Впровадження здоров’язбережувальних педагогічних технологій у навчально-виховний процес

Для обґрунтування застосування технологій у загальноосвітньому навчальному закладі необхідно розглянути сутність поняття „здоров’язбережувальні технології”. Поняття „здоров’язбережувальні технології” охоплює всі напрями діяльності загальноосвітнього навчального закладу щодо формування культури здоров’я учнів, позитивної мотивації на здоровий спосіб життя.

Під здоров’язбережувальними технологіями О. Ващенко і С. Свириденко [55, с. 2–4] розуміють „педагогічні технології, які не шкодять здоров’ю учнів”, „усі педагогічні технології, якими користується вчитель на уроці, можуть бути визначені (кількісно чи якісно) за ступенем впливу їх на здоров’я учнів”. На думку М. Смірнова, здоров’язбережувальні освітні технології – це психолого-педагогічні технології, програми, методи, які спрямовані на виховання в учнів культури здоров’я; особистісних якостей, які б сприяли збереженню і зміцненню здоров’я; формування уявлень про здоров’я як цінності, мотивації на здоровий спосіб життя [205; 206]. Мета здоров’язбережувальних освітніх технологій – забезпечити учневі можливість збереження здоров’я за період навчання в школі, сформувати у нього позитивну мотивацію на здоровий спосіб життя, навчити використовувати отримані знання у повсякденному житті.

Під здоров’язбережувальною освітньою технологією Ю. Науменко розуміє систему, що створює максимально можливі умови для збереження, зміцнення і розвитку духовного, емоційного, інтелектуального, фізичного здоров’я всіх суб’єктів освіти (учнів, педагогів і ін.) [153, с. 37–44].

Аналіз психолого-педагогічної літератури з проблеми дослідження дозволив нам зробити висновок про те, що поняття „здоров’язбережувальна технологія” відноситься до якісної характеристики будь-якої педагогічної технології, вказуючи на рівень реалізації даної технології з точки зору вирішення завдань збереження здоров’я основних суб’єктів навчально-вихованого процесу – молодших підлітків та вчителів. Ми погоджуємося також із позицією дослідників М. Безруких [8], О. Ващенко, С. Свириденко [54; 55] про те, що це поняття об’єднує у собі всі напрями діяльності загальноосвітнього навчального закладу щодо формування, збереження і зміцнення здоров’я молодших підлітків. Водночас, це поняття визначає спрямованість дій, сукупність завдань, які вирішуються у процесі досягнення основної мети навчального-вихованого процесу, і таким чином фіксує відповідний пріоритет в ідеології та принципах педагогічної діяльності.

Також на важливості й доцільності впровадження здоров’язбережувальних педагогічних технології наголошується у працях О. Богініч [43], О. Дубогай [78].

На нашу думку, здоров’язбережувальні технології – це послідовна, скоординована система дій педагогічного колективу, медичної та психологічної служб навчального закладу, батьків та учнів із широким залученням громадських організацій, спрямована на збереження і зміцнення здоров’я учнів, формування у них позитивної мотивації на здоровий спосіб життя.

Здоров’язбережувальні технології є найбільш значущими з точки зору їх впливу на збереження, зміцнення здоров’я молодших підлітків. Їх реалізація досягається повною мірою лише за умови усвідомлення всіма вчителями своєї професійної відповідальності за збереження і зміцнення здоров’я молодших підлітків, а також отримання необхідної професійної підготовки для роботи у цьому напрямі.

У пошуках більш адекватних до вимог сучасного життя і форм організації навчально-вихованого процесу в Україні, з урахуванням міжнародного досвіду вирішення завдань збереження і зміцнення здоров’я учнів, формування духовно, психічно, фізично здорових особистостей, розширення демократичних начал взаємодії суб’єктів навчально-виховного процесу, у загальноосвітніх навчальних закладах використовуються різні педагогічні технології, які є найбільш оптимальними в організації здоров’язбережувального навчання і виховання молодших підлітків.

Здоров’язбережувальні педагогічні технології не є альтернативою іншим педагогічним технологіям. Головне, що відрізняє їх від інших технологій – це реалізація пріоритетності турботи про здоров’я суб’єктів навчально-вихованого процесу у конструктивній діяльності за даним напрямом.

Ми впроваджували здоров’язбережувальні педагогічні технології, які забезпечують формування ефективного здоров’язбережувального середовища для молодших підлітків у загальноосвітньому навчальному закладі. Типи здоров’язбережувальних технологій були виділені за О. Ващенко [54, с. 1 – 6]:

– здоров’язбережувальні технології, спрямовані на створення сприятливого психологічного клімату й обов’язкової ситуації успіху та емоційної розрядки на уроці (з урахуванням вікових, статевих, індивідуальних особливостей та гігієнічних норм), відповідність навчального та фізичного навантажень можливостям дитини;

– оздоровчі технології, спрямовані на вирішення завдань зміцнення фізичного здоров’я учнів, підвищення потенціалу (ресурсів) здоров’я: фізична підготовка, фізіотерапія, аромотерапія, загартування, гімнастика, масаж, фітотерапія, музична терапія; (охоплюють моніторинг фізичної підготовленості підлітків, комплекси лікувальної фізкультурної гімнастики, проведення днів здоров’я, занять у тренажерній залі, роботу спортивних гуртків та секцій, організацію рухливих ігор під час перерви, розвиток основних фізичних рухових здібностей, роботу спортивних гуртків і секцій);

– технології навчання здоров’ю – гігієнічне навчання, формування життєвих навичок (керування емоціями, вирішення конфліктів тощо), профілактика травматизму та зловживання психоактивними речовинами, статеве виховання. Ці технології реалізуються завдяки включенню відповідних тем до предметів загально-навчального циклу, введення до варіативної частини навчального плану нових предметів, організації факультативного навчання та додаткової освіти; (включать: проведення комунікативних ігор, бесід, лекцій, тренінгів, гурткову та клубну роботу, організацію батьківського університету, діяльність творчих груп з пропаганди здорового способу життя, оздоровчих декад, годин спілкування, спортивно-масових, фізкультурно-оздоровчих заходів, співпрацю з батьками та громадськими організаціями);

– виховання культури здоров’я – виховання в учнів особистісних якостей, які сприяють збереженню та зміцненню здоров’я, формуванню уявлень про здоров’я як цінність, посиленню мотивації на ведення здорового способу життя, підвищенню відповідальності за особисте здоров’я, здоров’я родини (діяльність валеологічних гуртків та клубів, додаткові заняття, виховні заходи, спортивні змагання, розваги, конкурси, вікторини тощо).

Для того, щоб досягти ефективності у формуванні здоров’язбережувального середовища для молодших підлітків у загальноосвітньому навчальному закладі, як свідчить аналіз літератури, необхідно організувати педагогічну роботу за такими напрямами: діагностичний напрям; організація роботи, спрямованої на гігієнічне виховання, пропаганду здорового способу життя, збільшення позитивної мотивації до занять фізичною культурою; організація самостійної роботи, спрямованої на формування у молодших підлітків навичок здорового способу життя; організація позакласної виховної роботи; розвиток освітньо-оздоровчої системи.

Вся работа доступна по ссылке

https://mydisser.com/ru/catalog/view/40035.html