Быстрый переход к готовым работам
|
Особливості розгляду адміністративних правопорушень за участю об’єднань співвласників багатоквартирних будинківВиходячи з аналізу санкцій норм, які передбачають адміністративну відповідальність у галузі житлово-комунального господарства та благоустрою, суб’єктами цих правопорушень є фізичні особи – громадяни, фізичні особи – підприємці та посадові особи. Як уже зазначалося, основними умовами настання адміністративної відповідальності громадянина є досягнення ним 16-річного віку та осудність. При цьому слід зауважити, що у разі вчинення правопорушення, передбаченого ст.ст. 149-154 КУпАП, неповнолітньою особою, до правопорушника застосовуються заходи, передбачені ст. 24-1 КУпАП. Відповідно до ст. 16 КУпАП, іноземці та особи без громадянства, які перебувають на території України, підлягають адміністративній відповідальності на загальних підставах з громадянами України. Питання про відповідальність за адміністративні правопорушення, вчинені на території України іноземцями, які згідно з чинними законами та міжнародними договорами України користуються імунітетом від адміністративної юрисдикції України, вирішуються дипломатичним шляхом [83]. Отже, громадяни є суб’єктами правопорушень, передбачених статтями 150-154 КУпАП, але при цьому слід акцентувати на деяких особливостях суб’єктного складу правопрушення, регламентованого ст. 150 КУпАП „Порушення правил користування жилими будинками і жилими приміщеннями”. Так, суб’єктом зазначеного правопорушення можуть бути не будь-які громадяни, а тільки ті, які мають право користуватися жилим приміщенням та на яких чинним законодавством покладено відповідні обов’язки щодо дотримання цих правил. Відповідно до ст. 61 Житлового кодексу Української РСР, користування жилим приміщенням у будинках державного і громадського житлового фонду здійснюється відповідно до договору найму жилого приміщення, який укладається в письмовій формі між наймодавцем – житлово-експлуатаційною організацією (а в разі її відсутності – відповідним підприємством, установою, організацією) і наймачем – громадянином, на ім’я якого видано ордер. Статтею 64 цього Кодексу передбачено, що члени сім’ї наймача, які проживають разом із ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов’язки, що випливають з договору найму жилого приміщення [67]. Відповідно до ст. 810-1 „Оренда житла з викупом” Цивільного Кодексу України право користування житлом має орендар [295]. Отже, суб’єктами правопорушення, передбаченого ст. 150 КУпАП, є наймачі, власники, орендарі, а також члени їх сімей – дружина (чоловік), їх діти, батьки та інші особи, якщо вони постійно проживають разом із наймачем і ведуть з ним спільне господарство [67]. У разі, якщо дії, регламентовані цією статтею, наприклад, псування жилих будинків, жилих приміщень, їх обладнання та об’єктів благоустрою, вчинено громадянином, який не має законного права користування цим жилим будинком або приміщенням, така особа буде нести відповідальність за пошкодження чужого майна. У контексті дисертаційного дослідження окремо слід звернути увагу на посадових осіб як суб’єктів правопорушень у галузі житлово-комунального господарства та благоустрою. Проблеми адміністративної відповідальності посадових осіб були предметом дослідження багатьох науковців-юристів: В. Авер’янова, А. Агапова, Д. Бахраха, Ю. Битяка, І. Галагана, С. Гончарука, І. Голосніченка, Є. Додіна, Л. Коваля, В. Колпакова, А. Комзюка, Б. Лазарева, Ю. Шемшученка та інших. В основу визначення терміна „посадова особа” покладено розуміння поняття „посада”, яке тлумачиться науковцями на підставі різних ознак:
Поняття посадової особи дуже часто у нормативно-правових актах розкривається через категорію „службова особа”. Так, у примітці до ст. 364 Кримінального кодексу України зазначено, що службовими особами є особи, які постійно чи тимчасово здійснюють функції представників влади, а також обіймають постійно чи тимчасово на підприємствах, в установах чи організаціях незалежно від форми власності посади, пов’язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов’язків, або виконують такі обов’язки за спеціальним повноваженням [97]. При цьому в деяких із них ці поняття вживаються одночасно та ототожнюються, зокрема у чинних Кримінальному кодексі України, Цивільному кодексі України, Законі України „Про Службу безпеки України”. Це, на думку Н. Янюк, не сприяє встановленню поняття „службова особа” і не дозволяє провести розмежування з поняттям „посадова особа”[315, с. 183];
Посадовими особами, які притягуються до адміністративної відповідальності у галузі житлово-комунального господарства та благоустрою, є посадові особи органів місцевого самоврядування за порушення ними, наприклад, порядку взяття на облік та строків заселення жилих будинків і жилих приміщень (ст. 149 КУпАП); правил користування жилими приміщеннями (ст. 150 КУпАП); використання жилих приміщень не за призначенням (ст. 150 КУпАП); ненадання в установленому законодавством порядку необхідну інформацію про перелік житлово-комунальних послуг, їх вартість, загальну вартість місячного платежу, структуру цін/тарифів, норми споживання, режим надання житлово-комунальних послуг, їх споживчі властивості (ст. 150 КУпАП); порушення державних стандартів, норм і правил у сфері благоустрою населених пунктів (ст. 152 КУпАП). Відповідно до законодавства про адміністративні правопорушення, у тому числі й у галузі житлово-комунального господарства та благоустрою, до адміністративної відповідальності притягуються керівники та інші працівники організацій, наділені адміністративно-господарчими або організаційно-розпорядчими функціями, які не є посадовими особами, а лише несуть адміністративну відповідальність як посадові особи. До них належать, зокрема керівники підприємств, установ, організацій, предметом діяльності яких є надання житлово-комунальних послуг, їх головні інженери, головні енергетики, головні механіки, начальники цехів, керівники адміністративно-господарських служб, за порушення, наприклад, правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій тощо. Слід зазначити, що у разі притягнення таких осіб до адміністративної відповідальності, органам, уповноваженим розглядати цю категорію справ, необхідно встановити коло повноважень того чи іншого працівника на підставі аналізу внутрішніх документів організації, що передбачають розподіл службових обов’язків, зокрема посадових інструкцій.
Вся работа доступна по ссылке |
|