Генезис визначення поняття «військовослужбовець» в адміністративно-правовій науці та законодавстві
В сучасний період реформування економічної, політичної та соціальної сфер життя в Україні надзвичайно активно здійснюються заходи з удосконалення усіх сторін її державного механізму. Державні перетворення торкнулись і відносин, що виникають з приводу організації та проходження громадянами України військової служби. В ході реформування військової сфери, основними напрямками якого є значне скорочення державних військових організацій та пріоритетне залучення до військової служби професіоналів, нагальною стає проблема удосконалення правової регламентації цих відносин. Водночас, без розробки теоретичних засад регулювання військово-адміністративних відносин, в тому числі основних понять, магістральним з яких є «військовослужбовець», неможливо усунути протиріччя і прогалини законодавства у цій галузі.
Фундаментальними у сфері вивчення змісту поняття «військовослужбовець» стали праці М. В. Артамонова, присвячені дослідженню правового статусу радянських військовослужбовців та проблемам його забезпечення. Теоретичний аналіз цього терміну проводився також такими вченими−юристами, як: І. Ф. Корж, В. М. Корякін, О. В. Кудашкін, К. В. Фатєєв та ін. в ході дослідження інституту військової служби. Звертались до проблеми поняття та статусу військовослужбовців під час вивчення військових правовідносин такі російські вчені, як: Н. М. Богатирьова, Ю. І. Мигачов, В. Г. Стрекозов, Ю. О. Тихомиров. Вивчався склад військовослужбовців як суб’єктів юридичної відповідальності у працях А. Ф. Мота, Н. І. Чудик-Білоусової, С. О. Шапоренка. Утім, існуючі теоретичні дослідження змісту поняття «військовослужбовець» потребують подальшого розвитку з огляду на сучасні вимоги нормативно-правового забезпечення відносин, що виникають у військовій сфері, та зміни, які відбуваються в результаті адміністративної реформи.
З метою проведення теоретичного аналізу та наукового осмислення вітчизняної нормативно-правової бази поняття «військовослужбовець» пропонуємо розглянути й вирішити наступні проблемні питання: 1) обґрунтування основних критеріїв визначення поняття «військовослужбовець»; 2) встановлення переліку осіб, які відносяться до військовослужбовців; 3) узагальнення основних рис, притаманних категорії військовослужбовців, в тому числі й військовослужбовців Національної гвардії України.
Розпочинаючи розгляд нормативного тлумачення поняття військовослужбовця, зазначимо, що на сьогодні законодавче визначення терміну «військовослужбовець» закріплено у ст. 1 Закону України «Про загальний військовий обов’язок і військову службу» [139] та п. 5 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних силах України, затвердженого указом Президента України від 10 грудня 2008 р. № 1153/2008 [180], визначаючи широке його розуміння: військовослужбовцями є особи, які проходять військову службу.
Також, Закон України «Про військовий обов’язок і військову службу» виділяє військовослужбовців як одну з категорій громадян, які мають конституційний обов’язок захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, тобто військовий обов’язок. Поряд з тим, щодо військового обов’язку відокремлюють також ще кілька категорій громадян, які не належать до військовослужбовців, а саме: 1) допризовників − осіб, які підлягають приписці до призовних дільниць; 2) призовників − осіб, приписаних до призовних дільниць; 3) військовозобов’язаних − осіб, які перебувають у запасі для комплектування ЗС України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; 4) резервістів − військовозобов’язаних, які у добровільному порядку проходять службу у військовому резерві ЗС України та інших військових формувань [139].
Таким чином, стрижневим критерієм визначення військовослужбовця законодавець формулює факт проходження ним військової служби. Тобто, виходячи з законодавчого визначення поняття військової служби, військовослужбовцями є особи, які проходять державну службу особливого характеру, що полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров’я і віком громадян України, пов’язану із захистом Вітчизни.
В залежності від видів військової служби військовослужбовці можуть перебувати на: а) строковій військовій службі у ЗС України та інших військових формуваннях, яку проходять з метою здобуття військово-облікової спеціальності, набуття практичних навичок і умінь для збройного захисту Вітчизни; б) військовій службі за призовом осіб офіцерського складу; в) військовій службі за контрактом; г) військовій службі (навчанні) у якості курсантів вищих навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки [139].
Порядок проходження громадянами України військової служби, їх права та обов’язки визначаються Законом України «Про загальний військовий обов’язок і військову службу», відповідними положеннями про проходження військової служби громадянами України, які затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
Окремо слід наголосити, що не належать до військовослужбовців військовозобов’язані, які виконують військовий обов’язок в запасі, що полягає в дотриманні порядку і правил військового обліку, проходженні зборів, для збереження та вдосконалення знань, навичок і умінь, необхідних для виконання обов’язків військової служби в особливий період.
Також до військовослужбовців не відносяться громадяни України, які в добровільному порядку проходять службу у військовому резерві ЗС України або інших військових формуваннях [139].
Розглянувши нормативно-правові засади формулювання змісту поняття військовослужбовця, звернемось до його теоретичного визначення.
Передусім, слід зауважити, що етимологія слова «військовослужбовець» походить від слова «службовець».
За формулюванням В. І. Даля, «служба» − це корисність, угода, діяльність, життя для інших, послуга, корисна справа, а слово «служити» означає стати у пригоді, бути корисним, бути потрібним, бути знаряддям, засобом для певної мети (переклад авторський). Як зазначають В. П. Тимощук та А. М. Школик, слово «служба» характеризує вид діяльності людини, що полягає переважно в інтелектуальній праці і спрямований на забезпечення «інших» інтересів. Це слово також відображає підзвітність та підконтрольність службовців суб’єктові, котрий їх наймає [198, с. 18]. Водночас С. Нечаєнко зауважує, що служба є одним із напрямків діяльності людства, важливим видом суспільно-корисної праці (до інших її видів належить виробництво матеріальних та нематеріальних цінностей, навчання, домашнє господарювання, громадська діяльність, підприємництво тощо). Служба як робота, як діяльність завжди пов’язана з такими категоріями як управління, керівництво, контроль, нагляд тощо [116, с. 145].
Стосовно поняття «службовець», то наприклад, О. В. Кудашкін тлумачить це поняття як особу, що перебуває на будь-якій службі, а відповідно «військовослужбовець» − особа, що перебуває на військовій службі, призвана вирішувати завдання в сфері безпеки та оборони держави [58, с. 341].
Автори підручника «Військова адміністрація» під редакцією В. М. Корякіна пропонують розглядати військовослужбовців як певну соціальну групу, що складається з індивідуальних суб’єктів права, які здійснюють визначені соціально необхідні функції (оборона та військова безпека) та виконують завдання в утворених державних органах і організаціях, де законом передбачена військова служба. Військовослужбовці є свого роду персоналом, що забезпечує виконання функцій вказаних органів та організацій [56, с.148].
Характеризуючи поняття військовослужбовців, І. Ф. Корж визначає їх як певну групу, що складається з індивідуальних суб’єктів права (фізичних осіб), які здійснюють певні соціально необхідні функції та виконують завдання, законодавчо визначені відповідним військовим формуванням, служать державі і є представниками державної влади. Вони є соціальною групою суспільства, яка складається із спеціально підготовлених осіб (індивідуальних суб’єктів права), що обіймають військові посади у військових органах, мають відповідні цим посадам військові звання та займаються за дорученням держави особливою суспільно корисною діяльністю [94, с. 35]. Отже, до визначальних ознак поняття І. Ф. Корж додає наступні: військовослужбовці служать державі та є представниками державної влади.
Вся работа доступна по ссылке
https://mydisser.com/ru/catalog/view/37090.html
