Заходи запобігання та протидії рейдерству в Україні

Становлення України як суверенної і незалежної, демократичної, соціальної, правової держави передбачає формування інститутів ринкової економіки, сприяння розвитку підприємницької ініціативи та ефективного механізму захисту права власності, що передбачає право кожного володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Досліджуючи проблему рейдерства в Україні, слід наголосити на його негативному впливі на функціонування інституту приватної власності, цивілізованого підприємницького середовища, яке все ще продовжує формуватися в Україні. Важливість цього правового інституту полягає в тому, що саме власність дозволяє реалізовувати основні функції соціальної держави, забезпечувати громадянам гідний рівень життя, надає можливість міжкласових переміщень в суспільстві. Адже наявність у громадянина власності є умовою і додатковою гарантією, що надає йому гідний рівень життя і забезпечує його вільний розвиток. Існування та належний захист всіх форм власності є одним з основних чинників розвитку соціальної держави і надає змогу кожній людині реалізувати себе в суспільстві [[i], с. 125-126]. Зважаючи на це, рейдерство ставить під загрозу реалізацію конституційного принципу формування в Україні соціальної держави.

На думку експертів, розмір збитків від рейдерських захоплень оцінюється в 3-5 млрд. доларів США щорічно, а середньостатистична норма прибутку рейдерів складає сотні відсотків. Про масштаби рейдерства в Україні свідчить той факт, що об’єктами рейдерських атак виступають великі компанії, де власником контрольного пакета акцій є держава. В останні роки подібні проблеми мали такі підприємства як АСК «Укррічфлот», Херсонський морський порт, «ДонНІІчермет», завод з виробництва інсуліну «Індар», ВАТ «НВП» Сатурн (один з розробників комплексів дальньої радіотехнічної розвідки «Кольчуга») [[ii]], НАК «Нафтогаз» та інші.

У цьому аспекті, одним із основних заходів протидії даному негативному явищу більшість дослідників вважає внесення відповідних змін до законодавства: ухвалення «антирейдерського» закону, посилення відповідальності за такі дії, а також вдосконалення системи корпоративного законодавства. В той же час, ми переконані, що протидія рейдерству повинна здійснюватися також у напрямку вдосконалення діяльності органів державної влади та уповноважених суб’єктів, зокрема щодо: застосування адміністративних процедур, застосування адміністративної відповідальності, видання адміністративних актів. В комплексі наведені заходи дозволять не лише протидіяти наслідкам рейдерства, але і допоможуть запобігти його виникненню.

Як влучно зазначає практикуючий адвокат І.В. Головань, органи державної влади в Україні наділені всіма необхідними повноваженнями для ефективної протидії рейдерству, викорінення передумов для його виникнення та ефективного захисту інтересів підприємців. Разом з тим, значна кількість представників органів публічної адміністрації виправдовує свою бездіяльність відсутністю спеціальної норми, яка б встановлювала відповідальність за рейдерство [[iii], с. 128]. Як вже зазначалося, можливі схеми рейдерства є різноманітними і узагальнити їх в один склад злочину чи правопорушення є неможливим і недоречним. Більш ефективним, на нашу думку, є сумлінне використання уповноваженими органами влади тих повноважень, якими вони наділені, вдосконалення адміністративних процедур та внесення змін до чинного законодавства.

Відтак, метою даного підрозділу є визначення переліку адміністративних процедур, що можуть бути застосовані (чи вдосконалені) у процесі протидії та запобігання рейдерським нападам. Крім цього, в даному підрозділі буде здійснено спробу розкрити можливості взаємодії підприємців та органів державної влади у випадку рейдерського нападу. Доцільним видається і обґрунтування найбільш ефективного механізму застосовування юридичної відповідальності за вчинення рейдерських нападів.

У проекті Адміністративно-процедурного кодексу України під адміністративною процедурою розуміється визначений законодавством порядок послідовно вчинюваних адміністративним органом процедурних дій і прийнятих процедурних рішень з розгляду та вирішення адміністративної справи, що завершується прийняттям адміністративного акта і його виконанням. Застосування адміністративних процедур спрямоване на забезпечення реалізації своїх прав і свобод або сприяння у реалізації законних інтересів чи виконанні передбачених законом обов’язків. Адміністративний акт є результатом адміністративної процедури та вирішує конкретну адміністративну справу по суті (Проект Адміністративно-процедурного кодексу України від 03.12.2012 р.).