Поняття, значення та класифікація принципів цивільного процесу

Значний інтерес до дослідження проблеми принципів цивільного процесуального права обумовлений значенням даної правової категорії як для характеристики цивільного процесуального права в цілому, його окремих норм і інститутів, так і для заповнення прогалин у праві та більшої ефективності здійснення правосуддя в цивільних справах.

Незважаючи на те, що вивченню питання принципів цивільного процесуального права приділялася велика увага в роботах багатьох авторів (С. Н. Абрамов, А. Т. Боннер, А. М. Васильєв, В. В. Комаров, Е. А. Лукашева, В. М. Семенов, В. И. Тертишников, С. Я. Фурса, М. Й. Штефан, К. С. Юдельсон і інші), у науці немає єдності поглядів щодо самого поняття принципів. Аналіз юридичної літератури дозволяє виділити кілька основних точок зору на зазначену проблему. Так, деякі автори визначають принципи цивільного процесуального права як основні засади здійснення правосуддя в цивільних справах [26, с. 6; 119, с. 11; 56, с. 35; 163, с. 11; 160, с. 32; 161, с. 24; 57, с. 40] , або як основну [171, с. 31] , керівну ідею [238, с. 52]. А. И. Денисов відзначав, що принцип права − це керівна ідея законодавства, що відображає суспільні відносини і тенденції їхнього розвитку, напрямок і основні риси правового регулювання суспільних відносин [68, с. 93] . На думку А. В. Смирнова принципи права — це закріплені в законах і інших юридичних нормативних актах керівні ідеї, що цілком відповідають волі і правосвідомості народу і виражають сутність діючої системи права в цілому й окремих її частинах [158, с. 20−21]. Л. С. Явич розглядав принципи права як «відправні ідеї його буття» [238, с. 20−21] . А. М. Васильєв вважає принципами права ідейні основи правового регулювання [32, с. 11].

Однак така позиція викликає заперечення, оскільки принципи права не ідентичні ідеям про те, яким повинне бути право, ідеї є категоріями правосвідомості і передують праву [133, с. 56] .

 У науці цивільного процесуального права ряд авторів розглядає принцип як правову вимогу. Так, Г. А. Борисов стверджує, що сформульований у праві принцип здобуває значення вимоги необхідної поведінки [29, с. 7]. В. А. Бігун розглядає принципи цивільного процесуального права як «правові вимоги, що відображають закономірності державного і суспільного життя в сфері правосуддя в цивільних справах» [24, с. 5]. Подібної точки зору дотримується і В. Ю. Мамницкий, указуючи, що «принцип − це закріплена в законі система взаємозалежних, історично обумовлених правових вимог, більш стабільних, ніж прості норми права, що випливають із природи судової влади або з форми її реалізації — правосуддя, об’єктивних по змісту і суб’єктивних за формою закріплення, що виражають характерні риси і характеризують зміст цивільного процесуального права, тенденції його розвитку, що визначають функціонування судової влади в сфері цивільного судочинства» [114, с. 79]. Однак даний підхід враховує лише зобов’язуючу властивість принципу, але не відображає того, що принцип — це вимога для одних суб’єктів правовідносин і право для інших. Праву одного суб’єкта кореспондується обов’язок іншого, у такий спосіб і здійснюється правове регулювання суспільних відносин. Безумовно, істотною ознакою принципів права є їхнє нормативне закріплення. Разом з тим необхідно відмежовувати принцип права від правової норми [19, с. 17].

У юридичній літературі функціональне призначення принципів права, як правило, зводиться до фіксації їх у праві [145, с. 12; 228, с. 152]. Однак, така позиція потребує уточнення, оскільки варто підкреслювати не «вираження» принципів у праві, а їх виключне становище при розробці галузі права, окремих його інститутів і норм, що визначає їх призначення при подальшому розвитку цивільно-процесуального права. З врахуванням сказаного про співвідношення норм і принципів права можна стверджувати про те, що принципи права на відміну від норм, у яких вони виражені, володіють подвійним функціональним значенням. По-перше, вони визначають зміст норм права при їхній розробці; по-друге, за допомогою цих же норм здійснюється регулювання процесуальних відносин. Слід також зазначити, що складаючи головний зміст права, принципи мають усі властивості і функції, що властиві нормам права. Тому, включення у визначення принципів ознак, що характеризують сутність самого права, не розкриває функціональної значимості принципів, закладених в основу розробки правового акта або всієї галузі права. У визначення повинні включатися лише ті ознаки сутнісного змісту принципів, що властиві тільки їм як єдиному цілому і відрізняють їх від норм права.

Розмаїтість позицій дослідників з цього питання пояснюється тим, що проблема, як правило, висвітлюється з якоїсь однієї сторони. Тим часом проблема принципів права носить комплексний характер і її ґрунтовний розгляд можливий тільки з врахуванням різноманітних та багатогранних зв’язків принципів права з різними правовими і неправовими категоріями. Принципи взаємодіють з волею, свідомістю, обумовлені матеріальними потребами суспільства. Зміст принципу варто розуміти у вузькому і широкому змісті. У вузькому змісті − це формулювання принципів у вигляді окремої норми або в змісті норм права. У широкому змісті під змістом принципу варто розуміти всю сукупність норм права, що склалися під впливом даного принципу.

У цивільній процесуальній літературі С. Н. Абрамовим була висунута теорія про те, що принципи цивільного процесуального права − це «загальні положення, яким відповідають визначеним правовим інститутам, у яких ці принципи закріплені» [2, с. 26]. Інші прихильники даної позиції розкривають поняття принципу дещо ширше. На їхню думку, це виражені в нормах права керівні положення, що визначають спрямованість і істотні риси правового регулювання [4, с. 11; 62, с. 16−17].

В. Н. Ронжин додає до цього, що зазначені положення детерміновані матеріальними умовами існування суспільства, закономірностями його розвитку та визначають головні риси і спрямованість розвитку форм і змісту права [152, с. 34]. Вказану позицію можливо вважати найбільш обґрунтованою, оскільки вона вказує на природу даного правового явища: по-перше, принцип за своїм змістом істотно відрізняється від ідеї. Ідея є керівництвом до дії, до досягнення поставленої мети, а принцип — це результат дії матеріалізованої ідеї. В основі принципу чи принципів, що виражають сукупність правил поведінки, завжди лежать визначені ідеї. По-друге, зазначена позиція розкриває основне значення правового принципу, що полягає у його впливі на зміст і розвиток права.

З врахуванням викладеного під принципом цивільного процесуального права варто розуміти основне нормативно-керівне положення, що об’єктивно існує як категорія правосвідомості, у силу необхідності врегулювання суспільних відносин закріплене в нормах права, характеризує всю галузь цивільного процесуального права і є визначальною перспективою розвитку такої галузі.

Вся работа доступна по ссылке

https://mydisser.com/ru/catalog/view/188549.html