Міжгалузевий підхід до реалізації концепції територіальної рекреаційної системи (ТРС)
Поняття “територіальна рекреаційна система (ТРС)” у понятійно-термінологічному словнику [283, с. 40] трактують як: “1) об’єкт дослідження рекреаційної географії, комплексну геосистему, яка об’єднує соціальні, техногенні, природні компоненти; розглядається поряд із територіальними виробничими комплексами і природними геосистемами; володіє економічною, бюджетною і соціальною функціями; 2) рекреаційну систему, в якої відношення між елементами опосередковані територією – форма організації рекреаційної діяльності на певній території, в рамках якої досягається максимальний взаємозв’язок, просторова і функціональна координація різних підсистем, що беруть участь у реалізації рекреаційної функції певної території; 3) соціальну, керовану систему, гетерогенну за складом, що характеризується функціональною й територіальною цілісністю”.
Рекреаційна система розглядається як доволі складна соціально керована (як правило, частково самокерована) система, в якій суб’єкти туризму представлені центральною підсистемою з основною функцією, суть якої полягає у якісному задоволенні їх рекреаційних потреб. Крім означеної підсистеми, представлена природними і культурними комплексами, технічними системами, матеріальною базою та рекреаційною інфраструктурою, обслуговуючим персоналом й органами управління, що взаємопов’язані.
Науковець В. Преображенський [279] визначає рекреаційну систему як “сукупність територіальних мереж підприємств різноманітних субгалузей рекреаційного господарства, які мають як спільні, так і власні (галузеві) закономірності територіальної диференціації”. Така концепція ТРС, запропонована В. Преображенським, була теоретичною основою досліджень радянського і пострадянського рекреаційного господарства. ТРС центральною підсистемою людина (рекреант), разом з тим, виконували основну суспільну функцію – максимальне задоволення потреб населення у відпочинку, оздоровленні, лікуванні та підвищенні фізичного й духовного потенціалів.
102
Серед основних методичних положень дослідження ТРС можна виділити: системне вивчення ТРС; ТРС є здебільшого системою невиробничої сфери; систему можна вивчати як велику і складну або як малу і просту, відповідно до поставленої мети, кількості учасників, які досліджують ТРС, їх складу тощо.
ТРС як функціональна система включає такі складові, які є системами нижчого порядку: група рекреантів, природні й культурні комплекси, технічна система, група обслуговуючого персоналу і система органів управління ТРС.
Автор Н. Ю. Недашківська на основі міжгалузевого підходу у структурі ТРС виділяє п’ять функціональних галузей та їх груп [240]: група галузей, які забезпечують виконання головної функції системи і формують її центральне ядро (курортне і туристичне господарство, сферу відпочинку); група галузей, як правило, виробничого обслуговування ядра ТРС (будівництво, транспорт, сільське господарство); галузі, що готують майбутніх спеціалістів для курортно-туристичного господарства і сфери відпочинку; галузі, що забезпечують потреби санаторно-курортного і туристичного господарства (проектно-конструкторські інститути, бюро, науково-дослідні установи); спеціалізовані органи управління.
Згідно з типологією ТРС, розробленою В. Преображенським і Ю. Ведєніним [279], виділяють чотири основні функціональні типи ТРС: лікувальний, оздоровчий, спортивний, пізнавальний. У кожному із цих типів виокремлюють декілька підтипів.
Також має місце виділення урбанізованих (міст-курортів, дачних селищ тощо) та неурбанізованих ТРС (природних, національних парків, природоохоронних територій і т.д.). Однак найчастіше типізацію ТРС виконують відповідно до функцій рекреаційної діяльності
Вся работа доступна по ссылке
https://mydisser.com/ru/catalog/view/85444.html
