Творчо-виховний потенціал позашкільного самодіяльного танцювального творчого об’єднання

Потреба суспільства в особистостях, які були б високомобільними у складних умовах сучасної соціокультурної політики держави, володіли б здатністю самостійно та творчо самореалізовуватися, загострюють необхідність виховання відповідних для цього якостей особистості. Гуманістична мета виховання передбачає формування особистості дитини як цілісної системи природного та соціального, де здібність до самостійного будування власного життя, відношень зі світом, реалізація особистісного пізнання життєвого призначення дає можливість робити власний індивідуальний вибір, дозволяє створювати гармонійне існування [69].

Цінність самореалізації у дозвіллєвій сфері полягає у тому, що вона дозволяє особистості самоутвердитися, досягти визнання своєї діяльності, оскільки в цих формах самореалізації присутня суб’єктивна основа. Крім того, зазначає С. Сисоєва, «особистість у дозвіллі може самоудосконалюватися у напрямах, які обирає сама, побачити результат власних зусиль, а тому такі форми самореалізації впливають на її життєві орієнтації, комунікативне коло, настанови, самоповагу, на професійне і соціальне самовизначення особистості, її світогляд» [223,  с. 14].

Для повнішого розуміння окресленої проблеми необхідно згадати, що самореалізація (самовизначення, самоконструювання) особистості залежить від рівня, способу, характеру включення її у соціум [224]. Однією з визначальних умов розвитку творчої особистості є адекватний освітньо-виховний простір, що ґрунтується на засадах дитиноцентризму. Процес залучення дитини у систему колективних відносин складний, неоднозначний, нерідко суперечливий і глибоко індивідуальний [219]. Положення особистості багато в чому залежить від її власного соціального досвіду, який визначає характер її суджень, систему ціннісних орієнтацій, лінію поведінки [219]. Тому важливого значення набувають умови мікросередовища: характер спілкування, міжособистісні стосунки у колективі, цінності, які в ньому культивуються, вид діяльності тощо. На дослідження ефективних форм організації, методів формування виховних колективів, педагогічного інструментарію були спрямовані зусилля як корифеїв педагогіки (П. Блонський, А. Макаренко, В. Сухомлинсикй, С. Шацький), так і сучасних дослідників (І. Бех, Т. Конникова, Л. Новікова, М. Виноградова, А. Мудрик, Н. Щуркова та інші).

Форми самореалізації особистості у дозвіллі, якщо вони пов’язані з діяльністю, спрямованою на досягнення соціально значущих ідеалів, мають суттєве значення для розвитку особистості, розкриття і прояву її всебічних здатностей, творчих здібностей [90; 224]. Потужні можливості у формуванні якостей дитини молодшого шкільного віку та її ціннісних орієнтацій мають різноманітні творчі об’єднання системи позашкільної освіти, до основних завдань яких належить створення умов для творчого, інтелектуального, духовного і фізичного розвитку дітей та молоді, задоволення потреб у самовизначенні [191]. Вільний вибір діяльності за інтересами позитивно впливає на самовизначення особистості, дозволяє повніше реалізувати свій творчий потенціал.

Варто наголосити, що на розробку сучасних теоретичних засад позашкільної освіти вплинули праці українських дослідників, таких як І. Бех, О. Биковська, С. Букрєєва, В. Вербицький, М. Коваль, Л. Ковбасенко, А. Корнієнко, О. Липецький, О.  Литовченко, В. Мачуський, Є. Мединський, Н. Морозова, Г. Пустовіт, Т. Сущенко, Н. Чернова та інші. Низка важливих питань щодо формування здібностей особистості під час організації художньо-естетичної діяльності дітей молодшого шкільного віку у системі позашкільних навчально-виховних закладів, особливостей організації та навчально-методичного забезпечення гурткової роботи висвітлюється у роботах О. Бурлі [42], В. Войчук [54], О. Даценко [82], В. Рагозіної [202], О. Рассказової [204], М. Татаренко [240], П. Фриза [256] та інших.

Доцільно зауважити, що одним із підходів до реалізації мети виховання є організація допомоги дітям у конструюванні концепції «Я-особистість». Одним із методів є створення педагогічно обґрунтованої ситуації вибору для власного самовизначення та самоствердження, що завжди передбачає формулювання та прийняття рішення [69]. Саме з цього розпочинається самостійна діяльність, яка у подальшому сприятиме формуванню персональної відповідальності за прийняте рішення та його виконання. Зважаючи на те, що самостійність абсолютною не буває (В. Іванов), доцільно говорити про необхідний рівень самостійності, який варто надавати дитині молодшого шкільного віку у виборі діяльності, зокрема, танцювальної.

Різноманітні аспекти потенціалу хореографічного мистецтва, у межах якого здійснюється дане дослідження щодо формування особистості, висвітлені переважно з точки зору історико-мистецтвознавчих проблем танцювальної культури (Л. Андрусенко, Т. Благова, О. Жиров, Д. Мочалов, О. Таранцева, Т. Пуртова, П. Фриз та інші). Збільшення обсягу педагогічних та психологічних наукових досліджень (О. Бігус, О. Бойко, Н. Волчукова, Н. Горбатова, С. Забредовський, К. Кіндер, Б. Кокуленко, С. Легка, Т. Медвідь, А. Підлипська, І. Поклад, П. Сілкін, Д. Шариков, А. Шевчук, В. Шкоріненко, П. Чуприна, Ю. Ушакова та інші) свідчить про підвищення наукового інтересу щодо можливостей хореографії. Зокрема, педагогічні засади розвитку особистісних якостей молодших школярів засобами хореографії вивчалися П. Ковалем; педагогічні умови формування хореографічних умінь та механізми стимулювання танцювальної творчості учнів – Т. Морозовською, О. Мартиненко, І. Поклад; розвиток моральних та естетичних цінностей особистості дитини засобами хореографії – Б. Мануйловим, Ю. Гончаренко. Натомість, потенціал самодіяльного танцювального творчого об’єднання як виховного середовища для формування особистості дитини у сучасних дослідженнях висвітлений не достатньо та безсистемно.

Слід відзначити, що специфікою самодіяльних хореографічних творчих об’єднань, які у переважній більшості функціонують у позашкільних навчальних закладах, є добровільний характер їх відвідування. На слушну думку С. Спарджер, не варто обмежувати опанування танцем тільки обраними, адже це «засіб виховання постави, дисциплінованого і красивого руху, швидкої мозкової реакції і зосередженості» [228, с. 112]. Особливу вагомість вдумливих міркувань мають праці В. Сухомлинського, на думку якого, кожен учень повинен брати активну участь у кількох колективах, і десь неодмінно «розквітає його активність і він досягає вершини творчості, можливої для його віку» [139].

Вся работа доступна по ссылке https://mydisser.com/ru/catalog/view/40073.html