Аналіз кількісно-якісних показників насильства в сім’ї

Науково обґрунтоване пізнання тенденцій і закономірностей розвитку суспільно-правових явищ (одним з яких і є насильство в сім’ї) потребує обов’язкового застосування прийомів та засобів статистичного аналізу. Адже без аналізу статистичних даних будь-яка наука оперує лише схоластичними висновками на потребу якій завгодно абстрактній концепції або політичній орієнтації. За влучним висловом О. Г. Кальмана та І. О. Христич, статистика – це міст, який з’єднує теорію і практику соціального пізнання. Тому чим повніше у наукових розробках використовуються результати статистичних досліджень, тим достовірнішими будуть знання дійсності [244, с. 7].

Інформаційну основу кримінологічного аналізу насильства в сім’ї складають відомості, що містяться у державній статистичній звітності. Одразу зауважимо, що за роки незалежності нашої держави форми статистичної звітності, в яких міститься інформація про злочини та правопорушення, пов’язані з насильством в сім’ї, декілька разів змінювались через зміни у кримінальному та кримінально-процесуальному законодавстві, зміни у структурі МВС внаслідок адміністративної реформи, у зв’язку з прийняттям Державної програми підтримки сім’ї тощо [415; 414; 418; 393; 236]. Внаслідок цього відомості, наявні у статистичних звітах за один період часу, можуть бути відсутні у звітах за інший. Крім того, специфікою звітності за 2012 рік є те, що всі дані надаються не за 12 місяців, як у попередні роки, а станом на 20 листопада, тобто менше на 1 місяць та 10 днів. Зрозуміло, що це дещо заважає коректному порівнянню показників, однак, на нашу думку, все ж дозволяє встановити основні тенденції і закономірності їх розвитку.

Спеціаліст у сфері аналізу та прогнозування злочинності О. Г. Кулик звертає увагу на ряд суттєвих ознак, що характеризують статистичні дані: 1) державна статистична звітність є результатом здійснюваного спеціальними державними органами суцільного статистичного спостереження за злочинністю, через що її можна вважати найбільш повною з точки зору кількості охоплюваних подій та осіб; 2) облік даних щодо реально вчинених злочинів та правопорушень є неповним через існування їх латентної частини, про яку відомості в державній статистичній звітності відсутні; 3) тільки заяви та повідомлення про злочини й правопорушення обліковуються без перевірки; облік інших даних про злочин та особу, яка його вчинила, здійснюється тільки після їх перевірки та юридичної оцінки; 4) статистичні дані щодо злочинності відображаються у спеціальних таблицях в узагальненому кількісному вигляді; 5) дані державної статистичної звітності щодо злочинності та судимості обмежуються певним нормативно-визначеним переліком показників [292, с. 16–17].

Вказані обмеження обумовили проведення спеціально організованого статистичного обстеження. Його використовують, якщо мета кримінологічного дослідження вимагає показників, відсутніх у офіційній статистичній звітності. Такі дані збирають у ході спеціального вивчення кримінальних справ, ознайомлення з іншими документами, анкетних опитувань та інтерв’ювання громадян, співробітників правоохоронних органів, правопорушників за спеціальною методикою [369, с. 13]. Крім того, автором була використана інформація про насильство в сім’ї, отримана в результаті репрезентативних емпіричних досліджень інших науковців.

Насильство в сім’ї, як і будь-яке інше масове соціальне явище, оцінюється за допомогою кількісних та якісних критеріїв. В кримінології кількісні показники злочинності характеризують її загальні обсяги та мають кількісне виявлення. До них відносять рівень злочинності, рівень судимості, ціну злочинності, коефіцієнти. Якісні показники характеризують внутрішні особливості злочинності, закономірності її розвитку і визначаються в розрахунку на одиницю сукупності. До якісних показників відносять структуру, характер, географію злочинності [284, с. 37].

У процесі кримінологічного аналізу нами, як і переважною більшістю авторів робіт подібного типу, з метою отримання зрозумілих та придатних для інтерпретації результатів, використовувались лише найпростіші показники та методи математичної статистики: абсолютні показники (кількість зареєстрованих злочинів або правопорушень, кількість виявлених осіб, кількість засуджених тощо); відносні величини динаміки, інтенсивності, структури (темп приросту, коефіцієнти, частка або питома вага); середні величини тощо.

Зазначимо, що статистичне спостереження за станом протидії насильству в сім’ї (форма № 1–НС) було започатковане Міністерством внутрішніх справ України починаючи з 2010 року [415]. Тому аналіз показників адміністративно- та кримінально-караного насильства в сім’ї в динаміці здійснений переважно за цей період. Однак в окремих випадках вдалося подовжити ряди динаміки чи здійснити аналіз показників, які відсутні у формі 1-НС, за рахунок даних, що містилися в деяких інших формах звітності МВС України, котрі велись більш тривалий період часу.

Стосовно ж даних щодо притягнення винних у сімейному насильстві до цивільно-правової відповідальності, зауважимо, що у судовій статистиці такий показник наразі відсутній. Звітність судів першої інстанції про розгляд справ у порядку цивільного судочинства (форма № 2-Ц) та звітність апеляційної інстанції про розгляд апеляційних скарг в цивільних справах (форма № 22-Ц) містять лише дані щодо загальної кількості спорів та справ, що виникають із сімейних правовідносин (зокрема, про розірвання шлюбу, про стягнення аліментів, про встановлення батьківства або материнства, про позбавлення батьківських прав) [527; 526]. Втім зрозуміло, що навіть зі спорів і такого роду справ далеко не всі були пов’язані з насильством в сім’ї. Але яка саме частка – невідомо. У зв’язку з цим здійснення аналізу такого виду статистичних даних видається недоцільним. Тим не менш, здійснене статистичне дослідження наявних у базі Єдиного державного реєстру судових рішень документів дозволило встановити, що 3188 судових рішень у справах про розірвання шлюбу були пов’язані із насильством в сім’ї (0,3% від загальної кількості справ цього виду); аналогічний показних стосовно позбавлення батьківських прав становить 651 справу або 1,4%, а щодо справ про стягнення аліментів – 120 або 0,03%. Крім того, під час розкриття кримінологічної характеристики насильства в сім’ї були враховані також і конкретні справи, розглянуті у порядку цивільного судочинства.

Тепер перейдемо до аналізу кількісно-якісних показників насильства в сім’ї у виді адміністративних проступків та злочинів. Перш за все вкажемо, що у 2010 р. було зареєстровано 157167 заяв та повідомлень про загрозу або вчинення насильства в сім’ї; у 2011 р. їх кількість збільшилась на 3,6% до 162768 заяв, за 10 місяців і 20 днів 2012 р. – суттєво зменшилась на 15,4% до 137782, а у 2013 році було зареєстровано найбільшу за ці роки їх кількість – 174229 (зростання порівняно з 2012 роком становило 26,5%). Кримінологічний зміст та значення вказаного показника полягає в тому, що він свідчить, скільки осіб вважає, що стосовно них було вчинено протиправне діяння. Співвіднісши ці дані з часом, за який вони були отримані, можемо дійти висновку, що у 2010 році щоденно в Україні реєструвались заяви про насильство в сім’ї від 430 осіб, у 2011 р. – вже від 446, у 2012 р. – лише від 425, а от у 2013 р. – від 476 осіб.

Однак наведені показники не дають повної картини рівня насильства в українських сім’ях, у зв’язку з чим автор скористалася таким відносним показником, як коефіцієнт інтенсивності, і розрахувала його для кожного року окремо. Даний коефіцієнт відображає відносну частоту насильства, що вчинюється щорічно в сім’ях нашої країни. Таким чином можна сказати, що мова йде про страждальну, пасивну сторону цього зла, від якого потерпають усі – від новонароджених до літніх членів родини [216, с. 27].

Вся работа доступна по ссылке

https://mydisser.com/ru/catalog/view/37494.html