Подія суспільно небезпечного діяння, вчиненого неосудною особою

У кримінальному судочинстві актуальним залишається питання досудового розслідування кримінальних проваджень про суспільно небезпечні діяння неосудних осіб, а також судового розгляду таких проваджень. Компетентні правоохоронні органи зобов’язані встановити коло обставин, які підлягають доказуванню у зазначених провадженнях, та провести швидке, повне, об’єктивне та всебічне дослідження цих обставин.

Проблема, що досліджується, є постійним предметом вивчення багатьох вчених із різних дисциплін. Значну увагу цьому питанню в галузі кримінального та кримінального процесуального законодавства приділили у своїх працях О.І. Галаган, Б.І. Дергай, В.Г. Дремов, А.Я. Дубінський, П.С. Елькінд, Е.С. Зеліксон, П.О. Колмаков, М.Й. Коржанський, Т.А. Михайлова, А.П. Овчиннікова, В.П. Портнов, Б.А. Протченко, С.М. Стахівський, С.П. Щерба та інші [27; 42; 90; 92; 102; 103; 105; 113; 118; 133; 135; 143; 187; 197; 189; 205].

Незважаючи на широке висвітлення в юридичній літературі питань, пов’язаних із діяннями неосудних осіб, цілий ряд важливих теоретичних і практичних положень, пов’язаних зі встановленням кола обставин, які підлягають доказуванню у зазначених провадженнях, повно не досліджені і отримують різне бачення в теорії кримінального процесу і в практиці. Це ще раз підтверджує доцільність обрання автором теми дисертації та актуальність її дослідження.

У другому розділі дисертації ми маємо на меті дослідити коло обставин, які підлягають доказуванню у кримінальних провадженнях про діяння неосудних осіб, визначити їхню специфіку, дослідити особливості та зміст предмета доказування у провадженнях зазначеної категорії.

Перш ніж розглянути особливості предмета доказування у кримінальних провадженнях про діяння неосудних осіб, необхідно висвітлити деякі проблеми, пов’язані із загальним предметом доказування, що дозволить краще зрозуміти як процесуальну природу, так і функціональне призначення першого.

В юридичній літературі існують різні підходи до визначення предмета доказування і його місця в структурі самого доказування.

Відтак, Горський Г.Ф., Кокорєв Л.Д., Елькінд П.С. під предметом доказування у кримінальному провадженні розуміють факти та обставини, що підлягають доказуванню, інакше кажучи – сукупність явищ зовнішнього світу, пізнання яких необхідне для досягнення завдань кримінального судочинства [36, с. 69].

Автори монографії «Теория доказательств в советском уголовном процессе» вважають, що предмет доказування – це система обставин, що виражають властивості і зв’язки досліджуваної події, суттєві для правильного вирішення кримінального провадження і реалізації в кожному конкретному випадку завдань судочинства. Ці обставини встановлюються шляхом процесуального доказування, тобто за допомогою передбачених законом засобів і способів. Визначеність предмета доказування обумовлює напрямок і межі дослідження. Правильне встановлення предмета доказування у конкретному кримінальному провадженні – умова цілеспрямованої діяльності органів розслідування і суду, забезпечення повноти, всебічності, об’єктивності дослідження обставин провадження [170, с. 139].

Зокрема, Н.П. Кузнєцов  під предметом доказування у кримінальному провадженні розуміє систему обставин, встановлення яких необхідно для правильного вирішення кримінального провадження і виконання завдань кримінального судочинства [76, с. 28].

У свою чергу, А.С. Кобліков  вважає предметом доказування сукупність істотних для провадження обставин, які повинні бути встановлені в процесі доказування у провадженні в інтересах його правильного вирішення [177, с. 129].

Утім, В.А. Банін  вважає, що законодавча схема предмета доказування – це інформаційна система, що складається з набору значень нормативного порядку, що управляє діяльністю посадових осіб, які ведуть процес у конкретному провадженні, й учасників процесу, щодо виявлення та встановлення у злочинних подіях обставин, необхідних для вирішення завдань кримінального судочинства [10, с. 33].

Відтоді, М.М. Михеєнко  під предметом доказування в кримінальному процесі розумів таку сукупність передбачених кримінальним процесуальним законом обставин, встановлення яких необхідно для вирішення заяв і повідомлень про кримінальне правопорушення, кримінального провадження в цілому або судового провадження в стадії виконання вироку, а також для прийняття процесуальних профілактичних заходів у провадженні [99, с. 99].

Як бачимо, А.Р. Бєлкін  і В.С. Соркін  під предметом доказування розуміють сукупність доказуваних у провадженні обставин [14, с. 15; 156, с. 16].

Утім, С.А. Шейфер  предметом доказування вважає специфічне процесуальне позначення предмета пізнання у кримінальному провадженні. Це такі об’єктивно існуючі властивості і зв’язки, тобто фактичні обставини досліджуваної події, які мають правове значення, характеризують його як суспільно небезпечне та кримінально каране діяння, а особу, яка вчинила діяння – як винну [195, с. 23].

Згодом, І.В. Михайловська  і В.Г. Танасевич  предметом доказування назвали обставини, що підлягають обов’язковому встановленню у кожному кримінальному провадженні, обставини, з’ясування яких забезпечує правильне вирішення провадження по суті і реалізацію в кожному конкретному випадку завдань кримінального судочинства [169, с. 185].

Такі науковці як В.М. Тертишник  і С.В. Слинько  вважають, що предмет доказування – це коло обставин, які необхідно встановити у кримінальному провадженні [171, с. 41].

У своїх наукових доробках С.М. Стахівський зазначав, що предмет доказування – це передбачена законом сукупність обставин, які підлягають обов’язковому встановленню у кожному кримінальному провадженні з метою її правильного вирішення [39, с. 19].

Відповідно до Великого тлумачного словника сучасної української мови термін «предмет» означає: «…те, на що спрямована пізнавальна…діяльність…» [22, с. 56].

Ми тлумачимо предмет доказування як систему (сукупність) фактів і обставин об’єктивної дійсності, які мають матеріально-правове і процесуальне значення та є необхідними і достатніми фактичними підставами для вирішення кримінальних проваджень остаточно і по суті. Отже, справедливим є те, що поняття злочину і предмета доказування за обсягом узагальнювальних явищ співвідносяться між собою як частина і ціле, а їхній зв’язок у процесі доказування реалізується через кваліфікацію злочинних діянь.

Дослідження особливостей та змісту предмета доказування у провадженнях про суспільно небезпечні діяння неосудних осіб, зумовлено необхідністю підвищення якості досудового розслідування і судового розгляду у провадженнях цієї категорії.

Органи досудового розслідування і суди досить часто допускають помилки, які, як правило, пов’язані з визначенням предмета доказування та дослідженням обставин вчиненого суспільно небезпечного діяння, з вивченням даних про особу суб’єкта і його поведінкою до, під час і після вчинення такого діяння, про глибину і тяжкість психічного розладу, що передбачає неосудність.

Предмет доказування у кримінальних провадженнях про діяння неосудних осіб – це сукупність специфічних обставин, що підлягають обов’язковому виявленню й оцінці під час провадження досудового розслідування та судового розгляду кримінального провадження. Правильне визначення змісту та елементів предмета доказування у кримінальних провадженнях про діяння неосудних осіб, дозволяє чітко визначити межі дослідження і коло обставин, відомості про які необхідні для отримання достовірних доказів і прийняття обґрунтованих процесуальних рішень у кримінальному провадженні.

Визначення кола обставин, які підлягають доказуванню у провадженнях цієї категорії, дуже важливо. Необґрунтоване звуження його призводить до істотної неповноти у розслідуванні, і, навпаки, невиправдане розширення його «засмічує» матеріали досудового розслідування.

Автори монографії «Теория доказательств в советском уголовном процессе» вважають, що найбільш специфічним є питання про коло обставин, що підлягають доказуванню під час провадження щодо застосування примусових заходів медичного характеру. Річ у тому, що, чітко кажучи, це провадження, хоча і регламентовано кримінальним процесуальним законом, але не є провадженням у кримінальній справі – тут немає фігури обвинуваченого. Однак оскільки, підставою застосування примусових заходів медичного характеру є факт вчинення особою суспільно небезпечного діяння, коло обставин, які підлягають встановленню, описується законодавцем також на базі єдиного визначення. Передбачено, зокрема, з’ясування обставин суспільно небезпечного діяння; вчинення його даною особою («усічений»); наявності, ступеня та характеру душевного захворювання, поведінки особи до і після вчинення діяння («усічений»); характеру і розміру збитку [170, с. 160-161].

Вся работа доступна по ссылке

https://mydisser.com/ru/catalog/view/37563.html