Рівень фізичного стану підлітків

У сучасній  науковій літературі [68; 154] широко використовують термін “фізичний стан”, хоча й немає однозначного підходу до його характеристики. Він залежить від багатьох чинників – і природних, і соціально зумовлених. Переважно фізичний стан розглядають як наслідок взаємодії різних аспектів діяльності людини (сили, швидкості, координації, спритності й витривалості), адаптаційних здібностей організму і його функціональних можливостей, які забезпечують успішну реалізацію рухових завдань.

Згідно з визначенням Міжнародного комітету із стандартизації тестів, фізичний стан характеризує особистість людини, стан здоров’я, будову тіла, конституцію, функціональні можливості організму, фізичну працездатність і підготовленість. Загалом науковці до фізичного стану включають три основні групи показників: фізичні, антропометричні й фізіологічні. Тому фізичний стан можна визначити як інтегровану характеристику життєдіяльності організму, що визначається фізичною підготовленістю, фізичним розвитком, функціональними можливостями організму школярів.

Фізична підготовленість – це результат фізичної підготовки, що досягають при тренуванні рухових навичок і підвищенні рівня працездатності організму, які потрібні для засвоєння та виконання людиною визначеного виду діяльності. Загальна фізична підготовленість визначає рівень розвитку основних фізичних якостей і навичок, необхідних у процесі життєдіяльності людини. Вона є результатом фізичної активності людини, його інтегральним показником, тому що у процесі виконання фізичних вправ у взаємодію вступають практично всі органи й системи організму. Віковий період 11−15 років найбільш сприятливий для розвитку практично всіх фізичних можливостей.

Вся работа доступна по ссылке https://mydisser.com/ru/catalog/view/40128.html