Вплив фізкультурно-оздоровчої діяльності на стан здоров’я студентів

Соціальна практика свідчить про те, що до недавнього часу всі уявлення про здоров’я людини та погляди на проблему його збереження цілком і повністю асоціювалась із медициною. Останнім часом в якості важливого фактору зміцнення здоров’я розглядають фізичну культуру. Необхідно відзначити, що йдеться не про лікувальну фізичну культуру, а про фізичну культуру як невід¢ємну частину загальної культури нації, народу [40,48,87].

Існує багато підходів щодо визначення поняття “здоров’я”. Вони обумовлені відсутністю чіткої класифікації його носіїв. Одні визначають здоров¢я як індивідуальний показник, інші – на рівні популяції.

У 1941 році було сформовано дефініцію здорової людини, яка має гармонійний фізичний і розумовий розвиток, добре адаптована до навколишнього фізичного та соціального середовища. Вона повністю реалізує свої фізичні та розумові здібності, може пристосовуватися до змін в навколишньому середовищі, якщо вони не виходять за межі норми [126]. Тому здоров’я не означає просто відсутність хвороби. Більшість авторів вважають, що це визначення є найбільш вдалим. Одне із численних визначень здоров’я, які сформулювала Всесвітня організація охорони здоров’я ґрунтується на тих положеннях, які були висунуті у 1941 році, де здоров’я – це стан повного фізичного, духовного та соціального добробуту, а не тільки відсутність хвороби або фізичних дефектів. Професор А.В. Магльований [126] визначає поняття здоров’я, як стан, що характеризується нормальним внутрішньо-системним функціонуванням організму та мозку, як потенційного базису індивідуума і адекватним системно-середовищним проявом особистості. Виділяє три види здоров’я: фізичне – це стан організму, при якому інтегральні показники основних фізіологічних систем лежать в межах фізіологічної норми і адекватно змінюються при взаємодії людини з довкіллям; психічне – це стан мозку, при якому його вищі відділи  забезпечують адекватну інтелектуальну, емоційну і свідомо-вольову взаємодію із середовищем; соціальне – це стан вищих відділів мозку, структура інформаційних моделей яких забезпечує адекватні морально-соціальні прояви особистості, тобто особистісно-середовищна поведінка за умови її адекватної моральної поведінки.

На здоров’я людини впливають різні фактори: воно приблизно на 50% залежить від способу життя, на 20% - від стану навколишнього середовища і лише на 8,5% - від суто медичних факторів [29, 49, 69, 101, 141].

Сучасні      проблеми здоров’я ще більш загострились у несприятливих економічних і екологічних умовах України, яка в значній мірі потерпіла внаслідок аварії на ЧАЕС. Особливе занепокоєння фахівців викликають проблеми здоров’я молоді – майбутнього нашої країни [85, 89, 139, 154].

Обмеження рухової активності в останній час призвело до зниження функціональних можливостей організму людини. Синдром або гіпокінетична хвороба – це комплекс функціональних та органічних змін і хворобливих симптомів, які розвиваються в результаті  неузгодженості діяльності окремих систем та організму в цілому із навколишнім середовищем.

Заняття фізичною культурою позитивно впливають на всі ланки рухового апарату, перешкоджаючи розвитку дегенеративних змін пов’язаних з віком та гіподинамією [187]. Підвищується мінералізація кісткової тканини й утримання кальцію в організмі, збільшується  приток лімфи до суглобних хрящів і міжхребетних дисків, що є добрим засобом профілактики остеопорозу та остеохондрозу; вдається загальмувати розвиток вікових змін фізіологічних функцій організму. Всі дані свідчать про неоцінений позитивний вплив фізичної культури на організм людини, покращення її емоційно-психологічного стану [93, 98, 115, 119].

         В сучасній фаховій літературі достатня увага надається руховій активності різних верств населення, яка визначається й обумовлюється сукупністю рухової діяльності людини в побуті, процесі навчання, праці, під час дозвілля [10, 53, 55, 108].

Студентська молодь – це особлива соціальна група, об’єднана певними віковими межами, специфічними умовами навчання, праці і життя. Сучасна українська наука має значний доробок вивчення різноманітних проблем навчання і відпочинку студентів [88, 112].

За даними Міністерства охорони здоров’я у 1990 році рівень захворюваності студентів становив 565 випадків на 1000, на диспансерному обліку налічувалось 204 студенти на кожну тисячу. Відзначалося, що стійка тенденція зростання показника середньої тривалості одного випадку непрацездатності може свідчити про те, що весь комплекс факторів способу життя і соціально-гігієнічних умов життєдіяльності та навчання у вищому навчальному закладі не забезпечує оптимізації стану здоров’я студентів. Сучасна Україна має наступні показники захворюваності: майже 90% учнів, студентів мають відхилення у стані здоров’я, понад 50% - незадовільну фізичну підготовку [39, 76, 69, 94, 103, 143, 221].

У місті Києві за останні декілька років збільшилась кількість захворювань молоді на 30%. Майже дві третини юнаків не можуть бути призвані до війська тому, що потребують лікування та оздоровлення. Цей факт має безпосереднє відношення до занять спортивно–оздоровчої спрямованості, бо саме ці заняття на сьогоднішній день є найефективнішими для зміцнення здоров’я, без значних економічних затрат [113, 114, 122, 123].

          Важливою умовою ефективного рухового режиму студентів є дотримання раціональних норм рухової активності [178].

         Раціональна норма рухової активності – це такий її обсяг, який забезпечує зміцнення здоров’я та підвищення професійної працездатності людини [58].

Вся работа доступна по ссылке

https://mydisser.com/ru/catalog/view/435418.html