Порядок проведення перехресного допиту в суді

Впродовж усього часу існування незалежної України, в умовах нерівномірного та часто необгрунтованого розподілу національних ресурсів, в менталітеті її населення формувались настрої далекі до таких, що спрямовані на доброзичливі, справедливі та чесні взаємовідносини між людьми. Значно послабилась взаємозалежність показників рівня досвідченості людини та її матеріального стану. Занепад також проявився і в рівні правової культури людей. З тим, щоб впоратись з поривом людей щодо відстоювання власних інтересів несправедливими методами, законодавець намагається, шляхом збільшення кількості правових норм проникнути в усі можливі сфери взаємовідносин людей, та їх врегулювати. Однак складність полягає в тому, що ріст кількості правових норм рівнозначно збільшує кількість правових колізій, а обсяг суспільних відносин все безперервно зростає. Чинний КПК України - це вдалий взірець намагань українського законодавця довести систему права України до рівня наявного в розвинених демократичних державах світу.

Кримінальний процесуальний кодекс України, закріпив в ст. 2 у якості завдань кримінального судочинства, зокрема, захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень; охорону прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого судового розгляду, чим визначив і центральне місце суду у виконанні цих завдань.

У ч. 1 ст. 30 Кримінального процесуального кодексу України зазначено, що у кримінальному провадженні правосуддя здійснюється лише судом згідно з правилами, передбаченими цим Кодексом [2, с. 3, 17]. Крім того, необхідно зазначити, що згідно норм Конституції України і Закону України «Про судоустрій та статус суддів», суд і суддя є представниками окремої гілки влади та під час здійснення судочинства не підпорядковані органам законодавчої чи виконавчої влади.

Ефективність судової влади у вирішенні поставлених перед кримінальним судочинством завдань значною мірою залежить від визначених законодавцем меж повноважень суду і наданих йому правових засобів. Так, до основних таких засобів належить проведення судових дій.

На думку С. О. Александрової, судові дії ― це процесуальні дії, пов’язані зі здійсненням повноважень суду в кримінальному судочинстві (під час досудового і судового провадження), які проводяться в судовому засіданні судом (суддею) чи іншими учасниками кримінального судочинства під організаційним керівництвом суду (судді) в порядку, передбаченому кримінально-процесуальним законодавством [159, с. 411].

Для кращого розуміння процесуальних аспектів перехресного допиту необхідно розглянути його в призмі законодавчої регламентації такої судової дії як ― допит вцілому.

Частиною 2 ст. 84 КПК України передбачено, що показання є процесуальним джерелом доказів. Так, згідно ч.1 ст. 95 вищенаведеного кодексу, показання ― це відомості, які надаються в усній та письмовій формі під час допиту підозрюваним, обвинуваченим, свідком, потерпілим, експертом щодо відомих їм обставин у кримінальному провадженні, що мають значення для цього кримінального провадження.

Слушною, вбачається, є думка Н. Ш. Сафіна, який вважав, що під кримінально-процесуальними основами допиту потрібно розуміти сукупність вимог кримінально-процесуального закону стосовно правового статусу  суб’єктів такого допиту, умов і послідовності проведення даної слідчої дії, кола осіб, які можуть брати в ній участь, предмета допиту, порядку фіксації його результатів» [160].

Важко не погодитись з позицією, що недотримання процесуальних правил проведення допиту взагалі і, зокрема, перехресного, є порушенням закону і тягне за собою недійсність проведеної дії та недопустимість отриманих показань як джерела доказів.

Про важливість цієї процесуальної дії говорить і те, що значна кількість норм у КПК присвячена саме проведенню такої судової (слідчої) дії як допит. Причиною цього є поширеність її застосування в слідчо-судовій практиці. За даними окремих дослідників на нього припадає понад 80 % усього часу, що витрачається на провадження судових дій [161, с. 3].

В цьому контексті процесуальна регламентація проведення допиту, в тому числі і перехресного, є вкрай важливою для забезпечення захисту прав та свобод людини і громадянина, а також юридичних осіб, визнаних потерпілими відповідно до норм КПК України.

Стосовно процесуальної регламентації «судового допиту», в тому числі і перехресного, чинний КПК України закріпив принципово нові положення. Зокрема:

― закріплено можливість проведення допиту в режимі відео- та телефоноконференції (ст. 336, ч. 3 ст. 351, ч. 4 ст. 354, ст. 567 КПК України);

― визначено процесуальний порядок проведення перехресного допиту (ч. 7 ст. 352 КПК України); надано можливість ставити навідні запитання під час перехресного допиту;

― розширено коло осіб, які не можуть бути допитані як свідки (детальніше про це буде наведено нижче); 

― встановлений часовий ліміт для проведення допиту (допит не може проводитися понад 2 години без перерви, а в цілому ― понад 8 годин на день), а для малолітнього або неповнолітнього ― не може продовжуватися без перерви понад 1 годину, а в цілому ― понад 2 години на день (ч. 2 ст. 224, ч. 2 ст. 226 КПК України).

― передбачено, що при виконанні на території України окремих процесуальних дій (втому числі і допиту) за запитом (дорученням) компетентних органів іноземних держав у рамках міжнародного співробітництва застосовуються положення Кримінального процесуального кодексу (розділ ІХ КПК України) та ін.

Основні процесуальні правила проведення допиту під час розгляду кримінальних справ у суді передбачені кримінальним процесуальним законом, а саме статтями 95-97, 351-354, 356 КПК України. Вони носять загальний обов’язковий характер і повинні дотримуватися у всіх випадках незалежно від конкретних обставин справи. Контроль за суворим і неухильним дотриманням процесуальних правил допиту покладається на суд.

Передумовою проведення будь-якого допиту в судовому засіданні є виклик осіб, яких необхідно допитати. Так, виклик в судове засідання з метою проведення допиту свідків, потерпілих, обвинувачених, яким обрано запобіжний захід, який не передбачає позбавлення волі, здійснюється за єдиними правилами, визначеними у ст. 134-140 КПК України. Така детальна і чітка регламентація виклику в судове засідання взагалі і, зокрема, на перехресний допит, зумовлюється необхідністю усунення ймовірних зловживань, що могли б призвести до певних незручностей для викликаної особи морального та матеріального характеру, необгрунтованого застосування до неї приводу (ст. 140 КПК).

За результатами дослідження судової практики, виявлені особливості виклику для перехресного допиту осіб, які перебували на стаціонарному лікуванні (у 4% кримінальних справ), на території інших держав ( у 1% кримінальних справ) (ДОДАТОК 1).

Можливість виклику особи, яка перебуває в стаціонарі медичної установи, засвідчується довідкою лікаря, що приєднується до кримінальної справи.

А судовий виклик на допит (в тому числі і перехресний) громадян інших держав, які перебувають за межами України, а також громадян України, що мають місце постійного перебування на території інших держав (і тих, які утримуються під вартою), передбачений двох- і багатосторонніми міжнародними договорами та угодами [162].

Вся работа доступна по ссылке

https://mydisser.com/ru/catalog/view/36660.html