Проблеми визначення економічної конкуренції та предмета правового регулювання

Нині важливою є розробка ефективних заходів виходу країни з економічної кризи, одним із яких є розвиток економічної конкуренції. Практичного значення для економічного розвитку набуває можливість за допомогою права впливати на економіку, керувати економічними процесами. Але практика останніх років свідчить про невідповідність мети правового регулювання, що декларується, наслідкам такого регулювання.

Це пов’язано з тим, що необхідною умовою здійснення адекватного правового регулювання є відповідне знання внутрішнього устрою, структури об’єкта регулювання, принципів його функціонування й трансформації.

Перехід України до ринкових відносин, розвиток конкуренції, прийняття нових економічних законів ставить питання про правовий зміст поняття «конкуренція», захист якої забезпечується державою відповідно до вимог ст. 42 Конституції України.[1]

Конкуренція є елементом ринку, який забезпечує його саморегуляцію. Конкуренцію як економічну категорію (від лат. «concurrere» — бігти разом) можна визначити саме через суперництво в галузі господарської діяльності кількох осіб — учасників ринку за кращі умови виробництва, купівлі-продажу товарів з метою одержання найбільших прибутків. Цей вид економічних відносин передбачає наявність широкого кола суб’єктів господарювання. Конкуренція є ефективною за умови існування множинності товаровиробників у поєднанні з їх економічною самостійністю, а боротьба за споживача є необхідною умовою існування будь-якого підприємства в умовах конкуренції.

Успіх країн, економіка яких базується на ринкових відносинах, значною мірою забезпечується саме тим, що вони створюють систему вільної конкуренції, де особи, які діють в господарському обороті, мають свободу та зобов’язані конкурувати між собою.

За слушним визначенням Л. Н. Семенової, конкуренція буде корисною для суспільства, якщо вона є: 1) вільною; 2) чесною; 3) сумлінною.[207, c. 107]

Недобросовісні і протизаконні дії, до яких можуть вдатися учасники господарських процесів, порушують умови вільної, добросовісної і чесної конкуренції.

Конкуренція в ринковій економіці виконує функції регулювання, мотивації, розподілу і контролю.[91, c. 194-195] Тому для досягнення суспільно важливих результатів в економіці держава створює і використовує спеціальну систему правил і заходів, які гарантують саму наявність конкуренції та її якість.

Вільна конкуренція між підприємствами розглядається як засіб забезпечення відповідності попиту та пропозиції в економіці, задоволення інтересів споживачів і всієї економіки в цілому.

Така діяльність по забезпеченню вільної конкуренції є ключовим елементом державного регулювання ринкових відносин в країні і потребує відповідного правового оформлення. Як визначив Ф. Хайєк, дія конкуренції потребує не тільки правильної організації таких інститутів як гроші, ринок і канали інформації, а й, в першу чергу, — відповідної правової системи. Повинно діяти законодавство, спеціально сконструйоване для охорони і розвитку конкуренції.[234, c. 35]

На сучасному етапі фахівці по-різному підходять до визначення конкуренції. Г. Л. Азоєв конкуренцією розуміє як суперництво на будь-якому полі діяльності між окремими юридичними або фізичними особами (конкурентами), зацікавленими в досягненні однієї мети. З точки зору підприємства такою метою є максимізація прибутку за рахунок завоювання переваг споживачів.[36, c. 5]

А. Ю. Юданов визначає конкуренцію як боротьбу фірм за обмежений платоспроможний попит споживачів, яка ведеться ними на доступних сегментах ринку.[261, c. 12]

Р. А. Фатхутдінов вказує, що конкуренція — процес управління суб’єктом своєю конкурентною перевагою для одержання перемоги або досягнення іншої мети в боротьбі з конкурентами для задоволення об’єктивних або суб’єктивних потреб у рамках законодавства чи в природних умовах.[230, c. 16]

Конкуренція також розглядається як економічний процес взаємодії, взаємозв’язку і боротьби продуцентів і постачальників при реалізації продукції, суперництво між окремими виробниками або постачальниками товарів та послуг за найбільш привабливі умови виробництва і збуту.[174, c. 179]

Конкуренція в ринковій економіці виступає саморегулюючим економічним механізмом, що забезпечує формування та функціонування ринку і, як результат, — ефективної економіки. Конкуренцію як економічну категорію можна визначити саме через суперництво між будь-якими суб’єктами господарських відносин, що проявляється у боротьбі за ринки товарів з метою отримання більш високих доходів чи збільшення частки на ринку,  інших економічних благ. Економічна конкуренція являє собою цивілізовану, легалізовану форму боротьби за існування і є одним з найдієвіших механізмів відбору і регулювання в ринковій економіці.[212, c. 156]

Стаття 1 Закону України «Про захист економічної конкуренції» дає визначення економічної конкуренції як змагання між суб’єктами господарювання з метою здобуття завдяки власним досягненням переваг над іншими суб’єктами господарювання, в результаті чого споживачі, суб’єкти господарювання мають можливість вибирати між кількома продавцями, покупцями, а окремий суб’єкт господарювання не може визначати умови обороту товарів на ринку. [12] Таке визначення найбільш притаманне моделі досконалої конкуренції, яка характеризується станом рівноваги.

Проте в українському законодавстві таке визначення конкуренції має логічну суперечливість. Коли суб’єкт господарювання отримує перевагу над іншими суб’єктами, то він отримує ринкову владу та можливість впливати на конкурентів аж до усунення їх з ринку за допомогою економічних важелів. Це ніяким чином не сприяє вільному вибору між кількома продавцями, той, хто має переваги, надає більш привабливі умови, що шкодить конкурентам. Після розорення конкурентів зникає можливість вибору серед продавців. Їх коло стає обмеженим.