Закони України загального характеру про громадські організації та європейські стандарти

Положення Конституції України 1996 р., у яких згадуються громадські організації, конкретизовано в інших законах.

Нині закони про громадські організації в Україні можна угрупувати в залежності від суб’єктів, правове регулювання яких здійснюється на:

         - закони загального характеру, що встановлюють правові норми для всіх без винятку громадських організацій (Закон «Про громадські об’єднання», а також окремі статті Цивільного кодексу, Податкового кодексу тощо);

         - закони спеціального характеру, що встановлюють правові норми для певного виду громадських організацій (наприклад, Закони «Про свободу совісті та релігійні організації», «Про фізичну культуру і спорт» тощо).

         Прийняттю Закону України «Про громадські об’єднання» від 22 березня 2012 р. передувала тривала підготовка: «…із 2005 року… уряди України щороку брали на себе договірні зобов’язання перед Радою Європи та Європейською Комісією розробити новий закон про право на об’єднання. У 2007 та 2008 роках Кабінет Міністрів подавав відповідні законопроекти, але обидва були відкликані через зміну уряду» [10]. До законопроекту, який став базою для Закону України «Про громадські об’єднання» від 22 березня 2012 р., протягом трьох читань депутати внесли понад 200 змін та доповнень, а його розгляд затягнувся настільки, що активісти громадських організацій вдалися до активних дій: інформаційні агенції повідомляли про те, що «50 представників громадських організацій пікетують будівлю Верховної Ради з вимогою якнайшвидшого прийняття в цілому законопроекту № 7262-1 «Про громадські об’єднання» [135]. Важливим убачається порівняльно-правовий аналіз попереднього та чинного законів для того, щоб виявити новели Закону України «Про громадські об’єднання» від 22 березня 2012 р., конкретизації яких у підзаконних актах має бути приділена найбільша увага.

         У процесі підготовки Закону України «Про громадські об’єднання» від 22 березня 2012 р. використовувались такі європейські стандарти про громадські організації:

- Фундаментальні принципи статусу неурядових організацій в Європі, прийняті учасниками багатосторонньої зустрічі, організованої Радою Європи 5 липня 2002 р., із Пояснювальним меморандумом до них [174] (далі – Фундаментальні принципи). Цей документ не є міжнародним договором, а отже, не може розглядатись як такий, що в перспективі буде ратифікований Україною, але виконання його норм дозволить долучитися до узагальненого багаторічного демократичного досвіду функціонування громадських організацій у європейських демократіях «зі стажем»;

- Рекомендація Комітету міністрів Ради Європи державам-членам щодо правового статусу неурядових організацій у Європі № СМ/Rec(2007)14. Ця Рекомендація не є міжнародним договором України [139] (далі – Рекомендація № СМ/Rec(2007)14), однак процеси євроінтеграції обумовлюють доцільність її використання в національному законодавстві.

         Закон України «Про об’єднання громадян» (далі – попередній закон) було прийнято 16 червня 1992 р. Закон України «Про громадські об’єднання» (далі – чинний закон) було прийнято 22 березня 2012 р.

         Порівнюючи тексти попереднього та чинного законів, відмітимо, що чинний закон є значно більшим за обсягом. Якщо попередній закон мав 6 розділів, у яких було 3 250 слів, то п’ять розділів чинного закону містять 11 216 слів. Тобто обсяг базового закону збільшився у 3,5 разів (приблизно на 350 %)[1].

         Цікаво, що збільшення відбулося рівномірно за змістом закону:

         1) Розділ І попереднього закону «Загальні положення» містив 327 слів, а Розділ І чинного закону «Загальні засади» – 871. Збільшення складає 266 %. У т. ч. збільшення кількості слів відбулося за рахунок того, що норми чинного закону узгоджено з Цивільним кодексом України – у ньому фігурують впроваджені цим актом у нормативний обіг терміни «юридичні особи приватного права» (вони можуть бути засновниками та членами громадських спілок), «непідприємницьке товариство» (громадські об’єднання, які є юридичними особами, вважаються непідприємницькими товариствами);

         2) розділи попереднього закону, присвячені безпосередньо утворенню, функціонуванню та ліквідації громадських організацій (Розділ ІІ «Засади діяльності та статус[2] об’єднань громадян», Розділ ІІІ «Порядок утворення та припинення діяльності об’єднань громадян», Розділ IV «Права об’єднань громадян, господарська та інша комерційна діяльність», Розділ V «Нагляд та контроль за діяльністю об’єднань громадян. Відповідальність за порушення законодавства»), містили 2 692 слів. Розділи чинного закону, присвячені безпосередньо утворенню, функціонуванню та ліквідації громадських організацій (Розділ ІІ «Утворення та реєстрація громадського об’єднання», Розділ ІІІ «Права та діяльність громадських об’єднань», Розділ ІV «Особливості припинення громадських об’єднань»), містять 9 199 слів. Збільшення кількості слів на 341 % відбулося завдяки появі в чинному законі значного обсягу процесуальних норм, а також унаслідок послідовного узгодження норм основної частини чинного закону з цивільним законодавством.