Наукові підходи до визначення поняття та класифікації виправданого ризику у кримінальному праві

Ризик є одним з найменш досліджених понять у юридичній науці. На сучасному етапі розвитку юридичної науки, зокрема, у кримінальному праві, ризик досліджується в межах інституту обставин, що виключають злочинність діяння. На практиці часто трапляється, що дії осіб, які діяли в стані виправданого ризику з метою досягнення значної суспільно корисної, визнаються неправомірними, та особи, що заподіяли шкоду за таких умов притягаються до кримінальної відповідальності. Проблема для юриспруденції полягає не в самому факті існування ризикованих ситуацій, а у визначенні критеріїв для розмежування правомірного та неправомірного ризику. У теорії кримінального права різновидами виправданого ризику визначають: виробничий ризик, господарський, професійний, медичний чи технічний, лікарський, педагогічний, спортивний, творчий, управлінський, ризик у правоохоронній діяльності, науковий експеримент тощо. Вже з наведеного переліку очевидно, що проблема ризику не може бути вирішена в межах лише кримінального, чи будь-якої іншої галузі права. Це проблема комплексна, міжгалузева.

Результати аналізу наукової літератури свідчать про існування різних підходів до з’ясування сутності ризику. Мають місце як дослідження із прямо протилежними висновками, так і «об’єднуючі» дослідження, у яких констатується подвійна природа ризику та його ознак. Слід зазначити, що поряд із гносеологічним значенням, наведена дискусія має і велике юридичне значення, оскільки за умови встановлення подвійної природи ризику, право як регулятор суспільних відносин має містити норми, які б могли бути застосовані як у випадку існування одного прояву ризику, так і іншого його прояву.

У юридичній літературі приділяється значна увага дослідженню ознак та сутності ризику для встановлення правового значення цього поняття і застосування норм, які таке поняття використовують. С. Хімченко стверджує, що термін «ризик» застосовується для визначення ряду різноманітних явищ, і розкрити його етимологічне значення досить важко. Існує думка, що слово «ризик» походить від латинського дієслова «rideo», що означає «не звертати увагу, уникати, нехтувати» [183, c. 111].

Як зазначає Р. А. Крючков, ризик з точки зору права – це властива людській діяльності об’єктивно існуюча і у певних межах здатна до оцінки і вольового регулювання ймовірність понесення суб’єктами правовідносин негативних наслідків від настання несприятливих подій, які закономірно пов’язані з різноманітними передумовами (факторами ризику). Важливим є і те як науковець визначає функції ризику, оскільки, на думку вченого, суперечливі функції ризику виявляються через право на ризик (новаторська функція) і відповідальність за ризик (дестабілізуюча функція) [107].

Однією з перших і найбільш відомих праць в галузі кримінального права, що присвячена проблемі ризику, є монографія М. С. Грінберга 1963 року «Проблема виробничого ризику у кримінальному праві». Однак, як зазначалось вище, проблема ризику та відповідальності за наслідки, які настають у результаті застосування ризикованих дій, не може бути повною мірою вирішена лише в межах однієї галузі права, у тому числі – кримінального. Ризик як правова категорія напряму пов’язана з питаннями відповідальності, і тому досліджується в межах адміністративного, господарського, кримінального, цивільного, медичного права тощо. Тому в межах цього підрозділу буде з’ясовано поняття ризику як правової категорії з врахуванням його комплексного характеру.

Вчені узагальнюють чинники, що актуалізували проблему ризику в Україні: 1) бурхливий розвиток соціальних, політичних відносин в Україні зумовив ґрунт нових відносин в соціумі; 2) розвиток міжнародних відносин на всіх рівнях характеризується нестабільністю та небезпекою як для суверенітету самої держави, так і для світу в цілому; 3) роль України в деяких міжнародних процесах має виключний характер, що випливає з її географічного становища, природного, людського, економічного потенціалу тощо [26, с. 276–277]. Не можна залишати поза увагою і фактор проведення антитерористичної операції на території східної України, яка є «середовищем» особливого правового регулювання та правозастосування. Незважаючи на повне нехтування правовими нормами на території, яка не контролюється українською владою, сама ця влада має неухильно дотримуватись норм законів України, у тому числі і кримінально-правових норм, які регламентують відповідальність за заподіяння шкоди. Разом із тим, при здійсненні цієї операції ймовірним є і застосування ризику як безпосередньо при бойових діях, так і при прийнятті тактичних та стратегічних рішень командування цією операцією. Проте, зважаючи на те, що проведення цієї операції почалось нещодавно, на сьогодні недостатньо емпіричного матеріалу до здійснення правової оцінки конкретних дій (наприклад, наслідку загибелі військових у так званому Іловайському котлі, тощо), зокрема, і з позицій застосування норм, які регламентують обставини, що виключають злочинність діяння. Однак, на наш погляд, оцінка окремих діянь при здійсненні антитерористичної операції з позицій виправданого ризику має значний потенціал для того, щоб така оцінка відповідала завданням законодавства про кримінальну відповідальність.

Очевидно, що ризик охоплює всі сторони життя людини. З цією категорією пов’язані виробництво, творчість, відпочинок, спорт, науковий та технічний прогрес тощо. Ризик є складовою багатьох видів професійної діяльності, невід’ємною частиною правоохоронної діяльності. Ініціатива, новаторство не можливі без ризику. Термін «ініціатива» має два значення: 1) перший крок у якій-небудь справі, почин; 2) здатність висувати нові ідеї, пропозиції; уміння самостійно розпочинати яку-небудь справу; заповзятість, енергійність, підприємливість [144, c. 791]. Тому закономірно, що поняття ризику активно використовується у різних галузях знань – не лише права, а й економіки, управління, медицини, спорту, психології.

В українській мові «ризик» означає «усвідомлену можливість небезпеки, сміливий, ініціативний вчинок, дію з надією на успіх, позитивний результат; можливість збитку або невдачі в якій-небудь справі» [41, c. 1030]. При цьому не у всіх сучасних словниках української мови визначається це поняття. Наприклад, у Новому тлумачному словнику української мови у 3-х томах (укладачі В. Яременко та О. Сліпушко) не міститься тлумачення ні терміну «ризик», ні «ризикувати». І хоча окремі вчені відзначають, що проблема ризику виникла при розгляді і аналізі таких філософських категорій, як свобода і необхідність, діяльність, визначеність і невизначеність, достовірність [25, c. 79], у філософських словниках поняття ризику, як і в окремих сучасних тлумачних української мови, не визначається. Широке тлумачення терміну «ризикувати» можна знайти у словнику В. Даля, до якого традиційно звертаються дослідники за тлумаченням слів: «діяти на удачу, йти на непевну справу, наважитися, йти навмання, робити щось без вірного розрахунку, наражатися на випадковість» [61, c. 96]. Водночас з вищенаведеного слід відмітити таку закономірність. Одне з тлумачень терміну ризикувати за вищевказаним словником В. Даля: «наражатися на випадковість», а у філософії випадковість пов’язана з категорією необхідності. Вчені відмічають, що випадковість означає, що річ або явище може мати цей чи інший вигляд, а може взагалі не бути. Випадковість – це категорія, яка уособлює неповторний збіг обставин, унікальне сполучення багатьох невідомих чинників, перетин причинно-наслідкових ланцюгів [83, c. 234]. Б. Спіноза вважав, що випадковими слід називати речі або явища лише тоді, коли ми не знаємо причин їх виникнення [170, c. 23]. Відповідно ризик – це дія, що немає вірного розрахунку, тісним чином пов’язана категорією випадковості.

Вся работа доступна по ссылке

https://mydisser.com/ru/catalog/view/37495.html