Культура особистісного самоствердження як специфічний вид діяльності

Культура особистісного самоствердження в ранньому юнацькому віці значною мірою зумовлюється здатністю здійснювати вибір, будувати свій життєвий шлях, співвідносити своє "Я" і координувати власну поведінку в системі стосунків з однолітками і навколишнім світом.

У працях І.Беха [49], І.Кона [148], Е.Еріксона [325] та інших підкреслюються особливості раннього юнацького віку, який характеризується переважно формуванням світогляду, самосвідомості, характеру й життєвого самовизначення людини, спрямування в майбутнє.

Зміст нашого предмета дослідження найкращим чином може бути визначений у площині пересічення діяльності – свідомості – особистості (суб'єктивно–особистісного).

Свідомість – відображення в свідомості предметного змісту самоствердження.

Діяльність – утвердження людини в різних сферах життєдіяльності, яка покликана сприяти використанню природного потенціалу, активності, ініціативи, відповідальності і творчості особистості.

Суб'єктивно особистісне – орієнтація особистості у виборі засобу самоствердження, пов'язана із специфічним свідомим ставленням до предметного світу і свого місця в ньому, до людей і свого положення серед них, до себе і своєї людської унікальності. Тому суб'єктність у контексті самоствердження особистості ми визначаємо як поєднання її активної позиції в особистісному розвитку та усвідомлення власної відповідальності за його результати.

Це ті сфери, які являють собою три найважливіші сторони реального досвіду людини у формуванні культури особистісного самоствердження (див. рис. 2.3.).

У реальній дійсності щільно переплітаються суб'єктивний та об'єктивний характери особистості. З одного боку, процес культури особистісного самоствердження суб'єктивний, оскільки пов'язаний з необхідністю свободи, життєвого успіху, з індивідуальним формуванням своєї особистості, прагненням бути не таким як усі.

Вся работа доступна по ссылке

https://mydisser.com/ru/catalog/view/328090.html