---

Система загальних засад цивільного законодавства та інших принципів, які місться у цивільному законодавстві

Для ефективного аналізу системи загальних засад цивільного законодавства варто звернутися до системи принципів цивільного права як більш ширшої категорії. Систему принципів цивільного права, які знайшли відображення в нормах ЦК України, не можна обмежувати принципами, названими ст. 3 ЦК України.

Ціллю цієї частини роботи є формування системи принципів цивільного права України (але тільки тих, які тим чи іншим чином закріплені у ЦК України), перехід від „простого” переліку принципів до логічно обґрунтованої структури, що дозволяла б визначити їх внутрішню пов’язаність один з іншим.

Варто зауважити, що у цьому підрозділі не йде мова про класифікацію принципів цивільного права, яка можлива за різними критеріями, а саме про систему принципів цивільного права, які закріплені у законодавстві, та систему засад цивільного законодавства як більш вузької категорії.

Що стосується системи цивільно-правових принципів, то на жаль, цивільно-правова думка ще не залучена до цієї фундаментальної проблеми: більшість авторів наводять перелік принципів цивільного права не систематизуючи їх. Рішенню питання про принципи цивільного права в значній мірі сприяло б обґрунтовування і побудова логічної системи принципів цивільного права [111, с. 20].

Виділення системи принципів додає концептуальний характер праву і законодавству однієї галузевої приналежності, забезпечує системність і єдність правових норм в кожній галузі законодавства [212, с. 54].

Під системою принципів розуміють сукупність принципів, обумовлену їх внутрішньою єдністю і взаємною зв’язаністю і обумовленістю, їх спрямованістю до єдиної мети [517, с. 80]. Деякі автори пропонують під системою принципів розуміти перш за все їх сукупність і порядок розташування [143, с. 4]. Найбільш переконливою є позиція, згідно з якою принципи в системі об’єднуються на основі інтеграції, що породжує виникнення нової якості [553, с. 34; 513, с. 145; 158, с. 34; 432, с. 42].

При об’єднанні принципів в систему виникає якісно нове утворення, в якому його складові елементи, знаходячись в постійній взаємодії, передають один одному частину своїх властивостей, створюючи взаємообумовлену, цілісну основу для нормального регулювання всіх правовідносин [460, с. 92]. Разом з тим, кожний з принципів володіє своїм власним змістом, що відрізняє його від інших. Тому слід погодитись з позицією А. М. Ларіна і Ю. І. Стецовського, які зазначають, що визнання взаємозв’язку принципів не означає того, що зміст одного принципу повністю зводиться до змісту іншого і що якісна визначеність кожного з них – одна з умов системності принципів [432, с. 42].

На думку Т. Н. Добровольської, об’єднання об’єктів в систему відбувається при дотриманні таких умов, як зв’язаність спільністю цілей, відсутність внутрішніх суперечностей усередині окремих елементів і між ними, при цьому зміст якого-небудь одного елементу не може повністю зводитися до змісту іншого або повністю поглинатися ним [158, с. 33].

О. В. Гриненко до вищезазначеного додає, що існує не одна система принципів, а як мінімум дві – абстрактна і реальна (більш точно – не реальна, а підлягаюча реалізації, а в ретроспективному плані – реалізована). Отже, можна визнати, що насправді існує загальна абстрактна система принципів і нескінченна кількість реальних систем, які є результатом застосування абстрактної системи [137].

Таким чином, за аналогією з визначенням, запропонованим О. В. Гриненко [137], можна стверджувати, що система засад (принципів) цивільного законодавства – це інтегровані в структурно впорядковану єдність нормативні розпорядження, що володіють відносною самостійністю, стабільністю, автономністю функціонування і можливістю взаємодії з іншими елементами усередині системи і іншими правовими системами в цілях якнайповнішого врегулювання питань, що виникають у зв’язку із правовим регулюванням цивільних відносин.

Природа зв’язків між елементами усередині системи відмінна від інших видів зв’язків, наприклад, від причинно-наслідкової, тому можна говорити про наявність особливого системного зв’язку, який формує всю її структуру. Системний зв’язок – це комплексне поняття, воно обумовлює існування декількох структур, за допомогою яких можна описати особливості будь-якої системи, у тому числі і системи засад цивільного законодавства. У перелік таких структур входять: 1) статична структура (геометрична побудова системи); 2) динамічна структура (взаємодія між принципами); 3) кінематична структура (реалізація системи); 4) функціональна структура (поведінка системи принципів при взаємодії з іншими системами); 5) генетична структура (виникнення і розвиток системи) [457, с. 43-46].

При цьому питання системи принципів цивільного права має прикладний характер. Так, обґрунтовування системи принципів цивільного права дозволить з достовірністю відповісти на питання, чи відноситься яке-небудь нормативне положення до числа принципових норм, чи включається воно у функціональні взаємозв’язки з іншими принципами [249, с. 83].

Спроби створення системи принципів цивільного права робились активно в радянський період розвитку цивільного права.

Система принципів цивільного права залежить від того, які завдання являються пріоритетними у відповідний історичний період (економічні, політичні, соціальні).

Жорсткі політичні установки, неясність самого поняття «правовий принцип» у результаті призводили до того, що в літературі радянського періоду вичленили такі «принципи», які за своєю суттю такими не були. У ряду принципів нерідко виявлялися різнопорядкові категорії, що ніяк не виражають якісних особливостей цивільного права [230, с. 103-104].

У перші ж роки існування радянської влади приватні права виявилися повністю нівельованими державними інтересами. Встановився всебічний контроль держави над всією областю економічних відносин. Це привело до повної ліквідації традиційних цивільно-правових принципів: недоторканності власності, свободи договору, неприпустимості втручання в приватні справи кого-небудь, зокрема державної влади, а вслід за тим і всього приватного права [57, с. 65].

Оскільки принципи права неминуче відображають пріоритети держави, об’єктивні закономірності, що мають місце в суспільстві, радянське цивільне право базувалося на наступних основних принципах: поєднання державного планового керівництва розвитком народного господарства країни з госпрозрахунковими інтересами підприємств; переважного захисту права державної власності; рівності суб’єктів цивільного права; свободи здійснення цивільних прав відповідно до їх соціального призначення і добросовісності у виконанні цивільних обов’язків [419, с. 28].

Так, М.М. Агарков вважав, що основні принципи радянського цивільного права закладені у наступних положеннях Конституції СРСР:

1) економічну основу СРСР складає соціалістична система господарювання та соціалістична власність на засоби виробництва (ст. 4);

2) право особистої власності громадян на трудові доходи, житловий будинок, предмети домашнього господарства та особистого користування, а також право спадкування особистої власності охороняються законом (ст. 10);

3) господарське життя СРСР визначається державним та народногосподарським планом в інтересах збільшення суспільного багатства, підйому матеріального та культурного рівня трудящих, зміцнення незалежності СРСР та посилення його обороноздатності (ст. 11) [1, с. 39].

С.Н. Братусь до принципів радянського цивільного права відносив: здійснення цивільних прав відповідно до їх соціального призначення; поєднання суспільних і особистих інтересів; демократичний централізм, що конкретизується в принципах планової дисципліни, оперативної і майнової самостійності господарських організацій, договірних відносин і договірної дисципліни; рівноправність; сумлінність в здійсненні прав і виконанні обов’язків відповідно до правил соціалістичного гуртожитку [67, с. 134-136].

О.А. Красавчиков до принципів цивільного права він пропонував відносити: 1) принцип поєднання державного планового управління розвитку народного господарства з госпрозрахунковими інтересами підприємств; 2) принцип переважного захисту права державної власності; 3) принцип рівності суб’єктів цивільного права; 4) принцип свободи у здійсненні цивільних прав відповідно до їх соціального призначення і добросовісність виконання цивільних обов’язків [418, с. 24-25].

В.В. Рясенцев до принципів радянського цивільного права відносив: 1) посилену охорону соціалістичної власності і соціалістичної системи господарювання; 2) забезпечення матеріальної зацікавленості, дотримання господарського розрахунку; 3) забезпечення планової дисципліни; 4) поєднання особистих інтересів з суспільними; 5) реальну рівноправність громадян [417, с. 21].

Вчені не розглядали питання систематизації цих принципів.

На монографічному рівні Г. О. Свердлик вперше розробив систему цивільно-правових принципів [396, с. 17-22]. У його докторській дисертації вже налічувалися близько двох десятків галузевих, підгалузевих і інших принципів радянського цивільного права.

При цьому названі принципи спеціально не були закріплені законодавцем в нормах цивільного законодавства, а виводилися з них шляхом тлумачення радянськими вченими-цивілістами. До цього також слід додати, що і наукою і практикою принципи розглядалися не більш як декларативні конструкції, не призначені для їх використання в правозастосовчій діяльності. Під принципами розумілися не стільки правові, скільки політичні ідеї, яким відводилася роль орієнтиру лише для законодавця, але не для судів [57, с. 65].

Перехід до ринкової економіки зажадав швидкого оновлення нормативно-правової бази. Першочерговим завданням законодавця стало формування основних засад цивільного законодавства, визначення принципів, на яких згодом слід було створити могутнє ринкове цивільне законодавство. Принципи рівності, свободи договору і недоторканності приватної власності як достовірно приватноправові засади виявилися знов затребувані законодавцем [57, с. 66].

На початку 90-х років вчені робили спроби перелічити принципи цивільного права нового часу.

Так, Ю.К. Толстой відзначив наступні принципи: єдність правового регулювання майнових і особистих немайнових відносин незалежно від їх суб’єктного складу; рівність учасників цивільних правовідносин; дозвільній спрямованості цивільно-правового регулювання; диспозитивності; повного відновлення порушеного положення суб’єктів цивільного права; принцип, згідно з яким учасники цивільних правовідносин передбачаються добросовісними (презумпція добросовістності учасників цивільних правовідносин); принцип загальності судового захисту цивільних прав [454, с. 50].

О.Н. Садіков виділив наступні принципи цивільного законодавства: єдність економічного обороту; рівність і захист усіх форм власності; надання учасникам економічного обороту широкої самостійності; свобода договору; сувора відповідальність учасників економічного обороту; поєднання індивідуальних і громадських інтересів [392, с. 26].

Є.А. Суханов назвав принципами цивільного права: різноманіття форм власності, всемірну правову охорону права власності і інших речових прав, свободу договору, юридичну рівність, охорону прав і інтересів громадян, неприпустимість зловживання з боку громадян і їх колективів наданими їм свободами і правами [135, с. 25].

Варто враховувати, що не будь-яке загальне нормативне положення може претендувати на роль принципу галузі права. Як принципи галузі можуть виступати лише такі положення, які характеризують найбільш стійкі і необхідні властивості предмету правового регулювання або необхідні і стійкі зв’язки його компонентів і мають загальне значення в межах всієї галузі права, для кожної її норми. Тому процес виведення і обґрунтовування принципів галузі права є найскладнішою пізнавальним завданням [111, с. 23].

Іноді в літературі можна зустріти і необґрунтовано вільне використання терміну «принцип цивільного права». Так, В. Евтєєв вважає, що виходячи ст. 404 ЦК РФ, можна зробити висновок, що вжиття заходів до зменшення збитків – обов’язок кредитора. Основна ідея цього правового принципу полягає в тому, що потерпіла сторона повинна робити превентивні заходи до зменшення збитків [166, с. 73]. Автор ототожнює обов’язок, передбачений законодавством, з принципом цивільного права, хоча вказане положення не має достатньої міри спільності, властивої принципу цивільного права.

Чи інший приклад, принципи галузі трудового права розглядалися як основні права і обов’язки працівника [390, с. 47]. Більшість учених вважали це цілком обгрунтованим для такої галузі, як трудове право, де працівник є менш захищеним суб’єктом в порівнянні з працедавцем. Але принципи не повинні зводитися до прав і обов’язків тільки працівника. Їх прояв набагато ширший, оскільки вони своєю регулюючою дією охоплюють усіх субъектів відповідної галузі [522, с. 3].

Сьогодні ст. 3 ЦК України закріплено чітко визначений перелік засад цивільного законодавства.

Хоча у літературі пропонується категорична думка, що «закон зараз чітко формулює принципи цивільного права, дає вичерпний їх перелік» [200, с. 45]. Але це не всі принципи цивільного права, які вбачаються із його норм.

Як зазначалось, засади цивільного законодавства є нормативно оформленими принципами цивільного права. Як відомо, існують два способи вираження принципів права: безпосереднє формулювання їх в нормах права (текстуальне закріплення) і виведення принципів права зі змісту нормативно-правових актів (змістовне закріплення). Як зазначають у літературі, до першої з цих груп можна віднести принципи, що прямо закріплені в законодавстві, які ЦК України іменує загальними засадами цивільного законодавства [111, с. 22].

Отже, для визначення системи нормативно закріплених принципів цивільного права важливе значення має виявлення спочатку простого переліку принципів цивільного права.

До прийняття ЦК переліки принципів цивільного права формулювались виключно цивілістичною доктриною.

ЦК України ж у ст. 3 закріпив загальні засади цивільного законодавства, якими є : 1) неприпустимість свавільного втручання в сферу особистого життя людини; 2) неприпустимість позбавлення права власності, крім випадків, встановлених  Конституцією України та законом; 3) свобода договору; 4) свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; 5) судовий захист цивільного права та інтересу; 6) справедливість, добросовісність та розумність.

 

Вся работа доступна по ссылке

https://mydisser.com/ru/catalog/view/38061.html