Концептуальний підхід до формування інституціонального базису регулювання світового фінансового ринку

Функціонування сучасної світової економіки супроводжується посиленням волатильності ринків у короткостроковому періоді, що, в свою чергу, сприяє зростанню волатильності ділових циклів у довгостроковій перспективі. Дана тенденція свідчить про наявність певних причин, що зумовлюють зростання величини відхилення економіки від свого основного тренду, а саме:

• ірраціональна поведінка суб’єктів капіталістичної системи призводить до заміни реальних вартостей товарів іншими штучними вартостями, і це відбувається на багатьох ринках;
• зростання активного сальдо торговельного балансу країн, що розвиваються за рахунок збільшення негативного сальдо торговельного балансу розвинених країн;
• нерівномірний розподіл доходів у суспільстві робить не здатними витримати занадто глибокого економічного падіння, тому постає необхідність управління розмірами дисбалансів світової економіки.

Глобалізаційні процеси найбільш проявили себе на світових фінансових ринках, посиливши взаємозалежність національних фінансових ринків вони ускладнили регулювання фінансових операцій та міжнародної фінансової діяльності. Розвиток і функціонування світового фінансового ринку вийшов повністю із під контролю і регулювання державними органами влади національного рівня, механізму регулювання та інституціонального забезпечення щодо регулювання на наднаціональному рівні немає.

У сфері фінансових відносин зросла хаотичність і непередбачуваність розвитку фінансових ринків, загострились відносини країн боржників і кредиторів, підвищився рівень нестабільності світового фінансового ринку. Підвищився рівень вразливості лібералізованих національних фінансових ринків країн, що розвиваються, а саме ризики: дестабілізації національних валют, нестійкості банківської системи, посилення інфляційних процесів, відтоку короткострокових і середньострокових іноземних інвестицій, наростання боргового навантаження на державні бюджети та банківську систему.

Світовий фінансовий ринок є нестабільною складною системою, яка знаходиться під впливом великої кількості зовнішніх факторів. Нестабільність світового фінансового ринку пояснюється існуванням великої кількості фінансових ризиків, які по різному проявляються на різних стадіях розвитку фінансового ринку.

Обгрунтовано, що сучасний світовий фінансовий ринок характеризується:

- концентрацією великих обсягів операцій у світових фінансових центрах і офшорних зон, які є «тіньовими острівками» світової економіки;

- великими обсягами операцій обміну валют;

- зростанням обсягів фінансових потоків з обслуговування міжнародної торгівлі товарами;

- формуванням «шалених потоків» у вигляді короткострокових кредитів і вкладень у цінні папери;

- наявністю великих потоків нелегальних грошей;

 - швидким зростанням обсягу спекулятивних операцій в усіх сегментах фінансового ринку.

Сучасні умови розвитку фінансового ринку, визначення причин кризи та пошук ефективних підходів щодо мінімізації втрат від негативного впливу фінансової глобалізації засвідчують наступне: одна з основних кризи – недоліки у регулюванні. Фінансова інтеграція та інновації на фінансовому ринку підвищили швидкість і збільшили масштаб передачі шоків між видами інструментів і термінами, стираючи межі між розвиненими країнами та країнами, що розвиваються, а регулювання та нагляд, як і раніше, орієнтовані на окремі фінансові організації. Розвиток фінансової системи, як правило, підвищує ефективність фінансового посередництва та забезпечує клієнтів новими фінансовими послугами та інструментами більш високої якості. Того ж часу це призводить до виникнення нових ризиків, які набувають системний характер, рівень яких суб’єкти ринку та регулюючі органи невзмозі визначити.

Криза продемонструвала обмежені можливості існуючих систем регулювання як на національному, так і на міжнародному рівні. Аналіз процесів впливу світової кризи на національний фінансовий ринок дозволив дійти висновку, що ступінь відкритості національних економік повинен відповідати рівневі розвитку банківських систем та якості функціонування інститутів внутрішнього регулювання. Тобто, в умовах подолання кризових явищ виникає необхідність модернізації національної системи регулювання з метою своєчасного виявлення та ідентифікації системних ризиків, забезпечення чіткими засобами подолання фінансової нестабільності у разі її виникнення та створення надійного підґрунтя для зближення інтересів інвесторів і заощадників.

Сучасні тенденції нестабільного і непередбачуваного розвитку світового фінансового ринку вимагають формування ефективної системи регулювання за допомогою державних так і ринкових засобів. Регулювання світового фінансового ринку ускладнюється не лише багато вимірністю, але й масштабністю світового фінансового ринку. На сьогодні основними регулюючими органами фінансових ринків на національному рівні є центральні банки, а на світовому рівні – міжнародний валютний фонд (МВФ).

Міжнародний валютний фонд створений з метою технічного регулювання міжнародної валютно-фінансової ліквідності через систему платіжних балансів наприкінці ХХІ століття почав виконувати функцію регулятора фінансових потоків світового фінансового ринку. Міжнародний валютний фонд прийняв участь у регулюванні світових фінансових ринків з середині 80-х років, після фінансової кризи зовнішньої заборгованості країн, що розвиваються.

МВФ взяв активну участь у реструктуризації боргів цих країн, а також почав самостійно надавати кредити під проведення структурних економічних реформ в проблемних країнах. Кредити МВФ у 90-х роках були вбудованими регуляторами світового і національних ринків, оскільки вони передбачали виконання урядами країн жорстких вимог стабілізаційних програм.

Вся работа доступна по ссылке

https://mydisser.com/ru/catalog/view/87727.html