Віктимологічний аналіз жертви сімейного насильства

Здійснюваний аналіз насильства в сім’ї був би неповним без характеристики потерпілих від насильства в сім’ї, оскільки демографічні і рольові ознаки жертв злочинів мають важливе кримінологічне значення, адже досить часто виступають необхідною умовою вчинення злочину. Використання матеріалістичної теорії пізнання із застосуванням діалектичного підходу як провідного та вживання системного, соціокультурного й проблемно-орієнтованого методів дозволили дійти висновку, що виктимізация і криміналізація є парними, в соціальному плані тісно пов’язаними кримінологічними категоріями, завдяки яким можна зрозуміти різні рівні і перспективи десоціалізації – перетворення особи на злочинця або, навпаки, на жертву злочину. Тобто лише єдність цих показників може дати уявлення про картину насильства в сім’ї. Тим не менш, і вони все ж вимагають істотної корекції, оскільки статистика правоохоронних органів (особливо стосовно обліку потерпілих) є досить недосконалою, внаслідок чого вуалюється справжня ситуація і масштаби шкоди, заподіяної населенню і державі в цілому.

Перш ніж приступити безпосередньо до віктимологічного аналізу жертв сімейного насильства, зробимо невелике зауваження термінологічного характеру. Дискусія стосовно співвідношення понять «потерпілий від злочину» та «жертва злочину» у сучасній юридичній та соціологічній літературі точиться тривалий час [449; 503; 96; 262; 373]. З цього приводу зазначимо, що автор підтримує обґрунтовану позицію Ю. В. Александрова, В. С. Батиргареєвої, А. П. Геля, Г. С. Семакова та інших, які наголошують, що під жертвою з позицій віктимології мають на увазі постраждалу від злочину фізичну особу незалежно від того, чи визнана вона потерпілою у встановленому законом порядку і чи вважає себе такою. Потерпілий же – це особа, якій злочином безпосередньо завдано моральної, фізичної або майнової шкоди і яка визнана потерпілою у встановленому законом порядку. Тобто потерпілий у віктимології – частина узагальнюючого поняття «жертва» [102; 283], і не буде викликати великих заперечень застосування поряд із терміном «жертва злочину» як синоніму також терміна «потерпілий від злочину».

У цьому підрозділі зупинимось лише на тих показниках структури віктимізації, які доповнюють структурну характеристику злочинності. Інші ж ознаки, які деталізують роль і місце потерпілого у механізмі конкретного протиправного прояву, будуть розглянуті у розділі, присвяченому кримінологічній детермінації насильства в сім’ї.

Переходячи до характеристики потерпілих від насильства в сім’ї, розпочнемо з аналізу наявних статистичних даних. Одразу наголосимо на їх обмеженості. Зокрема, у наявній статистичній звітності інформація стосовно загальної кількості осіб, які постраждали від сімейного насильства, відсутня. На початку цього розділу вже наводились та аналізувались цифри стосовно кількості зареєстрованих заяв, повідомлень про загрозу або вчинення насильства в сім’ї (2010 рік – 157167, 2011 рік – 162768, станом на 20 листопада 2012 року – 137782, 2013 рік – 174229). Однак екстраполювати їх на потерпілих потрібно з обережністю, оскільки, як відомо, домашнє насильство є циклічним явищем, яке через деякий час повторюється, тому одній і тій самій особі доводиться звертатися до міліції по декілька разів.

Наявні дані стосовно кількості щорічно виявлених сімей, у яких застосовується насильство до членів родини (2010 рік – 60384, 2011 рік – 50164, а станом на 20 листопада 2012 року – 46408, 2013 рік – 61722), також не можуть повністю розкрити картини щодо кількості жертв насильства в сім’ї, адже досить часто кривдник завдає шкоду декільком домочадцям. Крім того, доведено, що вчинення акту фізичного насильства на очах дітей є психічним насильством стосовно них.

Вся работа доступна по ссылке

https://mydisser.com/ru/catalog/view/37494.html