Зміст поняття «криза соціально-економічного розвитку регіону» та причини її виникнення

У рецесійних умовах загальнодержавного розвитку особливо вразливі кризові регіони, оскільки криза на макрорівні характеризуються обмеженістю фінансових ресурсів, спря­мування яких відбувається не на перспективу розвитку, а на покриття по­точних витрат соціального спрямування. Тобто, не­гативна тенденція розвитку регресійного характеру в кризових регіонах під час спадних тенденцій на макрорівні характери­зується погір­шен­ням ситуації й поглибленням кризовості. Прак­тика суспільного та економічного розвитку в усі періоди історії свідчить, що криз уни­кати поки не вдається. Тому постає на­гальна необхідність розробки й реалізації антикризового менед­жменту соціально-економічного роз­витку регіону, спрямованого на ліквідацію кризових явищ у со­ціально-економічному розвитку регіону та попередження виникнення нових криз, адже регіон, на відміну від підприємства, складно лікві­дувати.

Труднощі дослідження кризових регіонів полягають у тому, що і в зарубіжній, і у вітчизняній науковій літературі відсутні напра­цювання стосовно розуміння сутності поняття «криза со­ціально-економічного розвитку регіону», що призводить до від­сутності механізмів попередження та ліквідації криз на мезорівні. Отже, недостатність комплексних напрацювань стосовно своєчасного розпізнавання криз соціально-економічного розвитку регіону вимагає глибокого дослідження їх сутності й виявлення симптомів цього явища та, відповідно, розробки системи заходів антикризового менеджменту со­ціально-економічного розвитку регіону.

Проблема виникнення економічних криз – предмет дослідження багатьох науковців. Фундаментальні теоретичні дослідження теорії виникнення криз відображені в працях таких відомих учених, як М. Тугана-Барановський [1], Дж. Кейнс [2], М. Кондратьєв [3], Г. Кассель [4], Дж. Мілль [5],                        У. Мітчелл  [6], Г. Менк’ю [7], К. Ромер [8], Р. Хоутрі [9], Е. Хансен [10],              И. Шумпетер [11], Ж. Дебре [12], К. Ерроу [13], Л. Клейн [14], С. Кузнец [15], Р. Лукаса [16], Г. Мюрдаль [17], Р. Солоу [18], П. Самуельсон [19],                          Я. Тінберген [20], Дж. Тобін [21], М. Фрідман [22], Е. Варга [23],                            Ю. Розенталь та Б. Піджненбург [24], Л. Бартон [25], П. Грін [26], Дж. Хікса і Дж. Дьюзенбер [27], Сомбарт [28], Ру-Дюфор [29].

Формування сучасного бачення поняття кризи соціально-економічного розвитку регіону відбувається складно, адже протягом десятиліть поняття «криза» у вітчизняній літературі взагалі не траплялось. Відсутність напрацювань спричинена радянською ідеологією, де соціалістична економіка характеризується відсутністю кризи взагалі, а наявність проблем забезпечення стабільного розвитку пояснювали лише так званими «труднощами зростання». Проте зміни, які сталися протягом останніх років, свідчать, що кризи соціально-економічного розвитку регіону  виникають досить часто.

Серед досліджень сучасних вітчизняних учених, які займалися проблематикою криз та зробили суттєвий внесок у розвиток теорій криз, варто відзначити праці О. Барановського [30], Т. Мірзадаєвої [31],                           З. Герасимчук [32], С. Маюренко [33], А. Чухна [34], О. Бутука [35],                        С. Бурого та Д. Мацехи [36], Н. Голіяд [37], А. Штангрета й О. Копилюка [38], В. Удовиченка [39], М. Бутка [40], Л. Лігоненка [41], Ю. Гайворонської [42], В. Подольської [43], З. Шершньової [44], С. Іванюти [45], С. Горлова-Марченка [46], а також російських – С. Бєляєва, В. І Кошкіна [47], А. Крутіка [48],  І. Бланка [49], Є. М. Короткова [50], Л. І. Абалкіна [51], Є. Румʼянцевої [52], Р. Попова [53], Є. Борисова [54], А. Єсакова [55], Є. Жарковської та                    Б. Бродського [56], С. Кована [57], Є. Мінаєва й В. Панагушина [58],                        З. Авдошиної [59] та інших.

Вивчення наукових праць із визначення сутності кризи (додаток А), засвідчує, що науковці здебільшого зосереджували увагу на дослідженні сутності криз і причин їх виникнення на рівні національної економіки (макрорівень), галузі та на рівні підприємства (мікрорівень), не надаючи вагомого значення регіональному рівню як проміжній ланці забезпечення безкризового розвитку національної економіки (рис. 1.1). Лише останнім часом почали з’являтися наукові розвідки (Н. Голіяд [37], С. Маюренко [33], В. Удовиченко [39], З. Герасимчук [32], Т. Мірзадаєвої [31]), у яких розкрито кризу і її причини на рівні регіону (мезорівні), однак проблема її виміру на регіональному рівні досі остаточно не розв’язана.

Вся работа доступна по ссылке

https://mydisser.com/ru/catalog/view/39450.html