Інформаційна інфраструктура як складова інформаційної сфери

  Відомо, що інформація не може існувати поза суб'єктною діяльністю людини. Для того щоб забезпечити в суспільстві реальні умови і можливості для створення, поширення, використання, збереження та знищення (утилізації) інформації, тобто забезпечити умови для реалізації обороту інформації, необхідно мати цілком певні організаційні структури самого різного призначення, напрями, форми і змісту діяльності. Крім того, для забезпечення обороту інформації необхідна наявність певної сукупності технічних або технологічних систем. Сукупність організаційних структур, функціонування яких забезпечує оборот інформації (її життєвий цикл), та відповідних технічних або технологічних систем отримала назву інформаційної інфраструктури.

Поняття інфраструктури досить широко використовується в науковій і  прикладній літературі, а також у практичній діяльності. Найбільш повне та узагальнене визначення дано в мережевому ресурсі Вікіпедія: інфраструктура (лат. infra - нижче, під і лат. Structura - будова, розташування) – комплекс взаємопов'язаних обслуговуючих структур чи об'єктів, складових і/або забезпечують основу, яка є базою для функціонування системи [135]. Це родове поняття може використовуватися згодом, для формування галузевих понять інфраструктури.

В.В. Толстошеєв зазначав, що інформаційна інфраструктура покликана забезпечувати конкретні суспільні потреби, які, як і інші, під впливом науково-технічного прогресу постійно збільшуються, якісно змінюються в своєму складі [532]. Це означає, що конкретний зміст інформаційної інфраструктури схильний  до змін згідно з усіма змінами в суспільстві, а не лише з тими, які пов'язані з науково-технічним прогресом.

Системне значення інфраструктурних аспектів діяльності в конкретній предметній сфері дуже яскраво відображено в Декларації принципів побудови інформаційного суспільства: добре розвинена інфраструктура інформаційних і комунікаційних мереж і додатків, що відповідає регіональним, національним і місцевим умовам, легкодоступна і прийнятна в ціновому відношенні та дозволяє більшою мірою використовувати широкосмуговий зв'язок та інші інноваційні технології там, де це можливо, здатна прискорити соціально-економічний прогрес країн і підвищити добробут усіх людей, громад і народів [182].

Деякі дослідники припускаються серйозної методологічної помилки, формулюючи досить загальний термін «інформаційна інфраструктура» в інтересах свого вузького предмету дослідження. Так Т.П. Вороніна, досліджуючи процеси широкого впровадження інформаційних комп'ютерних технологій у сучасному суспільстві, дає таке визначення: «інформаційна інфраструктура - це ключовий елемент інформаційного суспільства. Вона являє собою сукупність засобів з обробки інформації, об'єднаних в комп'ютерні та комунікаційні мережі» [145].

В інших  дослідженнях дозволяється виведення на один щабель ієрархії визначень термінів, що позначають системно різнорівневі об'єкти або явища. Так, наприклад, А.В. Кубишкін вводить поняття «спеціальних інформаційних чи комунікаційних засобів», призначених для негативного впливу на інформаційну чи комунікаційну інфраструктури [330]. При цьому в понятійному сенсі зрівнюються інформаційна інфраструктура та комунікаційна інфраструктура. У реальності  комунікаційна інфраструктура є складовою частиною інформаційної.

Крістін Л. Боргман у своїй роботі говорить про три типові визначення терміна «інформаційна інфраструктура». По-перше, термін «інформаційна інфраструктура» часто використовується в державній політиці, щоб охопити технічні можливості мережі (інтернет - Авт.), прав і гарантій мережевих служб, коштів для фінансування проектів. Другий сенс терміна «інформаційна інфраструктура» полягає у визначенні її як технічної платформи, яка включає Інтернет і його служби. По-третє термін «інформаційна інфраструктура» визначається як загальні рамки, які охоплюють національні мережі, комп'ютери, програмне забезпечення, інформаційні ресурси, розробників і виробників [595]. На жаль, і в цьому випадку мова йде лише про частину реальної інформаційної інфраструктури.

І.Л. Бачило вважає, що інформаційна інфраструктура – це «сукупність інформаційних систем, що включає в себе:

а) інформаційно-телекомунікаційні структури - територіально розподілені державні і корпоративні комп'ютерні мережі, телекомунікаційні мережі та системи спеціального призначення і загального користування, мережі і канали передавання даних, засоби комутації та управління інформаційними потоками;

б) інформаційні, комп'ютерні та телекомунікаційні технології;

в) системи засобів масової інформації;

г) організаційні структури, які забезпечують функціонування і розвиток єдиного інформаційного простору, зокрема, збір, обробку, зберігання, поширення, пошук і передавання інформації» [92, c. 48].

При цьому в інформаційну інфраструктуру автором необґрунтовано не було внесено низку систем, наприклад, системи виробництва інформації та інформаційних послуг, сервісного обслуговування інформаційних засобів і технологій, підготовки кадрів, забезпечення інформаційної безпеки.

В. А. Копилов, внаслідок невірної методологічної посилки, визначає мережу Інтернет як інформаційну інфраструктуру інформаційного суспільства, яка складається «з транскордонних інформаційно-телекомунікаційних мереж і розподілених у них інформаційних ресурсів як запасів знань, у сукупності представляє інтегральне джерело знань і засіб комунікації суб'єктів інформаційного суспільства» [315, c. 131]. Це визначення також серйозно обмежує межі інформаційної сфери і, відповідно, сферу правового регулювання інформаційного законодавства, що суперечить реальній дійсності.

Спостережливість до змісту визначення поняття «інформаційна інфраструктура» викликана тим, що від нього залежить точність і адекватність практичного визначення предмета правового регулювання, а значить і визначення тих множин суспільних відносин, які потраплятимуть під сферу регулювання інформаційного права.

На основі аналізу інформаційної сфери у всьому різноманітті інформаційного обороту і базуючись на результатах досліджень, проведених автором [28], наведемо таке визначення:

 інформаційна інфраструктура - це сукупність систем: виробництва інформації та інформаційних послуг; поширення інформації та інформаційних продуктів; виробництва засобів виробництва інформації та інформаційних технологій; накопичення та зберігання інформації; сервісного обслуговування інформаційних засобів і технологій; підготовки кадрів; забезпечення інформаційної безпеки.

Відповідно до цього визначення на малюнку 1.2 наведено схематичне відображення інформаційної інфраструктури та взаємозв'язків між її елементами. Це визначення інформаційної інфраструктури дає можливість охопити всі системи, які беруть участь безпосередньо в процесі обороту інформації в інформаційній сфері, а також ті, які забезпечують цей процес, що дає підстави для повного охоплення правовим регулюванням всіх відносин у цій сфері.

Діяльність елементів, складових інформаційної інфраструктури України, регламентується законами і підзаконними актами. При цьому регламентація діяльності окремих елементів інформаційної інфраструктури реалізується за допомогою спеціальних законів, а дія інших законів поширюються на деяку сукупність елементів. Представимо основні елементи, що входять в системи інформаційної інфраструктури, групуючи їх відповідно до  життєвого циклу інформації, розбитому на такі етапи: створення, поширення, використання, зберігання та знищення інформації.

Створення інформації. У сучасному світі значна частина інформації (інформаційних ресурсів, інформаційних продуктів) створюється засобами масової інформації (ЗМІ), науковими та навчальними закладами, державними органами влади, підприємствами та організаціями, органи статистики, громадськими організаціями, окремими творчими особистостями та колективами тощо. На сьогодні значна  кількість інформації продукується творчими колективами та індивідуумами, які розміщують її на веб-сайтах.

Поширення (передавання) інформації. Основна функція елементів інформаційної інфраструктури, що здійснюють діяльність з поширення (передавання) інформації, це передача інформації незмінному вигляді та із незмінним змістом від джерела інформації до іі отримувача. Основні елементи інформаційної інфраструктури, що поширюють інформацію це: оператори та провайдери телекомунікацій, телерадіоорганізації, підприємства поштового зв'язку, видавництва, книжкові колектори, книжкові магазини та окремі торгові точки.

Зберігання інформації. Наявність в обороті величезних масивів інформації спонукало людство звернути увагу на проблему її зберігання. Найбільш поширеними системами зберігання інформації є бібліотеки, архіви та музеї. Масиви цифрової інформації передаються на оперативне або довготривале зберігання в спеціальні технологічні комп'ютерні комплекси, що отримали назву  «дата-центрів».

Вся работа доступна по ссылке

https://mydisser.com/ru/catalog/view/36969.html