Гармонізація конституційного законодавства України про утворення громадських організацій з європейськими стандартами

Для утворення громадської організації засновники мають провести установчі збори, на яких вирішується низка важливих питань. Рішення за кожним із цих питань фіксується в протоколі установчих зборів, який є необхідним документом для подальшої легалізації громадського об’єднання.

         По-перше, приймається принципове рішення про утворення громадської організації, з одночасним визначенням цілей її діяльності. Відповідно до норм Основного Закону і Закону України «Про громадські об’єднання» від 22 березня 2012 р., є певні обмеження у формулюванні цілей громадських організацій.

         Частина 1 ст. 37 Конституції передбачає, що «утворення і діяльність… громадських організацій, програмні цілі або дії яких спрямовані на ліквідацію незалежності України, зміну конституційного ладу насильницьким шляхом, порушення суверенітету і територіальної цілісності держави, підрив її безпеки, незаконне захоплення державної влади, пропаганду війни, насильства, на розпалювання міжетнічної, расової, релігійної ворожнечі, посягання на права і свободи людини, здоров’я населення, забороняються» [50].

         Для того щоб оцінити, чи є це обмеження дискримінаційним чи ні, доцільно порівняти його зміст зі змістом найбільш впливового європейського стандарту у сфері прав людини – Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 р. Стаття 11 «Свобода зібрань та об’єднання» передбачає в ч. 2, що «здійснення цих прав не підлягає жодним обмеженням, за винятком тих, що встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної або громадської безпеки, для запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров’я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб. Ця стаття не перешкоджає запровадженню законних обмежень на здійснення цих прав особами, що входять до складу збройних сил, поліції чи адміністративних органів держави» [72].

         Стосовно цього обмеження доцільно також згадати справу «Партія добробуту (Refah Partisi), Ербакан, Казан та Текдаль проти Туреччини», рішення за якою було винесено Європейським судом з прав людини 13 лютого 2003 р. Хоч ця справа стосується не громадських організацій, а політичних партій, у ній Суд дуже чітко визначив свою позицію стосовно оцінки цілей діяльності інституту громадянського суспільства. Слід зазначити, що аргументація Суду може бути використана за аналогією, коли йдеться про громадські організації.

         А саме Суд зазначив: «Цілі та наміри політичної партії не можна визначати лише на підставі такого критерію, як партійний статут і програма. Як свідчить минулий політичний досвід Договірних держав, політичні партії, які виношували цілі, несумісні з основоположними принципами демократії, не оприлюднювали їх у своїх офіційних виданнях доти, доки не приходили до влади. Ось чому… справжні цілі та наміри партії можуть бути прихованими в її політичній програмі і відмінними від тих, які вона проголошує. Для того щоб пересвідчитися в істинності проголошуваних партією намірів, необхідно звірити, чи відповідають дії керівників партії та зайнята нею позиція змістові її програми» [169].

         Громадські організації не мають політичних програм, але ключовою думкою тут є те, що необхідно оцінювати не тільки положення статутних документів, але й реальні дії органів управління та контролю громадської організації. Тому формулювання (та подальше закріплення у статуті) цілей діяльності громадської організації є тільки одним з елементів, на підставі яких визначається відповідність цілей громадської організації чинному законодавству.

         Як бачимо, норми ч. 1 ст. 37 Конституції цілком відповідають європейським стандартам прав людини. Крім того, вони відповідають і європейським стандартам про громадські організації – Рекомендації № СМ/Rec(2007)14 та Фундаментальним принципам.

         Обидва документи приділяють значну увагу цілям громадських організацій – цьому питанню присвячено окремі підрозділи під назвами «Цілі», це п.п. 11-15 у Фундаментальних принципах, п.п. 10-14 у Рекомендації № СМ/Rec(2007)14. Однак слід зазначити, що тільки по два із заявлених пунктів (п.п. 11-12 у Фундаментальних принципах та п.п. 10-11 у Рекомендації № СМ/Rec(2007)14) мають відношення до цілей громадських організацій. Решта охоплює не цілі, а права, які мають надаватись громадським організаціям (право підтримувати окремого кандидата чи політичну партію на виборах, право здійснювати будь-яку господарську або комерційну діяльність для сприяння своїй основній діяльності та право участі в об’єднаннях, федераціях та конфедераціях НУО).

         Вимоги європейських стандартів про громадські організації сформульовано не негативно, а позитивно (тобто надано перелік основних цілей, які, як правило, ставлять перед собою громадські організації, а не перелік обмежень). Слід зазначити, що це пов’язано з тим, що перелік-обмеження містить Конвенція про захист прав і основоположних свобод 1950 р., а Фундаментальні принципи та Рекомендація № СМ/Rec(2007)14 враховують її норми.

         Фундаментальні принципи зазначають, що «НУО має право переслідувати свої цілі за умови, що як цілі, так і засоби, що використовуються, є законними» [174]. Рекомендація № СМ/Rec(2007)14 ставить наголос не на дотриманні принципу законності, а на відповідності цілей НУО та засобів їх досягнення «вимогам демократичного суспільства» [139], що, на нашу думку, є більш широким, ніж законність, та включає законність у себе.

         Проблема формулювання цілей громадської організації постала перед Європейським судом з прав людини при вирішенні справи «Корецький та ін. проти України». С. П. Корецький та інші заявники скаржились на те, що вони в середині 2000 р. ініціювали утворення громадської організації «Громадянський Комітет за збереження дикої (корінної) природи Березняків». А саме: було проведено установчі збори, на яких ці громадяни вирішили утворити громадську організацію екологічного спрямування, сформулювали мету її діяльності (збереження та залишення дикої натуральної природи на території Березняків), затвердили назву та обрали С. П. Корецького головою цієї організації. Також було вирішено легалізувати її шляхом державної реєстрації.

Вся работа доступна по ссылке

https://mydisser.com/ru/catalog/view/37394.html