---

Інформаційна сфера та її складові

У сучасному динамічному суспільстві відбувається лавиноподібне збільшення обсягів інформації. Цілком очевидно, інформація, внаслідок своїх виняткових властивостей, виступає як найважливіший атрибут реальної дійсності, поряд із матерією та енергією. І якщо наукові та технічні проблеми створення, поширення, використання і зберігання інформації мають достатній ступінь опрацювання, то соціальні, правові та гуманітарні проблеми вимагають для свого вирішення значних зусиль вчених і практиків із самих різних областей знань.

Прямим доказом того, що роль інформації в життєдіяльності людства постійно зростає, є результати конференції EMC World, яка відбулася   18 травня 2009 р. у США. На цій конференції підтвердилися прогнози вчених щодо збільшення вдвічі обсягів цифрової інформації кожні 18 місяців, а також той факт, що в 2012 році буде створено в 5 разів більше цифрової інформації, ніж в 2008році [592].

Існує безліч визначень терміна «інформація» [137, с. 53], які відображають ті чи інші її особливості, зумовлені використанням цього терміна в конкретній галузі наукових знань або практичній діяльності. Дослідники трансформують дефініцію терміна «інформація» відповідно до предметної області, а також цілей і завдань, які стоять перед ними. Найбільш широкого поширення набуло таке визначення: «інформація - це відомості про довкілля та процеси, які в ньому відбуваються» [403, c. 205].

Е. Тоффлер виділив три стадії у розвитку людства: аграрну, індустріальну і постіндустріальну [504]. Наприкінці минулого століття в світі поширилася думка про те, що людство йде в інформаційне суспільство і XXI століття буде століттям інформаційних комп'ютерних технологій (ІКТ). Вивченню проблематики інформаційного суспільства приділяється багато уваги, тому проведено велику кількість симпозіумів, конференцій, нарад різного рівня, як національних, так і міжнародних із самих різних аспектів розвитку інформаційного суспільства. Особливе значення мають роботи, які приділяють увагу наслідкам упровадження інформаційних технологій у різні сфери життя суспільства [203, 282, 283, 511, 514 тощо]. У Росії досліджувалися різні аспекти розвитку інформаційного суспільства з урахуванням особливостей розвитку пострадянських країн [112, 365, 565 тощо]. Українські вчені також внесли свій внесок у дослідження проблематики інформаційного суспільства [136,189, 352, 437]. Різноманітним аспектам розвитку інформаційного суспільства були присвячені також і роботи автора [36, 37, 38, 40, 43, 46 - 48, 56, 64 - 66]

У минулому столітті людство дійшло до такої межі в своєму розвитку, коли традиційні методи, способи і засоби збирання, зберігання, обробки та поширення інформації перестали задовольняти його потреби. Логічною відповіддю на цю проблему стала поява електронно-обчислювальних машин (ЕОМ). І те, що було привнесено в цивілізацію з їх появою, а особливо те, до яких наслідків це призведе, з великими труднощами піддається осмисленню. Дійсність перевершує всі очікування. Але вже сьогодні багато хто говорить, що саме поява ЕОМ стала причиною того, що наступна фаза розвитку людського суспільства після постіндустріальної буде інформаційною.

Процес переходу до інформаційного суспільства характеризується різким зростанням частки «внеску» у ВВП сфери інформаційних технологій і послуг (виробництво засобів створення інформаційних продуктів, створення власне інформаційних продуктів та їх надання користувачам, поширення інформаційних продуктів тощо). За оцінками експертів внесок у приріст ВВП США тільки сектора інформаційних технологій (ІТ) у дев’яностих роках становив 27 % [650]. Це означає, що суспільство широко впроваджує ІКТ, стає інформаційно більш відкритим, а існування глобальних телекомунікаційних мереж типу Інтернет дає можливість, практично, без урахування кордонів організовувати індустрію інформаційних послуг.

Одне з самих  вдалих  визначень   терміна  «інформаційне суспільство»  було

 надано в Європейському Союзі. «Інформаційне суспільство - це суспільство, в якому діяльність людей здійснюється на основі використання послуг, за допомогою інформаційних технологій і технологій зв'язку» [204]. Але це визначення не охоплює діяльність державних органів, громадських інститутів тощо. У відомій Декларації принципів є таке визначення: інформаційне суспільство - це суспільство, в якому кожен може скористатися можливостями, які можуть надати інформаційно-комунікаційні технології [178].

Слід зауважити, що велика кількість теоретиків вважає, що інформаційне суспільство - це суспільство нового соціального укладу, суспільство в якому докорінно можуть змінитись соціальні відносини. На хвилі такого сприйняття інформаційного суспільства багато процесів, пов'язаних з використанням інформаційних комп'ютерних технологій, надмірно містифікувалися. Часто-густо вони оголошувалися мало не панацеєю для лікування всіх недоліків, властивих сучасному стану розвитку соціуму.

Події останніх років принесли цілком закономірне розчарування прихильникам таких поглядів на зміст інформаційного суспільства, що по суті справи підтверджує справедливість висновків американського соціолога Френка Уебстера про те, що «інформаційне суспільство» не є суспільством нового типу, воно швидше демонструє результати впливу широкого впровадження інформаційних технологій на соціальні процеси, які практично не міняють свого корінного змісту [544].

З іншого боку, низка дослідників продовжує наполягати на продуктивності концепції інформаційного суспільства, проте відзначаючи, що відсутність стрункості й суворої наукової обґрунтованості соціальних теорій «інформаційного суспільства» призвела до деякої екзальтації в сприйнятті пропагованих цінностей, що спричинило спотворене їх сприйняття [641]. На думку Л. Карвалікса сьогодні не можна виділити жодне з визначень терміна «інформаційне суспільство»,  яке б могло задовольнити всіх і поширювалося б на всі підсистеми соціуму, але цілком можливо дати таке визначення, яке б  відповідало   інтересам  цього дослідження

конкретних підсистем [641].

Невизначеність з дефініцією терміна «інформаційне суспільство» обумовлена значною динамікою проникнення інформаційних комп'ютерних технологій в усі сфери життєдіяльності людини, суспільства і держави, що призводить до появи найрізноманітніших нових явищ в соціальній, економічній, культурній, державній, виробничій та інших сферах. Наприклад, до появи та широкого поширення термінів «електронний уряд», «електронний парламент», «електронна торгівля», «електронний бізнес», «електронний суд» і, навіть, «електронна держава». Тобто термінів, які часто адекватно не відображають сукупної, системної сутності змісту процесів, що відбуваються.

Не претендуючи на загальність такого висновку, зауважимо, що для правових наук використання подібних термінів викликає істотні ускладнення і численні дискусії.

Одне можна сьогодні стверджувати досить впевнено - використання інформаційних комп'ютерних технологій в найрізноманітніших сферах діяльності людини, суспільства і держави суттєво підвищує її ефективність і часто привносить нову якість, що визначає нагальну необхідність враховувати ці обставини, як при реалізації суспільних відносин та їх вивченні, так і при прогнозуванні їх розвитку.

З урахуванням зазначеного надамо визначення терміну «інформаційне суспільство» в інтересах юридичної науки [57].

Інформаційне суспільство - це суспільство, в якому вся сукупність суспільних відносин з метою підвищення ефективності людської діяльності в різних сферах (політиці, економіці, державному управлінні, військовій справі, освіті, культурі, розвагах, особистого життя тощо) реалізується максимально на основі використання інформаційних комп'ютерних технологій.

В сучасних стратегіях розвитку багатьох країн в якості основної мети проголошується розвиток інформаційного суспільства. Багато держав з процесом проникнення цінностей інформаційного суспільства в усі сфери людської діяльності пов'язують можливість свого сталого майбутнього розвитку, підвищення своєї конкурентоспроможності на міжнародній арені. Проблема розвитку інформаційного суспільства в багатьох державах вирішується на найвищому державному рівні, в тому числі, як й проблема усунення цифрової нерівності [37]. Це в свою чергу є потужним стимулюючим фактором значного зростання кількості суспільних відносин особливого характеру безпосередньо пов'язаних, як з оборотом інформації в процесі її створення, поширення, використання, зберігання та знищення, так і з забезпеченням цього обороту, а, отже, і зростання обсягу відповідних правовідносин.

Ускладнення соціальної, економічної, внутрішньо і зовнішньополітичної, технологічної та інших сфер життєдіяльності людства призвело до необхідності збільшення видів, категорій та обсягів інформації, яка необхідна для прийняття управлінських рішень. Дослідження Р.Ф. Абдєєва підтверджують висловлене твердження. Він виділяє такі напрями інтенсифікації інформаційних процесів [1]: значне щорічне збільшення обсягів нової інформації; неухильне зростання обсягів і швидкості передачі інформації; збільшення джерел, потоків і видів інформації; збільшення обсягів інформації, що переробляється; удосконалення технологій створення, оброблення, передавання та візуалізації інформації на основі широкого застосування комп'ютерної техніки; значний прогрес у технічній оснащеності як творців інформації, так і її користувачів; конвергенція технологій передавання та оброблення  інформації;  глобалізація інформаційних процесів.

Таким чином, інформація та інформаційні процеси в сучасному світі в умовах розвитку інформаційного суспільства відіграють досить важливу роль в самих різних сферах людської діяльності.

Загальновизнано, що суспільні відносини, які пов'язані з інформацією та інформаційними процесами, регулюються нормами інформаційного права. Тому цілком закономірним є висновок про те, що системне і глибоке опрацювання теоретико-методологічних засад інформаційного права, його наукових проблем у самих різних напрямах, адекватність інформаційного законодавства є однією з найважливіших умов успішного розвитку інформаційного суспільства та розвитку

правового забезпечення інформаційної сфери.

У науковій, навчальній і професійній літературі з метою проведення досліджень у різних галузях знань і діяльності для опису всього, що стосується інформації, як правило, використовуються такі терміни: інформаційний простір, інформаційне поле, інформаційне середовище, інформаційна сфера [460].

С.Б. Ніконов визначає глобальний інформаційний простір як систему, що об'єднує історично-соціальні шляхи розвитку людства з різними правовими системами, визначальну можливість отримувати, передавати і володіти всією інформацією, за винятком тієї, яка, на думку територіального суб'єкта, може завдати цьому суб'єкту шкоду, якщо це передбачено національним законодавством цього суб'єкта [392].

В якості  інформаційного поля, як правило, розуміється набір інформації та інформаційних джерел у певній сфері діяльності [302]. А ось інформаційне середовище - це сукупність інформаційних умов існування суб'єкта (наявність інформаційних ресурсів і їх якість, розвиненість інформаційної інфраструктури тощо), яка створює умови для розвитку суб'єкта інформаційного простору [500]. Ю.М. Канигін вважає, що поняття інформаційного середовища відноситься до умов функціонування лише соціальної інформації (знань у вигляді повідомлень), при цьому обчислювальна техніка - елемент інформаційного середовища [280].

У Глосарії з інформаційного суспільства надано таке визначення: інформаційне середовище - сукупність технічних і програмних засобів зберігання, оброблення і передавання інформації, а також політичні, економічні та культурні умови реалізації процесів інформатизації [155].

С. Пюкке представляє інформаційну сферу як деяке віртуальне середовище, в якому поведінка людини змінюється не залежно від інформації про оточуючі її предмети об'єктивного світу, а залежно від комунікативної інформації, яка містить думку про ці об'єкти інших людей [446].

 

 

Вся работа доступна по ссылке

https://mydisser.com/ru/catalog/view/36969.html