Быстрый переход к готовым работам
|
Об’єднання співвласників багатоквартирних будинків як особливий суб’єкт адміністративної відповідальностіЯк зазначається у Загальнодержавній програмі реформування і розвитку житлово-комунального господарства на 2009-2014 роки, затвердженої Законом України від 24 червня 2004 року № 1869-IV, „упродовж останнього десятиліття проблеми, пов’язані з функціонуванням житлово-комунального комплексу, перебувають у фокусі пильної політичної уваги, проте серйозних позитивних зрушень у цій сфері досі не відбулося. Неефективність реформування галузі призвела до критичного стану основних фондів підприємств житлово-комунального господарства. Недосконала тарифна політика зумовила хронічну і постійно зростаючу збитковість підприємств. Недосконалість системи управління житлом та підприємствами житлово-комунального господарства, а також системи регулювання природних монополій призвела до того, що підприємства галузі неспроможні ефективно працювати в ринкових умовах і надавати споживачам послуги належної якості” [70]. Окрім того, сучасний стан населених пунктів України характеризується надмірною концентрацією населення і виробництва у великих містах, уповільненим розвитком більшості середніх та малих міст, селищ, допускається стихійна забудова населених пунктів без урахування їх історичних та географічних особливостей. Загальнодержавною проблемою населених пунктів, особливо міст, стало погіршення санітарно-гігієнічної та епідеміологічної ситуації [254, с. 5]. Водночас, відсутність належного контролю, невиконання фізичними та юридичними особами положень нормативно-правових актів у галузі житлово-комунального господарства та благоустрою обумовлює зростання кількості правопорушень у зазначеній сфері. Питання про адміністративні правопорушення досліджували у своїх працях багато науковців, зокрема В.Б. Авер’янов, Ю.П. Битяк, І.Л. Бородін, А.С. Васильєв, І.П. Голосніченко, Є.В. Додін, С.В. Ківалов, Л.В. Коваль, І.Б. Коліушко, В.К. Колпаков, А.Т. Комзюк, О.І. Остапенко, А.О. Селіванов. Різні проблеми, пов’язані з державним управлінням житлово-комунальним господарством, його функціонуванням на ринкових засадах, порушувалися у наукових працях Б.І. Адамова, А.В. Бабак, О.М. Буханевича, О. Завади, Т.М. Качали, Л.Г. Кузьменко, Г.Г. Кухти, В.І. Логвиненка, Н.М. Лисенко, О.Б. Лотоцького, Д.М. Лук’янця, Н.І. Олійник, І.А. Пастухова, М.В. Пітцика, К.Р. Сафіуліної, В.Г. Святоцької, Г.М. Семчука, Т.М. Строкань, М.І. Федуняк, І.В. Чеховської, та інших. Визначаючи загальне поняття адміністративного правопорушення, слід виходити з того, що йдеться про певну групу однорідних правопорушень. Розкриття суті цього поняття можливе лише шляхом виокремлення найбільш суттєвих його ознак, що характеризують адміністративне правопорушення як один із видів протиправного діяння. Фактичною підставою для настання адміністративної відповідальності є скоєне правопорушення, що тягне за собою адміністративне стягнення. А.Т. Комзюк визначає адміністративне правопорушення як суспільно шкідливу, протиправну, винну (умисну або необережну) дію чи бездіяльність, яка посягає на права і свободи громадян, права і законні інтереси юридичних осіб, власність, гроамадський порядок і громадську безпеку, встановлений порядок діяльності державних органів та установ і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Він розглядає правопорушення, перш за все, як “діяння, поведінку, вчинок людини, дію чи бездіяльність, це акт зовнішнього виявлення ставлення особи до реальної дійсності, інших людей, держави, суспільства” [4, с. 26]. О.М. Якуба зазначає, що адміністративне правопорушення – це протиправна винна дія (бездіяльність), що порушує загальнообов’язкові адміністративно-правові норми та тягне за собою відповідальність у вигляді адміністративних стягнень, які накладаються повноважними органами державного управління, окремими громадськими організаціями або судом (суддями) [313, с. 35]. Відповідно до ст. 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності [83]. Аналіз наведених визначень дає підстави сформулювати визначення адміністративного правопорушення у галузі житлово-комунального господарства – це суспільно шкідлива, протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка виявляється у порушенні загальнообов’язкових адміністративно-правових норм, що регулюють сферу житлово-комунального господарства та благоустрою, та посягає на власність, а також на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Таке діяння має визнаватися адміністративним проступком за наявності певних ознак, до яких традиційно відносять суспільну шкідливість (небезпечність), протиправність, винність та адміністративну караність [4, с. 27]. Наведені ознаки притаманні всім адміністративним правопорушенням, у тому числі й у галузі житлово-комунального господарства та благоустрою. Слід наголосити, що у вітчизняній науці адміністративного права поняття адміністративного правопорушення у цій сфері суспільних відносин не досліджувалося. Під час висвітлення окремих питань про адміністративні порушення у цій галузі вчені, зазвичай, не аналізували теоретичні проблеми цих правопорушень та їх ознаки. Тому з метою визначення поняття адміністративного правопорушення в галузі житлово-комунального господарства та благоустрою необхідно більш детально зупинитись на характеристиці зазначених ознак стосовно цієї групи адміністративних правопорушень. Адміністративні правопорушення у галузі житлово-комунального господарства визначаються лише шістьма складами проступків, визначених у гл. 11 Кодексу України про адміністративні правопорушення: порушення порядку взяття на облік та строків заселення жилих будинків і жилих приміщень (ст. 149); порушення правил користування жилими будинками і жилими приміщеннями (ст. 150); самоправне зайняття жилого приміщення (ст. 151); порушення державних стандартів, норм і правил у сфері благоустрою населених пунктів, правил благоустрою територій населених пунктів (ст. 152); знищення або пошкодження зелених насаджень або інших об’єктів озеленення населених пунктів (ст 153); порушення правил тримання собак і котів (ст. 154). Отже, як бачимо, ця глава Кодексу є найбільш стислою. Як уже зазначалося, традиційно в науці адміністративного права першою ознакою адміністративного правопорушення є діяння, тобто свідомий вольовий акт поведінки людини, що виражається у формі дії або бездіяльності. Учинення адміністративного правопорушення у сфері житлово-комунального господарства та благоустрою у формі дії передбачає порушення правила, стандарта, конкретної норми, заборони тощо (наприклад, порушення правил користування жилими приміщеннями, санітарного утримання місць загального користування, сходових кліток, ліфтів, під’їздів, придомових територій, порушення правил експлуатації жилих будинків, жилих приміщень та інженерного обладнання, безгосподарне їх утримання, а також самовільне переобладнання та перепланування жилих будинків і жилих приміщень, використання їх не за призначенням, псування жилих будинків, жилих приміщень, їх обладнання та об’єктів благоустрою (ст. 150); самоправне зайняття жилого приміщення у будинках державного або громадського житлового фонду чи фонду житлово-будівельних кооперативів (ст. 151); порушення державних стандартів, норм і правил у сфері благоустрою населених пунктів, правил благоустрою територій населених пунктів (ст. 152); знищення або пошкодження зелених насаджень, окремих дерев, чагарників, газонів, квітників та інших об’єктів озеленення в населених пунктах, а також самовільне перенесення в інші місця під час забудови окремих ділянок, зайнятих об’єктами озеленення).
Вся работа доступна по ссылке |
|