Сутність та правова характеристика рейдерства

Одним з найважливіших здобутків України після здобуття нею незалежності в 1991 році виступає запровадження та захист приватної власності [[i]], що стало основною для розвитку підприємництва. Та як не прикро, але з новими можливостями приходять й нові проблеми, що своєю нагальністю та небезпечністю вимагають негайного вирішення. Однією з них є зовсім нове для нашої держави, інколи ще зовсім невідоме суспільно-небезпечне явище – рейдерство, яке стало суттєвою загрозою економічному розвитку вітчизняних підприємств, часто нівелюючи значення таких суспільно-правових інститутів як приватна власність, добросовісна конкуренція, а також свобода підприємницької діяльності.

Разом з тим, враховуючи комплексний та багатогранний характер цього явища, сьогодні достатньо складно стверджувати про його єдине розуміння навіть серед науковців. Крім цього, відсутнім є і законодавче закріплення відповідної дефініції. Це спричиняє складнощі в процесі діяльності органів державної влади, що спрямована на протидію рейдерству. Крім цього, в даному разі значно ускладнюється законотворча діяльність, а також знижується ступінь обґрунтованості судових рішень в даній сфері.

Тому актуальність дослідження сутності рейдерства полягає в необхідності обґрунтування дефініції даного поняття, що дозволило б розкрити не лише якусь окрему його рису, але й дати ґрунтовне уявлення про це явище. Це матиме значне як теоретичне, так і прикладне значення для формування та здійснення адміністративно-правового забезпечення протидії рейдерству в Україні.

Серед вітчизняних та зарубіжних дослідників існують різні думки щодо розуміння суті рейдерства. Саме тому наразі можемо говорити про певну невизначеність даної категорії. Річ у тім, що, даючи визначення, науковці у більшості випадків акцентують увагу лише на певній ознаці рейдерства, беручи за приклад окремо-взятий рейдерський напад. Це не дає змоги здійснити вичерпну характеристику аналізованого поняття, встановити його загальні особливості.

Водночас, відсутність правового визначення рейдерства, його складових, кримінальної відповідальності за замовлення, організацію та вчинення неправомірних дій, що мають ознаки рейдерства, зумовлює при вирішенні одних і тих самих конфліктів навколо підприємств прийняття правоохоронними органами суперечливих процесуальних рішень, надання різних юридичних оцінок [[ii]]. Це також ускладнює роботу Міжвідомчої комісії з питань захисту прав інвесторів, протидії незаконному поглинанню та захопленню підприємств, інших державних органів.

Виходячи з цього, метою цього підрозділу є порівняння дефініцій рейдерства, запропонованих окремими авторами, визначення особливостей законодавчого регулювання в даній сфері, порівняння їх з реальною практикою рейдерських захоплень і на даній основі формулювання авторської дефініції рейдерства, що враховувала б всі суттєві його ознаки, які мають свій прояв в Україні.

Вивченню проблем, що пов’язані з аналізом рейдерства загалом та його визначенням зокрема, присвятили праці такі вітчизняні та зарубіжні вчені як П.А. Астахов, А.І. Берлач, Ю.Д. Борисов, Б.М. Грек, Д. Депамфіліс, О.І. Дічек, А.А. Дорошук, О.О. Дульський, В.П. Журавель, Д.В. Зеркалов, Г. Зіммерер, А.О. Кизим, А.Ю. Кірєєв, Є.Є. Колесніков, M.А. Колєсник, В.В. Крутов, В.М. Куц, І.І. Паславський та інші. Віддаючи належне науковим напрацюванням з даної проблематики, слід зауважити, що існує потреба у її подальшому дослідженні. Це пов’язано з тим, що багатьма авторами, на жаль, недостатньо уваги приділено детальному обґрунтуванню самої дефініції рейдерства. Попри те, саме на чіткому встановленні сутності даного явища й необхідно зосередити увагу, розробляючи державну політику протидії негативним проявам рейдерства в Україні.

Починаючи етимологічний аналіз, звернемо увагу на генезис понять «рейдер», «рейдерство», «рейдерський напад». Всі вони походять від англ. «raider» – так у XVII ст. у Британії називали військові кораблі, що самостійно виконували бойові завдання, які, як правило, полягали у знищенні транспортних чи торгових суден супротивника. Згідно Кембриджського тлумачного словника англійської мови, «raider» – особа, що здійснює незаконне та зазвичай жорстоке вторгнення, загарбник [[iii]]. Втім, з плином часу традиційне значення даного слова дещо змінилося. Наразі вже більш доцільно вести мову про так зване корпоративне рейдерство («corporate raid»), під яким слід розуміти практику здійснення недружніх (ворожих) поглинань компаній з метою контролю їх діяльності або перепродажу з метою одержання прибутку [[iv]].

Корпоративне рейдерство є тісно пов’язаним зі злиттями та поглинаннями (в тому числі недружніми), які набули особливого поширення закордоном, починаючи з середини ХХ століття. Зазвичай рейдерами називають компанії чи інвесторів, які здійснюють недружні злиття та поглинання. У літературі та законодавстві країн Європи та США під поглинанням розуміється така форма реорганізації компанії, за наслідками якої одна юридична особа (її права, обов’язки, майно, зобов’язання) переходить у власність іншої. Під злиттям розуміється об’єднання активів двох чи більше компаній та формування на цій основі нового суб’єкта. Зарубіжними науковцями виділяться ще таке поняття як тендерна пропозиція (tender offer), що являє собою одну з найбільш поширених технік поглинання. Застосовується вона в тому випадку, коли виконавчий орган акціонерного товариства не згодний з намірами іншого товариства щодо поглинання першого з них. Тобто, в такому разі йдеться про недружнє поглинання, коли між сторонами немає згоди і вся процедура здійснюється проти волі діючого керівництва підприємства, що поглинається.

При недружньому злитті чи поглинанні, в переважній більшості випадків, не може йти і мови про використання силових методів впливу на керівництво, підкупу суддів, підробку правовстановлюючих документів, тиску з боку контролюючих органів, ініціювання відкриття кримінальних справ тощо. Крім цього, в законодавстві закріплено ряд гарантій дотримання інтересів обох сторін при недружньому поглинанні. Про це більше детальніше буде йтися в підрозділі роботи, присвяченому міжнародній практиці в досліджуваній сфері.

Втім, наразі зазначимо, що тендерна пропозиція (tender offer) – це офіційна пропозиція акціонерам публічного товариства щодо продажу своїх акцій зазвичай за ціною вище ринкової з боку особи, яка має намір здійснити недружнє поглинання (hostile acquisition/takeover). Законодавство (зокрема США, Великобританії) встановлює вимоги щодо публікації такої пропозиції в загальнодержавній газеті, детально визначає особливості її змісту, форми та терміну дії тощо. Звичайно, діюче керівництво акціонерного товариства може застосовувати різноманітні правомірні заходи щодо протидії недружньому поглинанню (додаткова емісія акцій, передача найбільш цінних активів іншим підприємствам, боргове обтяження тощо), але якщо ініціатору поглинання вдасться зосередити просту більшість голосів, на керівні посади призначають інші особи, а доля підприємства вирішується у відповідності до потреб та намірів нового власника. Хоча керівництво акціонерного товариство може не схвалювати такого продажу акцій, але власники цінних паперів зазвичай часто продають їх, зважаючи на високу цінову надбавку.