Удосконалення системи органів публічної адміністрації у сфері протидії рейдерству в Україні

Розвиток відкритого та ефективного підприємництва в Україні відіграє важливу роль у процесі становлення реальної незалежності нашої держави. Уваги заслуговує як забезпечення відповідних умов здійснення такої діяльності, так і запобігання реальним загрозам належного її функціонування.

Однією з найбільш серйозних загроз виступає функціонування рейдерства, що створює значні перешкоди для здійснення ринкових реформ у нашій країні, стримує модернізацію економіки, а також здійснює дезорганізуючий вплив на всю систему господарювання держави. Крім того, негативним є вплив і на систему органів державної влади, адже часто одним з елементів рейдерських захоплень є неправомірні судові рішення, а також порушення закону з боку інших посадових осіб. Відповідно, вимагає вдосконалення існуюча наразі система органів державної влади.

Як зазначає Н.Ю. Задирака, останніми роками рівень організуючого впливу виконавчої влади на суспільні процеси не задовольняв потреби динамічного розвитку громадянського суспільства, енергійного формування цивілізованого соціально-економічного укладу та демократичної, соціальної, правової держави. Не вдалося досягти такого рівня організації виконавчої влади, який властивий функціонально ефективній і структурно злагодженій системі [[i], с. 20]. Це повною мірою стосується і процесу протидії рейдерству з боку держави. Хоча окремі позитивні зміни в системі та правовому статусу органів державної влади і мали місце, вони не дозволяють повною мірою застосувати потенціал органів влади у даній сфері.

Виходячи із зазначеного, можемо стверджувати, що саме діяльність органів державної влади є найбільш ефективним чинником створення сприятливого середовища для протидії рейдерству в Україні, а також захисту господарюючих суб’єктів від нього. У даному випадку найбільшої уваги заслуговує аналіз та пошук шляхів вдосконалення правового статусу Міжвідомчої комісії з питань захисту прав інвесторів, протидії незаконному поглинанню та захопленню підприємств. Адже одним з основних завдань цього органу є участь у координації дій державних органів з питань захисту прав інвесторів, посилення протидії незаконному поглинанню та захопленню підприємств.

Маючи багатосторонній характер, зазначені явища вимагають поєднання зусиль багатьох органів державної влади. Разом з тим, враховуючи новизну аналізованих явищ, вбачаємо недостатньо ефективним існуючий на даний момент адміністративно-правовий статус даного органу.

Саме тому, метою даного підрозділу дисертації є аналіз можливих шляхів вдосконалення адміністративно-правового-статусу Міжвідомчої комісії з питань захисту прав інвесторів, протидії незаконному поглинанню та захопленню підприємств (далі – Комісія) як єдиного органу, до компетенції якого входить протидія недружнім злиттям та поглинанням в Україні.

Як зазначає А.Т. Комзюк, на сучасному етапі розвитку суспільства і держави основним напрямком розвитку адміністративного права має стати його практична спрямованість на якнайповніше забезпечення прав, свобод і законних інтересів фізичних та юридичних осіб [[ii], с. 247]. Відповідно, практичне втілення результатів, одержаних в ході виконання дослідження, повинно проявлятися в конкретних пропозиціях щодо підвищення рівня правового захисту основоположних правових інститутів демократичної держави.

Дослідженню проблем, що виникають в процесі функціонування державних органів у процесі протидії рейдерству в Україні присвячені праці таких вітчизняних вчених як Ю.П. Астахов, В.В. Герасименко , M.А. Колєсник, В. Потапенко , Д.В. Зеркалов та ін. Разом з тим, недостатньо уваги наразі приділено можливостям щодо вдосконалення правового статусу державних органів та уповноважених суб’єктів, як ефективного чинника протидії негативним наслідкам недружніх злиттів і поглинань в Україні.

Вважаємо за доречне встановити теоретичні основи адміністративно-правового статусу органу державної влади. В загальному розумінні до структури правового статусу входять: потенційна здатність мати права і обов’язки у сфері державного управління (адміністративна правоздатність), можливість реалізовувати надані права і обов’язки у сфері державного управління (адміністративна дієздатність), а також наявність суб’єктивних прав і обов’язків у сфері державного управління. Коротко охарактеризуємо основні із зазначених елементів. Адміністративна правоздатність – це здатність суб’єкта мати права і обов’язки у сфері державного управління. Правоздатність з’являється з моменту виникнення суб’єкта. Адміністративна дієздатність – це здатність суб’єкта самостійно реалізовувати надані йому права і виконувати покладені на нього обов’язки у сфері державного управління. Складовою дієздатності є адміністративна деліктоздатність, тобто здатність суб’єкта нести відповідальність за порушення адміністративно-правових норм [[iii], с. 74].

Наведені вище положення є в цілому вірними, але відносяться переважно до правового статусу фізичних осіб. Для юридичних осіб, що здійснюють державно-владні функції, більш коректним є використання поняття компетенція. Однак, на переконання О.М. Алтуніної, зведення адміністративно-правового статусу органу влади до його компетенції є необґрунтованим, адже компетенція виступає лише одним зі складових елементів правового статусу юридичної особи [[iv], с. 80].

На думку Д.М. Бахраха, адміністративно-правовий статус державного органу складається з трьох блоків: 1) цільового, який визначає норми про цілі (мету), завдання та функції діяльності; 2) організаційно-структурного, який утворюють правові приписи, що регламентують порядок утворення, реорганізації, ліквідації органу, його структуру, лінійну і функціональну підпорядкованість; 3) компетенції як сукупності владних повноважень і підвідомчості [[v], с. 85]. Беручи до уваги обидва наведені визначення здійснимо відповідний аналіз правового статут Комісії.