---

Соціально-економічна сутність конкурентоспроможності торговельних підприємств в сучасних умовах господарювання

Розвиток торговельної галузі України супроводжується низкою невирішених проблем, серед яких однією з найважливіших для більшості підприємств є проблема досягнення й збереження певного рівня конкурентоспроможності.

В сучасних умовах торгівля − це провідна галузь економіки будь-якої країни як за об’ємами діяльності, так і за чисельністю зайнятого персоналу. Функціонування торговельних підприємств пов’язане із задоволенням споживчих потреб, підпорядковане впливу багатьох факторів та охоплює широкий спектр питань організаційно-технологічного, економічного і фінансового характеру. З одного боку, торгівля опосередковує обмін у товарно-грошовій формі й створює умови для розвитку відтворювального процесу. З іншого − вона забезпечує реалізацію форм вартості товару, тобто задоволення особистих і суспільних потреб у товарах та послугах. Таким чином, торгівля є формою товарно-грошового обміну і сферою обігу товарів та послуг.

Діяльність торговельного підприємства в умовах конкурентної боротьби залежить від його конкурентоспроможності. Економічне середовище сучасного ринку, якому властиві невизначеність і мінливість, вимагає від суб’єкта господарювання якісного управління і постійного контролю конкуренто-спроможності своєї діяльності. Якісне управління конкурентоспроможністю визначається здатністю формування конкурентних позицій у такому середовищі й утримання їхнього потенціалу.

Для з’ясування економічної природи конкурентоспроможності слід уточнити зміст конкуренції. Термін «конкуренція» має витоки з латинської мови і означає змагання. В економічній літературі і дотепер ведуться дискусії про походження поняття конкуренції. У працях вітчизняних економістів (Балабанова Л. В., Войчак А. В., Лігоненко В. Н., Лошенюк І. Р., Мазаракі А. А., Попова В. А., Ушакова Н. М. тощо) зміст конкуренції, як економічної категорії, розкривається на основі міжпредметного підходу, методу екстраполяції, сходження від абстрактного до конкретного. Даний підхід зумовлює розуміння конкуренції як філософії організації господарства. На основі екстраполяції біологічного змісту поняття конкуренції в економічному аспекті розглядається як боротьба підприємств за умови виживання на ринку.

У кожній галузі конкуренцію формують різні сили, оскільки вона має набір фундаментальних економічних і технічних характеристик, які слугують джерелом впливу означених сил. Підприємство, з метою адаптації до конкурентного середовища, повинно врахувати індикатори, які це середовище формують.

Різноманітність визначень конкуренції як економічної категорії в науковій літературі зумовлено неоднозначністю визначення її суб’єктів, їхніх цілей та характеру відносин між ними. У рамках класичної економічної теорії кон-куренція розглядається як невід’ємний елемент ринкового механізму. А. Сміт трактував конкуренцію як поведінкову категорію, коли продавці і покупці ведуть суперництво на ринку відносно найвигіднішого продажу та купівлі. Зазначене явище трактувалося, як «невидима рука», що координує функціонування його учасників. Конкуренція є силою, що забезпечує взаємодію попиту та пропозиції, а також врівноважує ринкові сили [192].

У працях сучасних українських економістів метод дослідження конкуренції А. Сміта набуває все більшого розвитку, на відміну від відтворювального підходу К. Маркса. Так, дослідник А. Гош підкреслює, що сучасний ринок функціонує лише за умови впливу конкуренції між учасниками обміну [74 с. 75].

Л. Балабанова визначає конкуренцію, як «суперництво товарів, фізичних і юридичних осіб у певній сфері, зацікавлених у досягненні однієї і тієї самої мети» [21, с. 234].  

А. Войчак вважає, що «конкуренція − притаманне товарному виробництву змагання між окремими господарськими суб’єктами (конкурентами), за-цікавленими у більш вигідних умовах виробництва і збуту товарів» [57, с. 71].

На думку О. Шканової, економічною (ринковою) конкуренцією є зіткнення і суперництво суб’єктів господарювання за досягнення найкращих результатів їх діяльності на ринку [221, с. 58].

С. Нищев пропонує розглядати конкуренцію як сукупність багатогранних конкурентних сил, що діють на підприємство з різною частотою і силою, кожна з яких потребує осмислення щодо систематизації та визначення ступеню небезпеки [150, с. 119].

Конкуренція, за визначенням О. Шнипко, розглядається як змагальна взаємодія суб’єктів господарювання, яка супроводжується процвітанням одних і занепадом або банкрутством інших [224, с. 43].

Ю. Іванов акцентує увагу на конкуренції як боротьбу, за обмежений обсяг платоспроможного попиту споживачів, що ведеться підприємствами та організаціями на доступних їм сегментах ринку [97, с. 98].  

Узагальнюючи сказане, можна стверджувати, що конкуренція − це категорія, яка відображає економічні відносини суперництва між суб’єктами господарювання з приводу найбільш ефективного та продуктивного використання обмежених виробничих ресурсів, з метою утримання або покращення ринкового положення.

Системними ознаками конкуренції слід зазначити наступні:

− наявність управління як способу регулювання багаторівневої ієрархії системостворювальних зв’язків;

− цілісність об’єкта, зумовлену сукупністю його елементів, властивостей, цілей, функцій, протиставленням зовнішньому середовищу;

− стійкість системи, тобто упорядкованість ієрархії (горизонтальні та вертикальні зв’язки) та структури;

− інтегрованість у систему економічних відносин, взаємозв’язок з іншими системами економіки;

− здатність до самоорганізації, саморегулювання у процесі функціонування та розвитку [131, с. 20].

Підсумовуючи, слід зазначити, що конкуренції, як ринковому процесу, притаманні цілісність, стійкість, здатність до саморозвитку та інтеграція в систему економічних відносин.

Елементами системи конкуренції є її суб’єкти (продавці і покупці, а саме − споживачі, підприємства, організації, галузі, території, регіони, країни), які, в силу певних ринкових обставин, мають визна-чений потенціал конкурентоспроможності.

Конкуренція у торговельній галузі − це суперництво, насамперед, за покупця, оскільки підприємство є посередником на ринку, елементом інфраструктури (об’єктом), який сприяє взаємодії виробника і споживача. Тому пріоритетними завданнями в діяльності торговельного підприємства має бути висока якість задоволення потреб, здатність швидко й адекватно реагувати на зміну поведінки споживачів.

Суб’єктами конкуренції у торгівлі виступають підприємства, підприємці, для яких торговельна діяльність є основною, а також підприємства, які поряд з основною діяльністю неторговельного характеру (виробничих, фінансових, страхових тощо) займаються й торговельною. Звичайно, конкурувати за покупця вони будуть лише у своїх зонах господарювання, межі яких залежать від масштабів діяльності підприємства; від виду товару, що реалізується; від контингенту споживачів; від місця розташування.

 

 

Вся работа доступна по ссылке

https://mydisser.com/ru/catalog/view/183246.html