Правові передумови утвердження суспільного мовлення в Україні

У демократичних країнах за допомогою відповідних законів суспільство намагається забезпечити незалежність преси як від втручання державної влади, так і якихось приватних груп. Однією з форм створення незалежних пресових об’єднань є суспільне мовлення, яке є невід’ємним атрибутом демократичного суспільства.

Увага до цього питання обумовлюється не лише тим, що цей інститут присутній в усіх демократичних країнах, а й тим, що він є гарантією плюралізму інформації та неупередженого, об’єктивного, своєчасного та якісного інформування населення про найважливіші події та явища дійсності в Україні та за її межами.

Суспільне мовлення – це мовлення, яке створюється для громадян і громадянами, фінансується і контролюється громадськістю. Основними цілями цього суспільного інституту є сприяння консолідації суспільства, забезпечення прав громадян на свободу думки i слова, отримання повної та достовірної інформації, обмеження прямого впливу держави на діяльність ЗМІ, представлення інтересів різних суспільних груп в інформаційному просторі.

Природно, що найбільшого розвитку суспільне мовлення набуло у країнах із тривалими демократичними традиціями: Великобританії, Франції, США тощо. Саме системи суспільного мовлення цих країн на сьогодні є моделями, на які орієнтуються країни, що перебувають на етапі демократичних трансформацій.

Важливість суспільного мовлення для демократичного суспільства підкреслюється у численних міжнародних документах. Так, питанням належного функціонування організацій суспільного мовлення прямо або опосередковано присвячено низку Рекомендацій ПАРЄ: Про культурний вимір телерадіомовлення в Європі (1067 (1987)), Про суспільне мовлення (1641 (2004)), Про фінансування суспільного мовлення (1878). Ряд рекомендацій, які прямо стосуються завдань та механізмів забезпечення незалежності суспільного мовлення також було схвалено Комітетом Міністрів Ради Європи. Серед них, зокрема: Рекомендація № R (96)10 щодо гарантій незалежності суспільного мовлення,Рекомендація (2007)3 про місії суспільних ЗМІ в інформаційному суспільстві. Найвищі міжнародні стандарти щодо організації та правового регулювання суспільного мовлення, які відображені у зазначених документах, як показує проведений аналіз, знайшли відображення у законодавстві багатьох нових членів ЄС.

Безперечно, вивчення й узагальнення накопиченого досвіду Ради Європи, його застосування з урахуванням особливостей національної медіа ситуації сприятиме створенню і у нашій Державі суспільного мовлення у відповідності до кращих європейських стандартів.

Створення суспільного мовлення в Україні визнано однією з основних засад внутрішньої політики в гуманітарній сфері [176]. Незважаючи на це, на сьогодні втілення цієї концепції зупинилось на рівні декларацій та обіцянок.

Ідея суспільного мовлення витає в українському інформаційному просторі вже другий десяток років. Перша хвиля виникла у другій половині 90-х років ХХ ст. Так, 18 липня 1997 р. ВРУ був прийнятий ЗУ «Про систему Суспільного телебачення і радіомовлення України». Проте на сьогодні цей закон, фактично, на практиці не застосовується й навіть містить низку небезпечних положень та норм.

За 15 років від часу ухвалення закону було кілька спроб розвинути його положення і створити суспільне мовлення. Вперше – 21 лютого 2008 р., коли Президент України видав Указ про створення суспільного мовлення. На виконання цього Указу КМ розробив проект Концепції створення системи суспільного телебачення і радіомовлення в Україні. Ще одним кроком став зареєстрований у ВР законопроект А. Шевченка № 4198 від 12 березня 2009 р. Проект вносив багато якісних і необхідних для впровадження суспільного мовлення змін у чинний закон. Проте за декілька місяців президент В. Ющенко ветував його, визнавши таким, що не відповідає Конституції.

2010 р. розпочалася нова хвиля дискусій щодо створення незалежної пресової організації. Так, 11 жовтня, врахувавши зауваження і пропозиції до знятого з розгляду законопроекту № 4198, народними депутатами України А. Шевченком, В. Каськівим, Є. Сусловимвнесено новий законопроект № 7241, у якому аналогічно з попереднім пропонується створення системи суспільного мовлення на базі всіх державних телерадіоорганізацій. Наразі він є єдиним запланованим до розгляду на сесії ВР, як проект нової редакції ЗУ «Про систему Суспільного телебачення і радіомовлення України».

Варто відзначити, що 30 вересня 2010 р. під головуванням Президента України відбулося засідання Громадської гуманітарної ради, на якому затверджено Концепцію створення і діяльності Національної громадської телерадіокомпанії України. Задекларовані нею положення знайшли відображення у проекті закону «Про Національну громадську телерадіокомпанію України» від 18 жовтня 2010 р., який розроблений Держкомтелерадіо. Документ був скерований на розглядКабміну, однак схвалений 09 червня 2011 р. текст законопроекту «Про суспільне телебачення і радіомовлення України» суттєво відрізняється від попереднього варіанту [38].

06 липня 2011 р. голова Адміністрації Президента України звернувся до Ради Європи з офіційним запитом провести експертизу вказаного законопроекту на предмет відповідності його стандартам Ради Європи [98].

Урядовий законопроект неодноразово із зауваженнями Громадської гуманітарної ради повертався на доопрацювання. У вересні 2012 р. Держкомтелерадіо вчетверте направив до КМУ законопроект про суспільне мовлення [246].

З огляду на це постає питання про легітимність цього документа, оскільки, як зазначалось, вже існує зареєстрований у ВР законопроект№ 7241, а альтернативні проекти вносити заборонено: ч. 2 ст. 100 Регламенту ВРУ відводить на внесення альтернативних проектів два тижні [189].

На наше глибоке переконання, така невизначеність щодо шляхів створення суспільного мовлення створює загрози для подальших демократичних змін в Україні, зокрема стосовно забезпечення громадськості повною та достовірною інформацією. З цього приводу Комітет Міністрів Ради Європи у Декларації про гарантії незалежності суспільного телерадіомовлення висловлює стурбованість у зв’язку з повільними темпами або незначним прогресом, досягнутим у деяких інших державах-членах для забезпечення існування незалежного суспільного мовлення – або внаслідок неадекватності регуляторної структури, або незастосування на практиці існуючих нормативно-правових актів [267].

Безперечно, однією з передумов створення та належного функціонування суспільного мовлення є нормативне закріплення його основоположних засад. Перефразовуючи Джона Мілля, який написав, що немає свободи там, де немає законів, Н. Петрова слушно стверджує, що в Україні не буде громадського мовлення європейського зразка, доки не буде належного закону [146]. На законодавчому рівні мають бути запроваджені чіткі гарантії інституційної автономії та редакційної незалежності суспільного мовлення.

При цьому, не можна припустити наслідування Україною прикрого досвіду більшості організацій суспільного мовлення країн Східної Європи. У Рекомендації ПАРЄ 1641 (2004) «Суспільне мовлення» зазначено, що суспільне мовлення «у Центральній та Східній Європі не вкоренилося повною мірою, тому що було «насадженим» у середовище, позбавлене необхідної культури політики та управління…» [225].

Автори праці «Правовое регулирование общественного телерадиовещания в странах СНГ» виокремлюють три основні проблеми, які пов’язані зі створенням і діяльністю організацій суспільного мовлення в посттоталітарних країнах. По-перше, принципи формування керівних органів не гарантують їх незалежність і не ведуть до максимально широкого представництва різних суспільних груп. По-друге, система фінансування суспільних мовників не забезпечує їх незалежності. По-третє, можливості суспільства здійснювати контроль над діяльністю компанії громадського мовлення вкрай невеликі [196].

Проблема полягає у тому, що громадськість цих країн не організована в громадянське суспільство і там немає ще сил, які здатні заявити, що вони репрезентують якщо не весь народ, то хоча б окрему соціальну групу. Саме тому британська модель суспільного мовлення у країнах Східної Європи не спрацьовує.

З огляду на це, спробуємо віднайти найоптимальніші шляхи вирішення завдання щодо створення та правового регулювання організації суспільного мовлення в Україні, які відповідатимуть найвищим міжнародним стандартам.

Вся работа доступна по ссылке

https://mydisser.com/ru/catalog/view/13869.html