Быстрый переход к готовым работам
|
Зарубіжний досвід звільнення неповнолітніх від кримінальної відповідальності та покарання із застосуванням примусових заходів виховного характеруНорми кримінального законодавства України, які передбачають особливості кримінальної відповідальності неповнолітніх, умови і підстави звільнення неповнолітніх від кримінальної відповідальності та покарання із застосування примусових заходів виховного характеру, формуються і розвиваються в нерозривній єдності із законодавчими приписами інших держав. Досвід правотворчої практики інших країн має своє пізнавальне значення при проведенні нашого наукового дослідження і може бути врахований при формуванні законотворчих ініціатив. Вивчення іноземного права відкриває перед юристом нові обрії, дозволяє йому краще пізнати право своєї країни, оскільки специфічні риси цього права особливо виразно виявляються в порівнянні з іншими системами. Порівняння здатне озброїти юриста ідеями та аргументами, які не можна отримати навіть при дуже доброму знанні тільки власного права [6, с. 38]. Обсяг даного дослідження не дозволяє провести всебічне вивчення питання звільнення неповнолітніх від кримінальної відповідальності та від покарання за кримінальним законодавством зарубіжних країн. Такий аналіз знаходиться у сфері порівняльного правознавства і є самостійною темою для вивчення. Однак, враховуючи існуючий в сучасному правовому середовищі взаємний вплив різних правових систем, необхідно звернутись до основних аспектів проблеми застосування до неповнолітніх заходів виховного впливу за кримінальним законодавством деяких зарубіжних країн. Для визначення основних правових сімей найбільш істотними правники вважають такі три взаємопов’язані групи критеріїв: історична ґенеза правових систем; система джерел права; структура правової системи (інститути права та галузі права). Форма, система та ієрархія джерел права характеризують стан правових сімей і є одними з найважливіших критеріїв їх класифікації. За названими вище критеріями класифікації науковці визначають такі основні правові сім’ї: романо-германська, англо-саксонська (англо-американська), скандинавська, латиноамериканська, мусульманська, індуська, далекосхідна, звичаєвого права [228, с. 39–40]. За критеріями історичних витоків права та правовим стилем юристів на сьогодні правниками розглядаються такі основні типи правових систем (сімей), як: західний тип права, незахідні типи права та змішані правові сім’ї [176, с. 139][1]. У сучасній теорії права вирізняють такі типи правових систем або правові сім’ї: романо-германський або континентальний, до якого належать країни континентальної Європи; англо-американський або англо-саксонський (Англія, Північна Ірландія, США, Канада, Австралія, Нова Зеландія, деякі держави-члени Британської Співдружності); змішаний (скандинавські й латиноамериканські країни); релігійно-традиційний (мусульманські країни, Індія, Китай та інші). Іноді вирізняють ще й соціалістичні правові системи, які були притаманними країнам колишнього СРСР, а зараз існують у таких країнах, як Куба, В’єтнам, КНДР. Однак, навіть з урахуванням їх соціалістичного відтінку, їх можна віднести до класичних усталених типів правових систем [187, с. 569]. Законодавство України відноситься до романо-германського типу правової системи. Вивчення правових джерел зарубіжних держав, у тому числі положень щодо особливостей кримінальної відповідальності неповнолітніх, дозволяє краще зрозуміти перспективи розвитку вітчизняного кримінального законодавства. Для повноти і всебічності дослідження необхідно проаналізувати норми, які регламентують кримінальну відповідальність неповнолітніх, як у кримінальному законодавстві окремих республік колишнього СРСР, так і в законодавчих актах інших держав. При проведенні порівняльного аналізу кримінального законодавства України із законодавством інших країн щодо звільнення неповнолітніх від кримінальної відповідальності та від покарання із застосуванням примусових заходів виховного характеру, потрібно не забувати: кримінальне законодавство України та кримінальне законодавство країн ближнього зарубіжжя (союзних республік у минулому) мають спільне історичне минуле, тому багато положень, понять кримінального права співпадають, чого не можна сказати про кримінальне законодавство інших держав. Так, інститут звільнення від кримінальної відповідальності у федеральному кримінальному законодавстві США, вказує А.В. Савченко, не визначається чітко в законодавстві, а поділяється в межах якоїсь спеціальної глави на окремі види. Вчений визначає 5 видів звільнення: 1) смерть особи, що вчинила злочин; 2) помилування; Окремі КК зарубіжних держав передбачають особливу систему покарань для неповнолітніх, яка включає покарання, які КК України відносить до примусових заходів виховного характеру. Це КК Швейцарії (ст. 82–96), Закон «Про злочини та порушення громадського порядку», прийнятий 1998 р. у Великій Британії [23, с. 132]. М.І. Хавронюк зазначає, що сьогодні більшість розвинених держав світу, виходячи із мети ресоціалізації винного, як основної мети кримінального закону, у своїй кримінально-правовій політиці дотримується дуалізму покарань та інших заходів кримінально-правового впливу, насамперед так званих «заходів безпеки» (у різних кримінальних кодексах останні іменуються також, як «кримінально-правові заходи», «заходи виправлення і безпеки», «заходи впливу», «інші заходи кримінальної відповідальності», «інші заходи», «наслідки засудження до покарання», «попереджувальні заходи», «особливі правові наслідки злочину» тощо). Зазначений дуалістичний підхід отримав назву «двоколійності». Сутність його у тому, що одночасно застосовуються покарання, спрямоване на відплату і залякування, та інші заходи, спрямовані на спеціальну превенцію, усунення небезпеки і вирішення завдань з відновлення становища, що існувало до вчинення діяння [218, с. 6]. Враховуючи зазначене, порівняння українського кримінального законодавства здійснено з законодавством РФ, Республіки Білорусь, Казахстан, а законодавство інших країн аналізується без порівняння. На формування закону про кримінальну відповідальність республік колишнього СРСР значною мірою вплинув законодавчий досвід Міжпарламентської Асамблеї країн СНД. Так, відповідно до постанови Міжпарламентської Асамблеї країн СНД (прийнята на сьомому пленарному засіданні Міжпарламентської Асамблеї країн СНД) від 17 лютого 1996 р. № 7-5 був затверджений Модельний Кримінальний кодекс [114], який повинен був стати рекомендаційним законодавчим актом для країн – учасниць СНД[3]. Особливістю запропонованої моделі кримінально-правових норм є відмежування застосування різних видів примусових заходів виховного впливу при різних умовах звільнення неповнолітніх[4]. У кримінальному законодавстві республік колишнього СРСР є норми, які регламентують відповідальність неповнолітніх, передбачають умови та підстави звільнення від кримінальної відповідальності та покарання із застосуванням примусових заходів виховного характеру. Так, у КК РФ є Розділ «Особливості кримінальної відповідальності та покарання неповнолітніх», і у КК Республіки Білорусь є Розділ «Особливості кримінальної відповідальності осіб, які вчинили злочин у віці до вісімнадцяти років» [206]), [209][5]. Частина 2 ст. 90 КК РФ передбачає наступні види примусових заходів виховного впливу: - застереження; - передача неповнолітнього під нагляд батьків або осіб, які їх заміняють, або спеціалізованого державного органу; - покладення обов’язку відшкодування заподіяної шкоди; - обмеження дозвілля і встановлення особливих вимог до поведінки неповнолітнього. Суди зорієнтовані на те, щоб в першу чергу вирішувалося питання про можливість застосування до неповнолітніх примусових заходів виховного характеру. У ст. 91 КК РФ законодавець дає роз’яснення змісту кожного примусового заходу виховного характеру. Зміст примусових заходів виховного характеру російський законодавець розкриває в КК РФ, тоді як в КК України цього нема, а зміст вітчизняних примусових заходів виховного характеру розкривається в постанові ПВСУ від 15 травня 2006 р. № 2 «Про практику розгляду судами справ про застосування примусових заходів виховного характеру» [166]. В КК РФ перелік примусових заходів виховного впливу відрізняється, тоді як за КК України цей перелік є незмінним і при звільненні неповнолітніх від кримінальної відповідальності, і від покарання[6]. КК РФ містить норми, які передбачають вплив на неповнолітніх при невиконанні ними примусових заходів виховного характеру при звільненні від кримінальної відповідальності[7]. КК Республіки Казахстан також передбачає застосування примусових заходів виховного характеру, основні положення подібні з положеннями Відповідно до ч. 1 ст. 118 КК Республіки Білорусь особа, яка вперше вчинила у віці до вісімнадцяти років злочин, що не має великої суспільної небезпеки, може бути звільнена судом від кримінальної відповідальності з передачею її під нагляд батьків або осіб, які їх заміняють, на їх прохання, якщо за характером вчиненого злочину, даними про особу та іншими обставинами справи виправлення неповнолітнього можливе без притягнення його до кримінальної відповідальності. Але при цьому батьки або особи, які їх заміняють, повинні внести заставу, сума якої визначається з урахуванням їх матеріального становища в рамках від десяти до п’ятдесяти розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на день внесення застави. Якщо неповнолітній протягом року вчинить новий умисний злочин, сума внесеної застави надходить у дохід держави. За ст. 117 КК Республіки Білорусь неповнолітньому, який вчинив злочин, що не являє великої суспільної небезпеки, або вперше вчинив злочин невеликої тяжкості і щодо якого буде встановлено, що його виправлення можливе без застосування кримінального покарання, суд може винести обвинувальний вирок та призначити такій особі замість покарання примусові заходи виховного характеру. Перелік цих заходів не співпадає з примусовими заходами виховного характеру, які застосовуються при звільненні від кримінальної відповідальності. [1] До західних правових сімей відносяться романо-германське право та система загального права, які є основними західними правовими системами. У рамках романо-германського права сформувалося право європейське, фундаментальними цінностями якого є верховенство права, стабільність і наступність правових інститутів, демократія в політичних та економічних сферах життя суспільства, забезпечення законності в будь-яких питаннях, вищість прав та інтересів людини і громадянина.
[2] Так, англійська правова система становить собою специфічну суміш прецедентного та статутного права; в англійському кримінальному законодавстві визначення поняття злочину не існує; в англійській кримінально-правовій доктрині відсутня категорія складу злочину як певної теоретичної конструкції, що має свої ознаки; англійській кримінально-правовій доктрині невідоме таке поняття, як «суб’єкт злочину».
[3] Модельний Кримінальний кодекс у гл. 16 передбачив ст. 98 «Звільнення від кримінальної відповідальності із застосуванням примусових заходів виховного впливу», яка мала таку редакцію: 2. Неповнолітньому судом можуть бути призначені такі заходи виховного впливу: а) попередження; б) передача під нагляд батьків, осіб, які їх замінюють, або спеціального органу в справах неповнолітніх; в) покладання обов’язку відшкодувати заподіяну шкоду; г) встановлення особливих вимог до поведінки. 3. Неповнолітньому може бути призначено одночасно декілька примусових заходів виховного впливу. 4. У випадку систематичного ухилення неповнолітнього від примусового заходу виховного впливу він за поданням спеціального органу в справах неповнолітніх відміняється і матеріали направляються для притягнення неповнолітнього до кримінальної відповідальності. Стаття 99 Модельного кодексу «Звільнення від покарання» передбачає в частині першій, що неповнолітній, засуджений за вчинення злочину середньої тяжкості, може бути звільнений від покарання, якщо буде визнано, що завдання покарання може бути досягнуте шляхом поміщення його до спеціального навчально-виховного або лікувально-виховного закладу для неповнолітніх. Частина друга визначила, що поміщення до такого закладу призначається строком до трьох років, але не більше ніж до настання повнолітня особи. Перебування в названих установах може бути припинено достроково, якщо за висновком спеціального органу в справах неповнолітніх особа не потребує подальшого застосування даного виду примусового заходу [114]. [4] Такими є: 1) звільнення від покарання – у випадку вчинення неповнолітнім злочину середньої тяжкості, а звільнення від кримінальної відповідальності – при вчиненні злочину невеликої тяжкості; 2) при звільненні неповнолітнього засудженого від покарання застосовується лише один захід виховного впливу – це поміщення його до спеціального навчально-виховного або лікувально-виховного закладу для неповнолітніх; застосування будь-яких інших видів заходів виховного впливу можливе при звільненні від кримінальної відповідальності; 3) застосування такого примусового заходу, як поміщення неповнолітнього до спеціального навчально-виховного або лікувально-виховного закладу, передбачає можливість дострокового припинення цього заходу, якщо за висновком спеціального органу в справах неповнолітніх особа не потребує в подальшому його застосування ; для інших заходів виховного впливу дострокове їх припинення не передбачене. [5] Кримінальне законодавство таких держав, як Республіка Білорусь (ст.ст. 117, 118 КК), РФ
У ч. 1 ст. 92 КК РФ вказано, що неповнолітній, засуджений за вчинення злочину невеликої або середньої тяжкості, може бути звільнений судом від покарання із застосуванням примусових заходів виховного характеру, передбачених ч. 2 ст. 90. У ч. 2 ст. 92 КК РФ передбачено, що неповнолітній, засуджений до позбавлення волі за вчинення злочину середньої тяжкості, а також тяжкого злочину, може бути звільнений від покарання і направлений до спеціальної навчально-виховної установи закритого типу. Цей захід застосовується як примусовий захід виховного характеру в цілях виправлення неповнолітнього, який потребує особливі умови виховання, навчання і вимагає спеціального педагогічного підходу. [7] Так, в ч. 2 ст. 90 КК РФ зазначено, що у випадку систематичного невиконання неповнолітнім примусових заходів виховного характеру вказаний захід за поданням спеціалізованого державного органу скасовується і матеріали направляються для притягнення неповнолітнього до кримінальної відповідальності.
Вся работа доступна по ссылке |
Ссылки: 
Счетчики:
|
