Компетенція органів місцевого самоврядування щодо забезпечення безпеки підприємницької діяльності в Україні

Однією із головних умов реалізації стратегічних ринкових перетворень, збільшення економічного потенціалу України є формування та розвиток  підприємництва та забезпечення його безпеки. Діяльність щодо забезпечення безпеки підприємницької діяльності спрямована на виявлення, протидію, нейтралізацію загроз, що виникають у даній сфері та таким чином стимулює розвиток  таких економічних функцій, як: формування ефективного механізму щодо спрощення реєстраційних, дозвільних процедур, становлення підприємницької діяльності у регіонах та створення робочих місць; розвиток малого та середнього підприємництва і дотримання ними податкового законодавства; підтримання законної конкуренції між суб’єктами підприємницької діяльності та протидії монополізму; підтримання національного товаровиробника і забезпечення його продукцією вітчизняного ринку.

Ключову рoль у забезпеченні безпеки підприємницької діяльності на рівні регіонів відіграють органи місцевого самоврядування. Нинішня проблема щодо конструктивного діалогу між органами місцевого самоврядування та суб’єктами підприємницької діяльності привертає увагу широких мас населeння. Система взаємодії органів місцевого самоврядування і представників підприємницької діяльності знaходиться на стадії пошуку нових форм взаємовигідної роботи. Визначення основних засад діяльності органів місцевого самоврядування у сфері господарювання, її складової підприємницької діяльності та забезпечення безпеки підприємницької діяльності становить актуальну проблему сьогодення, яка вимагає розв’язання.

Відповідно до Конституції України місцеве самоврядування є правом територіальної громади – жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста – самостійно вирішувати питання місцевого значення у межах Конституції і законів України [12]. Право та здатність територіальної громади щодо вирішення цих питань встановлено Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні».

Органи місцевого самоврядування є суб’єктами адміністративного права, що детально науково обґрунтовано такими теоретиками у галузі адміністративного права як В. Б. Авер’яновим [32], В. К. Колпаковим [97], Ю. П. Битяком [44].            В. Б. Авер’янов зауважує, що правовий стан органів місцевого самоврядування як суб'єктів адміністративного права характеризується їх адміністративно-правовим статусом. Це означає, що органи місцевого самоврядування мають визначену нормами адміністративного права компетенцію – предмети відання, права і обов'язки (повноваження), несуть відповідальність за дії або бездіяльність в межах власної чи делегованої компетенції, виконують публічні, виконавчо-розпорядчі, дозвільно-реєстраційні, контрольні функції, беруть участь в адміністративних правовідносинах регулятивного чи охоронного характеру [32, с. 242].

Щоб зрозуміти, наскільки органи місцевого самоврядування відіграють важливу роль у становленні української державності на рівні взаємодії з іншими державними органами та можливості на належному рівні забезпечити безпеку підприємницької діяльності, варто проаналізувати праці деяких вчених.

Так, І. П. Голосніченко вважає, що в основі місцевого самоврядування завжди було питання влади та управління, спроможність центральних органів влади виділяти місцеві функції управління суспільством і передавати їх для реалізації територіальній громаді та органам, які утворювались цією громадою. Проблеми суб’єктів управління вивчалися в роботах спеціалістів адміністративного права, однак питання щодо такого суб’єкта як органи місцевого самоврядування в управлінні власністю в Україні, ще тільки починають вивчатися [148, с. 128].

У свою чергу, Н. П. Христиниченко зауважує, що розбудова місцевого самоврядування – один із пріоритетних напрямів формування демократичної соціальної правової української держави. Проте сучасні політико-правові реалії функціонування цього інституту характеризуються дисбалансом у відносинах органів місцевого самоврядування та органів державної влади, який переростає в різні форми соціальної напруги, а інколи – у відкритий конфлікт. Це зумовлює  необхідність пошуку таких механізмів взаємодії між зазначеними структурами, які ґрунтуються на відносинах не підлеглості, а партнерства [149, с. 29].

Н. Т. Гончарук вважає, що причинами, які на сучасному етапі заважають ефективній взаємодії органів місцевого самоврядування і органів державної влади, насамперед є: нечітке розмежування повноважень між органами місцевого самоврядування та місцевими державними адміністраціями, неефективний механізм їх взаємодії, відсутність чіткого розподілу повноважень і відповідальності між органами місцевого самоврядування різного рівня. Саме тому проблема вдосконалення взаємодії органів державної влади й органів місцевого самоврядування є досить актуальною і безпосередньо пов’язаною із системними реформами та трансформаційними процесами, що відбуваються в державі [150, с. 31].

Проаналізувавши вищезазначені думки науковців та не піддаючи сумніву важливість встановлення взаємозв'язку української держави з органами місцевого самоврядування щодо їх функцій, завдань, повноважень у сфері забезпечення безпеки підприємницької діяльності слід, звернути увагу на те, що згідно зі ст. 143, 144 Конституції України органи місцевого самоврядування мають важливі повноваження, зокрема затверджують програми соціально-економічного та культурного розвитку і контролюють їх виконання; затверджують бюджети відповідних адміністративно-територіальних одиниць і контролюють їх виконання; встановлюють місцеві податки і збори відповідно до закону [12].

Відповідно до вищезазначеного, згідно з ст. 16, 18, 25 Конституції України («Організаційно-правова, матеріальна і фінансова основи місцевого самоврядування», «Відносини органів місцевого самоврядування з підприємствами, установами та організаціями, що не перебувають у комунальній власності  відповідних територіальних громад», «Загальна компетенція сільських, селищних, міських рад»), Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та               ст. 23 «Відносини суб'єктів господарювання з органами місцевого самоврядування» Господарського кодексу України органи місцевого самоврядування наділяються окремими повноваженнями щодо забезпечення безпеки підприємницької діяльності, хоча у вказаних нами положеннях законодавства і не йде мова про безпосереднє забезпечення ними безпеки підприємницької діяльності, однак їх юридична закріпленість сприяє реалізації принципів збереження «безпеки» у сфері протидії негативним чинникам, що виникають навколо підприємницької діяльності.

Аналіз вищезазначених норм дає підстави констатувати, що органи місцевого самоврядування у випадках, встановлених законом, мають повноваження у сфері забезпечення безпеки підприємницької діяльності та повинні здійснювати окремі функції, виконувати завдання держави, у тому числі щодо забезпечення безпеки підприємницької діяльності.

Викладені обставини свідчать про необхідність встановлення взаємозв'язку забезпечення безпеки підприємницької діяльності як однієї з основних функцій держави не тільки з державними органами, але і з органами місцевого самоврядування.

Вся работа доступна по ссылке

https://mydisser.com/ru/catalog/view/37082.html