Юридичний аналіз дефініції насильства в сім’ї

Наведені вище питання, що виникають при окресленні змісту та меж понять «сім’я» і «насильство», не оминули і проблеми визначення поняття та змісту насильства в сім’ї. Саме тому чинні законодавчо закріплені дефініції насильства в сім’ї до теперішнього часу викликають жваві дискусії як наукового, так і правозастосовного характеру [540; 551; 235; 359; 193; 487; 239]. Розглядаючи визначення понять, закріплених в українському законодавстві, методологічно правильним буде здійснення їх аналізу, по-перше, через призму відповідності міжнародним стандартам у цій сфері і, по-друге з огляду на вітчизняну практику їх застосування.

Міжнародні стандарти прав людини розглядаються переважно як закріплені у міжнародних актах і документах текстуально уніфіковані й функціонально універсальні принципи та норми, які за посередництвом вельми абстрактних, здебільшого оціночних, термінів (понять) фіксують мінімально необхідний або бажаний зміст і/чи обсяг прав людини, що зумовлюється досягнутим рівнем соціального розвитку та його динамікою, а також встановлюють позитивні обов’язки держав щодо їх забезпечення, охорони й захисту та передбачають за їх порушення санкції політико-юридичного чи політичного характеру [442]. Крім того стандарти розглядаються і як загальні деонтологічні нормативи, норми і принципи, які дозволяють, зобов’язують, рекомендують, і як призначені для спеціалістів у галузі права незалежно від державних меж їх професійної діяльності з метою гуманізації суспільних відносин, укріплення законності та правопорядку в кожній країні світу [100, с. 366].

Переходячи до аналізу міжнародно-правових стандартів у галузі запобігання домашньому насильству зазначимо, що вперше на світовому рівні проблема сімейного насильства була актуалізована завдяки активним спільним діям міжнародного руху щодо захисту прав жінок, оскільки саме вони складали найбільш уразливу та незахищену групу, що страждала від насильницьких дій з боку батьків, чоловіків, братів тощо. Історія боротьби з насильством щодо жінок як міжнародна проблема – це історія злиття двох напрямків правозахисту: прав людини і прав жінок [212, с. 4].

Що стосується руху за заборону насильства щодо дітей, то значний вплив на нього справила всесвітньо відома шведська письменниця і гуманіст Астрід Ліндгрен: у 1978 р. її запросили до Німеччини на вручення престижної франкфуртської Премії миру. За традицією на церемонії вручення лауреати повинні були виголосити промову, яка заздалегідь затверджувалася організаційним комітетом. Письменниця написала виступ на захист прав дітей під назвою «Ні – насильству», в якому різко виступала проти застосування насильства як виховного методу. «Нам всім відомо,– нагадувала Ліндгрен,– що діти, яких б’ють і піддають жорстокому поводженню, самі будуть бити і піддавати жорстокому поводженню своїх дітей, а тому це зачароване коло повинне бути розірване». Для Німеччини того часу, де уявлення про педагогіку були вкрай консервативними і биття займало не останнє місце у виховній системі, промова була прямо-таки обвинувальним актом, і Ліндгрен запропонували замість промови вдовольнитися коротеньким «спасибі». У відповідь на цю пропозицію Ліндгрен поставила ультиматум – або вона проголошує цю промову, або нехай хто-небудь інший вимовляє коротеньке «спасибі». Виступ відбувся і викликав цілу бурю, яка спричинила за собою справжній переворот у європейській педагогіці. А вже через рік у Швеції був прийнятий перший у Європі закон про захист прав дитини [101].

Наведений короткий екскурс та подальший аналіз міжнародних стандартів є демонстрацією того, чому й до теперішнього часу насильство в сім’ї розглядається як прояв ґендерної дискримінації.

Поняття «насильство щодо жінок», «насильство в сім’ї», «домашнє насильство» використовуються і розкриваються в міжнародно-правових актах зобов’язального й рекомендаційного характеру, що існують як на рівні ООН, так і Ради Європи та Європейського Союзу. До першої групи (рівень ООН) слід віднести: Загальну декларацію прав людини (UDHR) [59]; Декларацію про ліквідацію дискримінації щодо жінок (DEDAW) [19]; Декларацію про викорінювання насильства щодо жінок (DEVAW) [175]; Віденську декларацію і програму дій (VDPA) [134]; Пекінську платформу дій (BPFA) [363]; Резолюцію A/HRC/7/L/22/REV.1 Генеральної Асамблеї ООН про викорінення насильства щодо жінок [232]; Конвенцію про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок (CEDAW) [17]; міжнародні пакти і конвенції та низка інших актів, в першу чергу – тематичні загальні рекомендації, прийняті Комітетом з ліквідації дискримінації щодо жінок [12], Комітетом з прав людини [33], Комітетом проти катувань [11], Комітетом з ліквідації расової дискримінації [13], Комітетом з прав дитини [14].

Другу групу (документи Ради Європи та Європейського Союзу) складають: Європейська конвенція про захист прав людини та основних свобод [15], а також протокол № 12 до неї [48]; рекомендації Комітету міністрів Ради Європи NR (85) 4 [447] і R (2002) 5 [445]; Конвенція Ради Європи про заходи щодо протидії торгівлі людьми [258]; директиви Європейського Парламенту і Ради 2002/73/ЕС [20], 2006/54/ЕС [21]; Європейська соціальна хартія [56], Європейська Конвенція про запобігання та боротьбу з насильством стосовно жінок та домашнім насильством, що була відкрита для підписання 11 квітня 2011 р. та підписана від імені України 7 листопада 2011 р., проте ще не ратифікована [123].

В окрему підгрупу можна виділити судову практику щодо насильства в сім’ї [192]. При цьому Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» вказує, що такі рішення є обов’язковими для виконання Україною відповідно до статті 46 Конвенції про захист прав людини та основних свобод [383]. Рішення ж Комітету з ліквідації дискримінації щодо жінок (CEDAW) такої сили не мають і мають рекомендаційний характер.

На рівні міжнародних угод першим з правових актів, що захищають права жінок, була Загальна декларація прав людини (UDHR), прийнята Генеральною Асамблеєю Організації Об’єднаних Націй у грудні 1948 р. Декларація проголосила принципи, спрямовані на забезпечення громадянських, політичних, соціально-економічних і культурних прав людини. Найбільш ж значущими стали закріплені в ній принципи юридичної рівності (ст.ст. 1, 7), а також заборона дискримінації за будь-якими ознаками, в т. ч. за ознаками статі (ст. 2) [59].

У Декларації про ліквідацію дискримінації щодо жінок (DEDAW) підкреслюється, що мають бути вжиті всі належні заходи з метою підготовки громадської думки та напрямки національних прагнень до викорінення забобонів, звичаїв та всіх інших проявів, заснованих на ідеї неповноцінності жінок (ст. 3) [19].

Більш детальне визначення терміна і видів насильства щодо жінок містить Декларація про викорінення насильства щодо жінок (DEVAW). Під насильством щодо жінок вона розуміє будь-який акт насильства, здійснений на підставі статевої ознаки, який спричиняє або може заподіяти фізичний, статевий чи психологічний збиток або страждання жінкам, а також загрози вчинення таких актів, примус або довільне позбавлення свободи, чи-то в суспільному, чи в особистому житті (ст. 1). Крім того, у ст. 2 Декларації спеціально позначається, що насильство щодо жінок охоплює випадки фізичного, статевого та психологічного насильства, яке має місце в сім’ї. Однак подальший аналіз Декларації свідчить, що вона передбачає й економічне насильство, хоча окремо його й не називає: у п. а ст. 2 зазначається, що під насильством в сім’ї розуміють також насильство, пов’язане з приданим, і насильство, пов’язане з експлуатацією [175].

Віденська декларація і програма дій (VDPA), ухвалена Всесвітньою Конференцією з Прав Людини (Відень, 14–25 червня 1993 р.), наполегливо закликає до викорінення насильства щодо жінок і дівчаток у суспільному та приватному житті, а також до прийняття правових заходів, національних дій і міжнародного співробітництва в галузі безпечного материнства та охорони здоров’я [134].

Ще одним важливим міжнародним актом, який лежить в основі боротьби з насильством щодо жінок, є Пекінська платформа дій (BPFA), прийнята ООН Четвертою всесвітньою конференцією зі становища жінок 15 вересня 1995 р. Серед основних стратегічних цілей цієї платформи можна назвати: прийняття комплексних заходів щодо попередження та ліквідації насильства щодо жінок; вивчення причин і наслідків насильства щодо жінок і питань ефективності профілактичних заходів; ліквідація торгівлі жінками та надання допомоги жінкам, які стали жертвами насильства в результаті проституції і торгівлі [363].

27 березня 2008 р. була прийнята Резолюція A/HRC/7/L/22/REV Генеральної Асамблеї ООН про викорінення насильства щодо жінок, яка підкреслює необхідність кваліфікації всіх форм насильства щодо жінок і дівчаток як кримінальних злочинів, що підлягають покаранню відповідно до закону, а також обов’язок забезпечувати потерпілим доступ до справедливих і ефективних засобів правового захисту та спеціалізованої допомоги, в тому числі медичної та психологічної допомоги, а також до ефективних консультацій [232].

Вельми ґрунтовним документом, спрямованим на захист жінок від насильства в сім’ї, є Конвенція про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок (CEDAW). Держави-учасниці засуджують дискримінацію щодо жінок в усіх її формах і зобов’язуються вживати всіх відповідних заходів, включаючи законодавчі, для зміни або скасування чинних законів, постанов, звичаїв і практики, що являють собою дискримінацію щодо жінок (п. f ст. 2). Крім того, ст. 5 вказує, що держави-учасниці вживають усіх відповідних заходів з метою: змінити соціальні та культурні моделі поведінки чоловіків і жінок для досягнення викорінення забобонів, звичаїв та всіх інших проявів, що ґрунтуються на ідеї неповноцінності чи зверхності однієї зі статей або стереотипності ролі чоловіків і жінок; забезпечити, щоб сімейне виховання включало в себе правильне розуміння материнства як соціальної функції і визначення загальної відповідальності чоловіків і жінок за виховання та розвиток своїх дітей за умови, що в усіх випадках інтереси дітей мають перевагу. Далі, в ст. 16 вказується на необхідність ліквідації дискримінації у всіх відносинах, що стосуються шлюбу та сімейних відносин і забезпечення рівності прав у цій сфері [17].

Вся работа доступна по ссылке

https://mydisser.com/ru/catalog/view/37494.html