Методологічні підходи у дослідженні інтеграційних процесів в АПК

З теоретико-методологічної погляду парадигма становлення будь-якого соціально-економічного процесу, тим паче інтеграційного, має включати ряд напрямів та задач, поступове вирішення яких дасть можливість досягти цілі дослідження.

Основним аспектом концепції, що розробляється є теза (або гіпотеза) про те, що інтеграція – це перспективний шлях вирішення проблем АПК, викликаних загальною економічною кризою. Інтеграція надасть можливість зміцнити внутрішній продовольчий ринок, продовольчу безпеку регіону та подолати диспаритет цін.

Ця теза доводиться досвідом становлення економіки розвинутих країн, в яких агропромислова інтеграція відчула перетворень від найпростіших форм до великих інтегрованих структур фермерів та формувань в АПК, що тривали більше 150 років. У вітчизняній економіці інтеграційні процеси активно відбуваються вже декілька десятиліть. І лише за сприятливої державної економічної політики час їх еволюційного розвитку відповідатиме світовій практиці.

Дослідження процесів агропромислової інтеграції у межах визначеної  концепції передбачає вирішення наступних задач:

1. дослідження та застосування на рівні регіону вітчизняного та зарубіжного досвіду агропромислової інтеграції в умовах формування ринкових відносин;
2. визначення характеристик організаційних та економічних умов розвитку інтеграційних процесів між аграрним сектором з іншими сферами АПК, а саме:

• оцінка тенденцій розвитку економіки для виявлення можливостей активізації інтеграційних процесів, а також регіональних особливостей формування та функціонування інтегрованих структур в АПК;
• дослідження і аналіз стану законодавчої бази та існуючих фінансово-кредитних механізмів в АПК, їх впливу на динаміку інтеграційних процесів;

1. обґрунтування ефективних моделей інтегрованих формувань для конкретного регіону та специфіки періоду розвитку;
2. дослідження можливості формування потрібних економічних умов для поступового розвитку різнорівневої інтеграції, починаючи з створення сировинної бази з послідовним включенням інших організаційно-правових форм господарської діяльності;
3. вироблення механізму важелів фінансово-кредитного, податкового, законодавчого регулювання.

У наступних розділах роботи ми досліджуємо шляхи вирішення перелічених завдань. А цей безпосередньо присвячений аналізу існуючих підходів щодо можливості й доцільності формування і розвитку різноманітних типів інтегрованих формувань, а також етапів їх створення.

Механізм агропромислової інтеграції являє собою систему організаційних, економічних, правових засобів впливу на учасників агропромислового виробництва. Вони мають забезпечити єдність їх інтересів та спільність дій, спрямованих на досягнення загальних цілей, максимальних, планових результатів їх спільної діяльності. Цей вплив повинен базуватися на об’єктивних науково-теоретичних принципах.

Проаналізувавши систему управління АПК державними та господарськими органами ми виокремили чотири види засобів впливу:

1. Форми та методи державного і господарського планування, регулювання інтеграційних процесів, діяльності учасників агропромислових формувань (організаційно-управлінські). Головними засобами є: державні та регіональні програми розвитку агропромислової інтеграції; організаційні моделі, інтеграційні проекти агропромислових формувань; норми, нормативи та правила взаємодії суб’єктів інтегрованих формувань; виробничо-фінансові плани діяльності інтегрованих об’єднань та їх учасників.
2. Економічні методи впливу на процеси інтеграції, діяльність інтегрованих структур та їх учасників. Інструментарієм є: податкові та  кредитні важелі та пільги; субсидії та субвенції; інвестування; державне регулювання цін та їх пропорцій; створення спеціальних економічних, резервних, страхових фондів.
3. Науково-методичні – теоретичні та методологічні вказівки щодо розвитку та вдосконалення інтеграційних процесів, діяльності інтегрованих формувань та їх учасників. Інструментарієм є: інструкції, стандарти, рекомендації з розвитку та вдосконалення, раціоналізації діяльності учасників агропромислової інтеграції; інформаційне та консультаційне обслуговування; підвищення кваліфікації працівників та службовців.

4. Правові – форми і методи правового регулювання інтеграційних процесів, діяльності інтегрованих формувань та їх учасників. Інструментарієм виступають: нормативно-правові акти державного, регіонального та господарського рівня з реалізації організаційних, економічних та науково-методичних основ агропромислової інтеграції.

Важелі та напрями впливу на членів інтеграційних формувань представляють специфічні інтеграційні механізми, тобто конкретні схеми зв'язків між учасниками агропромислової інтеграції, механізми керування економічною поведінкою в процесі господарської діяльності.

Вплив на учасників інтеграції відбувається шляхом ціленаправленого регламентування відносин між ними у процесі створення, господарювання та розвитку агропромислових структур. Рівень їх ефективності полягає у організації взаємообумовленості економічних інтересів та направленості учасників на досягнення спільної стратегічної цілі об’єднання. Тому, концептуальний інтеграційний механізм, який являє собою систему окремих засобів впливу має відповідати наступним принципам:

1. Сприяти стабільному стану, конкурентних позицій агропромислових об'єднань та їх членів на продовольчому ринку.

2. Мотивувати учасників агропромислових структур до досягнення високих результатів спільної діяльності.

3. Сформувати механізм забезпечення виконання взаємних зобов’язань.

4. Забезпечити еквівалентність обміну та розподілу, з метою запобігання отриманню збитків одними членами через несправедливих накопичень інших.

5. Сприяти постійному відтворенню матеріально-технічної бази, розвитку трудового потенціалу кожного з учасників інтегрованих формувань.

6. Забезпечувати оперативне пристосування кожного члена об’єднання до змін внутрішнього та зовнішнього середовища, і відповідно удосконалюючи внутрішню організованість всієї структури.

Вся работа доступна по ссылке

https://mydisser.com/en/catalog/view/45/769/33358.html