Генеза адміністративно-правового регулювання діяльності та наукові погляди щодо основних етапів становлення підрозділів ДСБЕЗ МВС України

Серед існуючого різноманіття сучасних проблем у суспільстві досить гостро постають питання протидії правопорушенням в економічній сфері, адже від результатів її розв’язання залежить майбутнє економічної світової спільноти та її нащадків.

Конкретні суспільні потреби, а також завдання, що стояли перед суспільством на кожному етапі його історичного розвитку, обумовлювали необхідність упровадження правоохоронних заходів та методів охорони економічної сфери й економічної безпеки. Але при цьому ставилась одна мета − збереження тих або інших економічних об’єктів від злочинного посягання.

Об’єктивна потреба адміністративно-правового регулювання діяльності підрозділів ДСБЕЗ МВС України пояснюється соціально-економічними чинниками, серед яких варто виділити намагання держави мінімізувати рівень злочинного впливу на життя та економічну сферу, а також знайти ефективний механізм правового забезпечення економічної безпеки.

Сьогодні з особливою гостротою постає проблема економічної безпеки та боротьби з економічними правопорушеннями, як в українському суспільстві, так і в глобальному масштабі. Глобальні економічні проблеми мають давню історію, а також складний соціально-економічний характер у зв’язку з тим, що їх виникнення пов’язане з діяльністю людства.

Одним з необхідних і найбільш дієвих інструментів регулювання відносин людей в економічній сфері є право. Генеза адміністративно-правового регулювання діяльності підрозділів ДСБЕЗ нерозривно пов’язана з передумовами виникнення та розвитку законодавства щодо боротьби з економічними правопорушеннями. Отже, процес становлення та розвитку інституту адміністративно-правового регулювання діяльності підрозділів ДСБЕЗ слід розглядати в нерозривному зв’язку з розвитком адміністративного права. Тому доцільним є дослідження і відповідних історичних документів, що свідчать про розвиток вказаного інституту та галузі права.

Адміністративно-правове регулювання діяльності підрозділів ДСБЕЗ МВС України в межах юридичної науки є, на жаль, недостатньо дослідженим. Питання генези адміністративно-правового регулювання діяльності підрозділів ДСБЕЗ досліджується в Україні вперше, хоча окремі питання, пов’язані з історичним та організаційно-правовим розвитком ДСБЕЗ, у різних аспектах вивчали такі автори, як: В.І. Василинчук, Б.О. Воронін, М.О. Гельфанд, Є.В. Горлов, А. Долгий, Я.Ю. Кондратьєв, Є.Ю. Красноносов, П.П. Михайленко, Ю.В. Олександров, А.Є. Шевченко та ін. Однак у цих роботах головну увагу приділено окремим історичними аспектам діяльності ДСБЕЗ, частково висвітлено сутність політико-правових чинників становлення та функціонування ДСБЕЗ МВС України, тому метою цього розділу є висвітлення основних етапів адміністративно-правового регулювання та особливостей їх політико-правових і соціально-економічних чинників формування сучасних підрозділів ДСБЕЗ МВС України, які пройшли складний і суперечливий шлях розвитку від радянських часів до сьогодення.

Становлення сучасних підрозділів ДСБЕЗ як правоохоронних інституцій України щодо забезпечення законності у сфері економіки було пов’язано з революційною добою (1917-1920 рр.). У цей період у суспільстві відбувалися кардинальні зрушення, насамперед, у системі виробництва, перерозподілу, а також форм власності відповідно до марксистських принципів.

Як зауважує Є.В. Горлов, із самого початку радянська влада поставилася досить серйозно до розвитку економічних та господарських відносин [176]. Українські історики А.Й. Рогожин, М.М. Страхов, В.Д. Гончаренко стверджують, що починаючи із Всеукраїнського з’їзду Рад, українські більшовики взяли курс на повну «узгодженість у цілях та діях» з урядом Російської Федерації щодо побудови соціалізму, прагнучи зразу ж установити соціалістичний лад в економіці й водночас забезпечити продуктами Червону армію та російські міста, що голодували. Більшовики вели сувору економічну політику, відому під назвою воєнного комунізму» [102, с. 332].

Після проголошення радянської влади в колишній Російській імперії здійснення боротьби з розкраданням державного та приватного майна, посадовими і господарськими злочинами було покладено на Військово-революційний комітет і його органи на місцях. Після створення 20 грудня 1917 р. Всеросійської надзвичайної комісії ці завдання було покладено на спеціально утворений в її складі відділ. Український дослідник А. Долгий зазначає, що активну участь у боротьбі з економічними правопорушеннями брали апарати кримінального розшуку міліції, яку в Україні було створено Декретом Раднаркому республіки «Про організацію міліції» від 9 лютого 1919 р. [68, с. 185]. У період відновлення зруйнованої економіки після закінчення громадянської війни діяльність Всеросійської надзвичайної комісії та міліції полягала в боротьбі з розкраданнями й службовими злочинами [788, c. 95].

Після введення НЕП на початку 20-х рр. на теренах України зріс рівень злочинності, що набувала особливо небезпечного характеру в економічній сфері. У зв’язку з цим, одним з найбільш пріоритетних напрямів діяльності радянських правоохоронних органів стала боротьба з розкраданням державного, приватного майна, господарськими та службовими злочинами. Отже, складне політичне та економічне становище стало важливою передумовою прийняття рішучих адміністративно-правових та організаційних заходів щодо наведення порядку в країні і забезпечення охорони соціалістичної власності. Із цією метою було прийнято декрети: «Про боротьбу зі спекуляцією» від 15 листопада 1917 р. [71], «Про хабарництво» від 8 травня 1918 р. [70], «Про спекуляцію» від 22 липня 1918 р. [67], «Про боротьбу із спекуляцією, з розкраданнями в державних складах, підлогами й іншими зловживаннями на посаді в господарських і розподільних органах» від 21 жовтня 1919 р. [69] та ін.

Вищеназвані декрети радянської влади проголошували соціалізацію землі, відміняли приватну власність на землю, запроваджували націоналізацію великої промисловості, банків, залізничного та водного транспорту, зовнішньої торгівлі. Також було заборонено приватну торгівлю товарами продовольчої групи, введено державну монополію на хліб, паливо тощо.

Як зауважують вітчизняні вчені Ю.В. Олександров, Б.О. Воронін, М.О. Гельфанд, колишній досвід СРСР мав важливе значення в організації української радянської міліції. В адміністративно-правовому регулюванні діяльності міліції в Україні широко застосовували такі загальнодержавні нормативні акти, як перша інструкція НКВС та НКЮ «Про організацію радянської робітничо-селянської міліції» від 12 жовтня 1918 р. [12, с. 18].

На думку П.П. Михайленка, на той час більшовицька держава покладала велику надію на кримінально-правові репресії в боротьбі за встановлення потрібних їй господарських відносин [12, с. 19]. Так, наприклад, РНК у декреті «Про спекуляцію» від 22 липня 1918 р. проголошувала, що винні «у збуті, скупці або зберіганні з метою збуту, у вигляді промислу продуктів харчування, монополізованих Республікою, каралися на термін не менше ніж десять років позбавлення волі і конфіскації всього майна» [284, с. 26–27].

У цей час було створено Постійну нараду по боротьбі з бандитизмом при Раднаркомі УСРР, до компетенції якої належало розроблення головних планів охорони державної та громадської власності. До завдань міліції входила охорона фабрик, заводів, мостів, державних установ, радгоспів, продовольчих маршрутів, елеваторів, складів із сільськогосподарською продукцією, лісових багатств. У цей період органи Всеросійської надзвичайної комісії перетворилися на органи Державного політичного управління, у складі якого було створено економічне управління. До його компетенції належала боротьба з хабарництвом, безгосподарністю, навмисним невиконанням зобов’язань за договорами. Особлива увага приділялася організації та правовому регулюванню боротьби зі злочинами в економічній сфері.

Запобігання суспільно небезпечним діянням та їх виявленням на території сучасної України того періоду здійснювали підрозділи карного розшуку робітничо-селянської міліції УРСР, яку було створено у 1918 р.

Трохи згодом у складі підрозділів кримінального розшуку було створено спеціальні групи щодо боротьби зі злочинністю в громадському секторі сільського господарства.

Вся работа доступна по ссылке

https://mydisser.com/ru/catalog/view/37094.html