Характеристика окремих засобів психологічного впливу у сфері судочинства

Розслідування злочинів, як і розгляд справ у порядку цивільного, господарського, кримінального, адміністративного чи конституційного судочинства, пов’язане зі значними труднощами, оскільки з’ясування їх обставин працівниками правоохоронних органів здійснюється ретроспективно і, як правило, за умов значної протидії зацікавлених осіб на шляху до встановлення істини. У свою чергу засоби психологічного впливу спрямовані на блокування таких негативних проявів, у зв’язку з чим «відіграють надзвичайно важливу роль у теорії ефективності правосуддя вже тому, що правосуддя – це свідома, цілеспрямована діяльність людей, уповноважених вирішувати долі інших людей, вступати при цьому в складні зв’язки з численними учасниками судочинства, нерідко зацікавленими в результатах справи, отримувати від них правдиву інформацію та розв’язувати конфлікти, здійснюючи при цьому виховний вплив на громадян» [55, с. 142]. З огляду на зазначене засоби психологічного впливу є незамінним інструментарієм у практичній діяльності слідчого, прокурора, судді, адвоката.

Система засобів психологічного впливу у сфері судочинства включає методи психологічного впливу та засновані на них тактичні прийоми. На практиці для вирішення професійних завдань юристами застосовуються тактичні прийоми, засновані на цих методах. У свою чергу методи психологічного впливу є теоретичним підґрунтям для формування відповідних тактичних прийомів. Водночас глибинне дослідження природи цих методів і з’ясування основних характеристик кожного з них забезпечить з’ясування та усвідомлення їх потенціалу і стане кроком на шляху до формування дієвої системи тактичних прийомів, заснованих на цих методах.

У науковій літературі використовують декілька різних термінів на позначення цього поняття, зокрема «психологічні методи впливу», «судово-психологічні методи», «методи психологічного впливу».

Під психологічними методами впливу розуміють «способи впливу на психіку правопорушника, потерпілого чи свідка з метою спонукати його до надання показань з приводу обставин правопорушення» [43, с. 140].

Що ж до судово-психологічних методів впливу, то це методи, що створюють умови для отримання правильної та повної інформації про факти і події, що цікавлять слідство і суд, забезпечують необхідний вплив на осіб, які умисно хочуть приховати правду, повідомляють неправдиву інформацію [56, с. 162].

Методи психологічного впливу визначають, як способи впливу на психіку правопорушника, потерпілого чи свідка з метою спонукати його до надання правдивих показань з приводу обставин правопорушення [24, с. 34].

З наведених визначень випливає, що і психологічні методи впливу, і судово-психологічні методи, і методи психологічного впливу позначають одне поняття. Обґрунтовується це тим, що для них притаманні одні й ті ж ознаки, зокрема: вони є способами психологічного впливу на особу; їх застосування здійснюється у сфері судочинства; суб’єктами їх реалізації виступають оперативно-слідчі працівники, судді, прокурори, адвокати; адресатами (об’єктами) застосування цих методів є учасники кримінальних, цивільних, адміністративних, господарських справ, а саме свідки, потерпілі, підозрювані, обвинувачені, позивачі, відповідачі тощо; завданням цих методів є спонукати учасників процесу до співпраці з правоохоронними органами з метою отримання правдивих і повних показань про обставини справи.

Очевидно, що науково необґрунтованим є існування декількох назв досліджуваного поняття, оскільки це зумовлює термінологічну плутанину. Доречним було б обрати універсальне позначення, при використанні якого не виникало б сумнівів про зміст категорії, яку воно позначає. А виходячи з суті цих методів, найбільш влучною їх назвою є «методи психологічного впливу» з огляду на те, що такою назвою:

1) не обмежується сфера застосування цих методів, тоді як термін «судово-психологічні методи» передбачає їх використання лише в процесі судового розгляду справи;

2) термін «психологічні методи впливу» наводить на думку про виключне «психологічне походження» цих методів. Безперечно, теоретичним підґрунтям для їх розробки є дані психології, однак їх застосування для цілей юриспруденції накладає відповідний відбиток, що проявляється у специфічних рисах, які відрізняють їх від методів впливу, про які йдеться в галузі психології, що має справу з методами пізнання і вивчення особистості, які у свою чергу створюють базу для застосування методів психологічного впливу у сфері судочинства.

Наведене дає підстави, по-перше, зробити висновок про правильність зробленого вибору, а по-друге, наполягати на використанні в науковій літературі для позначення способів психологічного впливу у сфері судочинства терміна «методи психологічного впливу».

Особливостями методів психологічного впливу у сфері судочинства є те, що вони застосовуються при проведенні визначених законом слідчих та судових дій, які у свою чергу є процесуальними формами слідчої і судової діяльності, з урахуванням гарантованих Конституцією України прав і свобод людини. Їх застосування є селективним, тобто залежить від конкретної стадії розслідування або судового розгляду справи, а також процесуальної ситуації, що склалася у відповідний момент часу. Вони застосовуються у комплексі, що видозмінюється залежно від тієї чи тієї слідчої чи судової дії, у процесі проведення якої виникає потреба у їх реалізації.

Результати застосування методів психологічного впливу в практичній діяльності представників юридичної професії будуть позитивними лише у разі створення всіх необхідних умов для успішної реалізації їх можливостей, зокрема:

1) урахування індивідуальних психологічних особливостей особи, яка є об’єктом впливу. Ця умова значним чином впливає на успішність застосування методів психологічного впливу, оскільки «психологічний ефект кожного зовнішнього впливу на особистість зумовлений історією її розвитку, її внутрішніми закономірностями» [57, с. 9]. Вивчення особистості повинно не лише передувати застосуванню відповідних методів, а й супроводжувати увесь процес психологічного впливу. На нашу думку, методи психологічного впливу лише тоді даватимуть потрібний результат, якщо під час їх застосування враховуватимуться не тільки сукупність якостей і специфічних рис особистості взагалі, а й її психологічний стан у даний конкретний момент. Водночас слід підкреслити, що вибір конкретного методу психологічного впливу залежить як від якостей особи, на яку він здійснюється, так і суб’єкта впливу, який активно реалізує потенціал відповідного методу;

2) встановлення з особою, яка є об’єктом впливу, психологічного контакту, що «призначений допомогти слідчому проникнути в думки і почуття допитуваних, здійснити на них вплив з метою отримання правдивих показань» [58, с. 10]. Отже, встановлення психологічного контакту за своєю природою є тактичним прийомом, який використовується з метою уникнути конфліктних ситуацій у процесі розслідування та судового розгляду і стимулювати їх учасників до надання повних і правдивих показань про обставини справи шляхом створення сприятливої психологічної атмосфери під час взаємодії слідчого, судді, прокурора, адвоката з іншими учасниками процесу.

Враховуючи зазначені особливості методів психологічного впливу в сфері судочинства, останні, на нашу думку, можна визначити як розроблені на основі теоретичних положень загальної психології і здійснювані працівниками правоохоронних органів відповідно до норм чинного законодавства України способи стимулювання психічних процесів учасників справи з метою вирішення завдань судочинства.

Вся работа доступна по ссылке

https://mydisser.com/ru/catalog/view/30979.html