Особливості добової рухової активності підлітків

Рухова активність поєднує в собі різноманітні рухові дії, що виконуються в повсякденному житті й трудовій діяльності. Вона має важливе значення для оптимального функціонування організму людини і є основою здорового життя. Рухову активність визначають сумою рухів, виконаних людиною в процесі життєдіяльності.

Під час вимірювання рухової активності науковцями використовують різні критерії та методики, які дають змогу отримати достатньо об’єктивну інформацію й не потребують складної апаратури. До них належать тривалість рухового компонента в добовому “бюджеті” часу, яка виявляється за одиницю часу (у хвилинах, годинах), або у відсотках відносно тривалості доби (24 год). В останні роки широко застосовують безперервну реєстрацію частоти серцевих скорочень і визначення пульсової “вартості” різноманітних видів діяльності,  зокрема сумарної величини рухової активності за добу [87].

Методика хронометражу заснована на реєстрації видів діяльності людини протягом доби. Вона дає змогу отримати повну інформацію про тривалість окремого виду діяльності, відпочинку, фізичних навантажень тощо. Такий діапазон можливостей дозволяє класифікувати методику хронометражу як об’єктивну, точну й інформативну.

Для визначення добової рухової активності використовували методику хронометражу, розроблену науковцями Фремінгемського університету для дітей та підлітків, яка заснована на реєстрації діяльності людини протягом доби.  У підлітків виділено такі рівні рухової активності:

• базовий рівень (БР) – сон, відпочинок лежачи;
• сидячий рівень (СИР) – поїздка в транспорті, читання, малювання, перегляд телепередач, настільні та комп’ютерні ігри, харчування;
• малий рівень (MP) – особиста гігієна, уроки в школі (крім фізкультури й трудового навчання), ходіння пішки;
• середній рівень (СР) – домашня робота, прогулянки, ранкова гімнас­тика, рухливі перерви у школі;
• високий рівень (ВР) – заняття фізичними вправами під час спеціаль­но організованих занять, інтенсивні ігри, біг, катання на санках, ковза­нах, велосипеді, лижах, самокаті, роликах тощо.

Для визначення кількість часу, витраченого на кожен із видів рухової активності, проводили добовий хронометраж видів діяльності людини: фіксували відрізки часу, витрачені на кожен вид у такій послідовності, у якій вони чергуються.  Використовуючи фремінгемську методику (див. додаток А) визначення добової рухової активності на основі хронометражу різного рівня рухової діяльності учнів протягом доби, отримано змогу зіставити ці показники в підлітків 11–15 років.

Результати дослідження свідчать, що структуру добової рухової активності дівчат складають базовий (8,31–8,58 год), сидячий (6,27–6,49 год), низький (6,17–6,58 год), середній (2,32–2,52 год) і високий рівні (0,33–0,4 год) (табл. 2.1). У хлопців ці показники подібні. Зокрема, базовий рівень становить 8,42–8,55 год, сидячий – 6,29–5,3 год, низький – 6,37–7,22 год, середній – 2,47–2,57 год і високий – 0,36–0,47 год. Загалом у хлопців дещо вищі показники високого і низького рівнів рухової активності.

Спеціально організована рухова активність, що в нашому дослідження відповідає високому рівню активності, включає різні форми занять фізичними вправами, пересування до школи й додому, прогулянки.

Вся работа доступна по ссылке https://mydisser.com/ru/catalog/view/40128.html