Проблеми формування позитивної мотивації студентів до фізкультурної активності

Заняття фізичною культурою і спортом здійснюються під впливом певних стимулів, спонукань, що виступають у ролі рушійних сил навчальної діяльності студентів. Такими спонукаючими силами є потреби, інтереси, переконання, ідеали, ціннісні орієнтації. Вони утворюють мотиваційну сферу навчальної діяльності [2, 34, 97].

Фізична культура і спорт мають стати щоденною потребою кожної людини. Якщо продовжувати виховувати цю потребу у студентські роки, то можна забезпечити на майбутнє фундамент збереження працездатності, зміцнення здоров’я та творчого довголіття [21,173].

Фахівці [23,34,56] стверджують, що будь-яка діяльність починається із потреби, яка є першою причиною спонукання до діяльності. Під потребою загалом розуміється стан суб’єкта, що складається на основі суперечностей між існуючим і необхідним (або видається суб’єкту необхідним) і спонукає його до діяльності для усунення цієї суперечності. Проаналізувавши різні точки зору [43,82,171] , можна стверджувати, що потреба є усвідомленою необхідністю чогось, спонукальною причиною діяльності, до того ж (і це головне) – найпершим видом спонукання, який вказує на необхідність діяти, але не вказує напрямку дії.

Ряд фахівців [34, 43, 56, 129] визначили причини, що спонукають людину до здійснення певного вчинку і змушують її діяти (чи не діяти). Їх називають по-різному: інстинкт, мотив, інтерес, звичка, потреба, стимул, бажання тощо.

Фізкультурно-оздоровча і спортивна активність студентів значною мірою залежить від сформованості у них ставлення до навчальної діяльності і фізичних вправ. Тобто від мотивів діяльності. Поняття “мотив” означає певну спонукальну причину дій та вчинків людини. Саме від мотивів залежить, що містить в собі у психологічному плані та чи інша дія, який суб’єктивний зміст вона має для людини. Разом з тим, в науково-методичній літературі до теперішнього часу немає одностайного поняття про мотив. Одні вчені [43, 58] вважають, що мотив – це усвідомлена потреба, усвідомлена причина активності людини, спрямованої на досягнення мети, інші [34, 82] під мотивом розуміють все те, що виступає в якості внутрішнього спонукання людини до діяльності, конкретний або ж відокремлений об’єкт, який задовольняє потребу.

Незважаючи на різне визначення поняття мотиву, переважна більшість вітчизняних і зарубіжних вчених сходяться у думці, що мотив є стрижневим фактором у свідомій і цілеспрямованій діяльності. Такими спонукаючими складовими є його потреби, які стають мотивами тільки тоді, коли усвідомлюються об’єкти, здатні задовольнити ці потреби [129, 171].

Аналіз різноманітних класифікацій потреб дозволяє поділити їх на біогенні і соціогенні [97]. До біогенних чинників слід зарахувати такі, виникнення яких обумовлене біологічною будовою і фізіологічним функціонуванням людського організму, а саме: 1) потреба в постійній діяльності; 2) потреба в розвитку психічних функцій, в тому числі пам’яті, мислення, уявлення; 3) потреба у нових враженнях; 4) потреба в емоційному насиченні, тобто в повнокровному емоційному житті, в збалансованих позитивних і негативних емоціях; 5) потреба в розумовій діяльності; 6) потреба у теоретичному осмисленні явища, що спостерігається; 7) потреба в рефлексії і самооцінці; 8) потреба творити. Крім того, В.К. Бальсевич, В.А. Запорожанов, [9] наголошують, що молоді властива потреба рухової активності.

Соціогенні потреби були поділені на: 1) потреби у праці; 2) потреби в інформації; 3) потреби у спілкуванні; 4) потреби в усамітненні. Потребу в праці автор вважає найважливішою, оскільки поєднуючись з іншими фундаментальними потребами, вона перетворюється в чотири основні групи похідних потреб: 1) матеріальні; 2) духовні; 3) комунікативні; 4) потреби в діяльності із самореалізацією. На думку О. Гнітецького [34], потребу займатися фізичними вправами можна віднести саме до потреб в діяльності із самореалізації. Одначе її можна віднести також і до первинних, фізіологічних потреб.

О.М. Жданова [54] співставляючи зміст теорії мотивації відзначає, що першим класифікував людські потреби наприкінці дев’ятнадцятого століття видатний український вчений Туган-Барановський, який виділив 5 груп потреб: фізіологічні, статеві, симптоматичні інстинкти потреби альтруїстичні, потреби практичного характеру. Особливого значення вчений надавав раціональним почуттям, приналежності до народностей, моральним і релігійним поглядам.

Інший варіант класифікацій потреб, як зазначає О.М. Жданова [54] належить А. Маслоу, який виділив п’ять категорій потреб, за допомогою чіткої ієрархічної структури показав послідовність їх виникнення. Це первинні: фізіологічні, безпеки і захищеності, та вторинні: соціальні, поваги, самовираження.

Вся работа доступна по ссылке

https://mydisser.com/ru/catalog/view/435418.html