Сутність адміністративної відповідальності військовослужбовця Національної гвардії України та особливості її застосування
Розгляд основних складових адміністративно-правового статусу військовослужбовця Національної гвардії України слід завершити вивченням їх адміністративної відповідальності, що виникає за правопорушення, пов’язані з несенням військової служби.
Юридичній відповідальності у статусі військовослужбовця НГ України відводиться особлива роль, бо це поняття тісно пов’язане з такими визначальними для військового середовища категоріями як дисципліна, обов’язок, відданість інтересам служби. Враховуючи роль військовослужбовців НГ України у виконанні завдань по захисту Вітчизни, їх функціональних обов’язків по охороні важливих державних об’єктів, супроводженні спеціальних вантажів, охороні дипломатичних представництв та консульських установ іноземних держав на території України тощо, до них ставляться підвищені вимоги щодо професійної поведінки та службової дисципліни.
Особливість відносин у військовій сфері, які будуються на принципах централізації управління, єдиноначальності та військової дисципліни, формує специфіку і адміністративно-правового статусу військовослужбовця НГ України. Вона виявляється не лише у особливому порядку проходження військової служби, особливостях військово-посадових прав і обов’язків, але також − у специфіці адміністративної відповідальності військовослужбовців НГ України: вирізняються нормативні та фактичні підстави відповідальності, перелік обставин, які її виключають, має особливості порядок притягнення до відповідальності, перелік санкцій тощо.
Підвищені вимоги щодо відповідальності військовослужбовців спрямовані на суворе дотримання ними правил поведінки, що встановлена діючими нормативно-правовими актами, у тому числі військовими статутами, під час проходження військової служби, виконання бойових завдань, дії в особливих умовах. Саме на підвищеній відповідальності ґрунтується військова дисципліна та правопорядок. Бути дисциплінованим, неухильно, точно та своєчасно виконувати накази командування − зміст військової дисципліни.
Отже, якщо розглядати особливості адміністративної відповідальності військовослужбовця НГ України у контексті його службової діяльності, загальним правилом буде наділення військовослужбовців підвищеною відповідальністю за невиконання або неналежне виконання своїх службових обов’язків порівняно з відповідальністю за професійні або службові порушення інших громадян.
Вивчення основних засад адміністративної відповідальності військовослужбовців НГ України вважаємо за потрібне розпочати з характеристики поняття «юридична відповідальність», її видів, аналізу терміну «адміністративна відповідальність».
У правовій літературі спостерігається диференціація наукових поглядів щодо трактування сутності поняття «юридична відповідальність». Як відомо, існують перспективний та ретроспективний підходи тлумачення цього терміну. Класичним є ретроспективний підхід, прихильники якого серед яких, зокрема, М. І. Матузов, О. В. Малько [208, с. 215], О. Ф. Скакун [202, с. 431], розуміють юридичну відповідальність як необхідність винної особи зазнавати заходи державного впливу, нести певні негативні наслідки або як передбачену законом міру державного примусового позбавлення особи певних благ особистого, організаційного і майнового характеру за вчинене правопорушення. Тобто, вчені вбачають обов’язковою ознакою юридичної відповідальності державний примус за вчинене правопорушення, який передбачає настання негативних для винної особи наслідків. Як зазначає Н. О. Кліментьєва, дане трактування домінує у юридичній сфері не випадково, тому що правозастосовна діяльність спеціально уповноважених органів часто пов’язана саме з державним примусом в тій чи іншій сфері як основною ознакою відповідальності за правопорушення [79, с. 75]. Іншими словами, більшість вчених ототожнюють відповідальність із покаранням [205, с. 349].
Водночас, також існує дискусійна позиція визначення юридичної відповідальності у перспективному аспекті, або «позитивної (статусної) відповідальності». Її прихильники розглядають відповідальність як загальносоціальне явище та характеризують відповідальність як позитивне (активне) відношення особи до власних вчинків. Ця відповідальність пов’язана із поведінкою особи, спрямованою на добровільну реалізацію визначених законом вимог. Як пояснює С. С. Алексєєв, саме ця сторона відповідальності мається на увазі, коли йдеться про почуття (усвідомлення) відповідальності або про те, що людина бере відповідальність на себе. Відповідальність в цьому сенсі розглядається в якості усвідомленої та сприйнятої особою соціальної необхідності ініціативного виконання сукупності обов’язків, покладених на неї − політичних, моральних, правових, вказує вчений. Держава в свою чергу заохочує та стимулює таку соціально активну, високо відповідальну поведінку суб’єктів [205, с. 349]. З цього приводу М.І. Матузов зазначає, що відповідальність породжують не лише протиправні діяння (це як раз результат безвідповідальної поведінки особи), а частіше відповідне внутрішнє становище індивіда, його відношення до дорученої справи, суспільства, держави, що ґрунтується на почутті самоусвідомлення, самодисципліни, обов’язку [107, с. 196]. Д. І. Бернштейн одночасно загальною властивістю та критерієм розмежування позитивної і негативної відповідальності називає усвідомлення суб’єктом обов’язків, покладених на нього законом, правильне відношення до них [20, с. 33]. Водночас, В. А. Юсупов так звану «добровільну відповідальність» визначає як обов’язковий елемент юридичної відповідальності. Кожен суб’єкт адміністративно-правових зв’язків перебуває у психологічному зв’язку з процесом державного управління. Тут проявляються воля, свідомість, переконання особи, які і визначають її відповідальну поведінку, і саме вони, а не примус, регулюють конкретні вчинки суб’єктів управління, вказує вчений [226, c. 112].
Слід констатувати, що як раз відносини у військовій сфері є яскравим прикладом, коли держава одночасно стимулює широким колом заохочень високо відповідальну поведінку військовослужбовців та попереджає й припиняє їх протиправну поведінку встановленням і застосуванням різного роду стягнень та інших санкцій. Саме на почутті громадянського обов’язку захисту Вітчизни, почуттях честі та гідності базується військова дисципліна, що є основою функціонування військового середовища.
Тому ми погоджуємося з висновком Н. О. Климентьєвої про те, що неможливо розглядати ці два види відповідальності ізольовано: вони доповнюють один одного, є двома сторонами одного і того ж явища [79, с. 80]. Хоча, слід погодитись з висновком А. Ф. Мота про те, що поняття «позитивна відповідальність» виводять здебільшого з моральних принципів. Однак, як влучно підкреслює вчений, право і мораль тісно взаємопов’язані, зумовлюють одне одного, право започаткувалося з етичних норм і зараз має глибокі моральні корені. Ефективність дії права і, зокрема, такого інституту, як відповідальність, залежить від моралі і, навпаки, правові норми впливають на моральні [111, с. 12].
Вдалим вважаємо приклад реалізації позитивної відповідальності, який наводить М. І. Матузов відносно державних службовців, що мають проходити атестацію, за висновками якої робляться оргвисновки, тобто людина фактично карається, хоча жодного конкретного правопорушення вона не скоїла − просто недостатньо відповідально, добросовісно відносилась до своїх обов’язків, дорученої справи [106, с. 53]. Процедура атестації є також характерною під час проходження військової служби. Вона обов’язкова під час присвоєння первинного та чергового військового звання, призначення на посади та звільнення з посад, інших етапах проходження служби, а також у особливих випадках, наприклад, під час призначення військовослужбовців на посади у складі військових підрозділів, що направляються до інших держав для участі в міжнародній операції з підтримання миру і безпеки. Підстави та порядок проведення атестування передбачені Указом Президента України «Про Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України» від 10 грудня 2008 року №1153 [180], Інструкцією про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженою наказом Міністерства оборони України від 10 квітня 2009 р. № 170 [156], та іншими нормативно-правовими актами [44, с.84].
Висвітливши природу позитивного та негативного аспектів юридичної відповідальності військовослужбовців НГ України, докладніше зупинимося на характеристиці одного з видів ретроспективної юридичної відповідальності − адміністративної відповідальності як однієї із складових адміністративно-правового статусу військовослужбовців НГ України.
Повноті та всебічності аналізу означеної проблематики слугуватиме, на наш погляд, розроблення наступних питань: 1) на підставі узагальнення теоретичної та нормативної бази вивчити тлумачення поняття «адміністративна відповідальність» та «адміністративна відповідальність військовослужбовців», окреслити їх характерні риси, визначити власне розуміння поняття «адміністративна відповідальність військовослужбовців Національної гвардії України»; 2) розкрити особливості адміністративної відповідальності військовослужбовців НГ України; 3) в результаті виявлених протиріч та прогалин нормативно-правової регламентації адміністративної відповідальності військовослужбовців НГ України, розробити пропозиції щодо її удосконалення.
Отже, не дивлячись на широке застосування терміну «адміністративна відповідальність», у законодавстві не міститься дефініції її поняття. Опосередковане визначення цього терміну можливо сформувати із положень ст. 9 КУпАП, згідно з якою адміністративна відповідальність настає за вчинення адміністративного правопорушення (проступку), тобто протиправної, винної дії чи бездіяльності, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності [83]. Таким чином, нормотворець виділив стрижневою ознакою адміністративної відповідальності − її настання за адміністративне правопорушення. Узагальнюючи теоретичний доробок у цій сфері, слід відмітити, що адміністративісти надають більш широке визначення адміністративної відповідальності, виділяючи поряд з названою ще низку визначальних ознак, які характеризують її особливість поряд з родовим поняттям «юридична відповідальність».
Наведемо кілька визначень терміну «адміністративна відповідальність» провідних вчених, які вивчали сферу державного управління.
Так, за позицією В. Б. Авер’янова адміністративна відповідальність − це різновид юридичної відповідальності, що являє собою сукупність адміністративних правовідносин, які виникають у зв’язку із застосуванням уповноваженими органами (посадовими особами) до осіб, що вчинили адміністративний проступок, передбачених нормами адміністративного права особливих санкцій − адміністративних стягнень [3, с. 430]. Т. О. Коломоєць розглядає адміністративну відповідальність як різновид правової відповідальності, специфічну форму негативного реагування з боку держави в особі її компетентних органів на відповідну категорію протиправних проявів (передусім адміністративних проступків), згідно з якою особи, що скоїли ці правопорушення, повинні дати відповідь перед повноваженим державним органом за свої неправомірні дії і понести за це адміністративні стягнення в установлених законом формах і порядку [6, с. 134]. В. К. Колпаков тлумачить адміністративну відповідальність як примусове, з додержанням встановленої процедури, застосування правомочним суб’єктом передбачених законодавством за вчинення адміністративного проступку заходів впливу, які виконані правопорушником [88, с. 76]. Ю. П. Битяк пропонує розглядати під адміністративною відповідальністю накладення на правопорушників загальнообов’язкових правил, які діють у державному управлінні, адміністративних стягнень, що тягнуть за собою для цих осіб обтяжливі наслідки матеріального чи морального характеру [5, с.170]. А. Т. Комзюк під адміністративною відповідальністю розуміє застосування до осіб, які вчинили адміністративні проступки, адміністративних стягнень, що тягнуть для цих осіб обтяжливі наслідки майнового, морального, особистістного чи іншого характеру і накладаються уповноваженими на те органами чи посадовими особами на підставах і у порядку, встановлених нормами адміністративного права [1, с. 6].
Узагальнюючи наведені формулювання, констатуємо наступні характерні риси адміністративної відповідальності: 1) це різновид юридичної відповідальності; 2) являє собою сукупність адміністративних правовідносин, врегульованих нормами адміністративного права; 3) застосовується відповідно до суб’єктів, які вчинили адміністративні правопорушення; 4) передбачає для правопорушників негативні обтяжливі наслідки матеріального чи морального характеру у вигляді адміністративних санкцій, форми та порядок застосування яких передбачені законодавством.
Таким чином, пропонуємо під адміністративною відповідальністю військовослужбовця Національної гвардії України розуміти застосування до військовослужбовців Національної гвардії України, які вчинили адміністративне правопорушення, заходів державного примусу майнового і морального характеру, у передбачених адміністративним законодавством формах і порядку.
Аналізуючи доробок правників, які вивчають адміністративні відносини за участю публічних службовців, у тому числі військовослужбовців, слід відмітити одностайність їх думок щодо наявної специфіки адміністративної відповідальності цієї категорії суб’єктів. Єдність криється у наступному.
По-перше, підставою притягнення до адміністративної відповідальності є вчинення адміністративного проступку. Відносно військовослужбовців ст. 15 КУпАП встановлена спеціальна норма, згідно з якою ця та інші категорії осіб, вказані у частині 1 названої статті, несуть відповідальність за адміністративні правопорушення за дисциплінарними статутами, окрім визначеного переліку складів адміністративних проступків, коли військовослужбовці несуть відповідальність на загальних підставах [83].
Крім того, аналогічну норму містить ДС ЗС України, в якому частиною другою п. 45 передбачено, що за вчинення адміністративних правопорушень військовослужбовці несуть дисциплінарну відповідальність за цим Статутом, за винятком випадків, передбачених КУпАП. За вчинення корупційних діянь чи інших правопорушень, пов’язаних із корупцією, військовослужбовці несуть відповідальність згідно з КУпАП. У разі вчинення кримінального правопорушення військовослужбовець притягається до кримінальної відповідальності [148].
Вся работа доступна по ссылке
https://mydisser.com/ru/catalog/view/37090.html
