Генезис міждисциплінарного поняття «виборча інженерія» та його конституційно-правова характеристика

Запозичений та поширений в Україні зарубіжний термін «виборча інженерія» використовується як у публіцистичній, так і в науковій літературі, але при цьому жодна суспільна наука не виробила однакового розуміння та чіткого визначення цього феномену. Ситуація ускладнюється й тим, що у зв’язку з особливостями перекладу з англійської («electoral engineering») термін «виборча інженерія» застосовується одночасно з терміном «електоральна інженерія» та «електоральний дизайн». Крім того, прижилися на науковому ґрунті й суміжні терміни «соціальна» та «конституційна інженерія», «конституційне проектування», «інституціональний дизайн», «правові технології», «законодавчі технлогії» та «виборчі технології» тощо. Ці поняття стрімко вливаються у термінологічний апарат юридичної науки, стаючи інноваційними маркерами її когнітивного пошуку.

Методологічний принцип уніфікації наукового понятійного інструментарію вимагає комплексного дослідження категорії «виборча інженерія» з метою обґрунтування застосування технічного за природою поняття у конституційно-правовій матерії та його життєздатності з-поміж інших.

Термін «інженерія» походить від французького «іngеnierie», що увійшло в українську мову через російську – «инженерия» або польську – «іnżynieria». Він, своєю чергою, є похідним від старофранцузького терміну «engigneor», що означає конструктор військових машин. Англійські слова «engineering» та «engineer», хоча і подібні за звучанням, мають інше походження. Більше того, вони походять не від слова «engine» (машина), як можна було б припустити, а від латинського терміна «ingeniosus» – освічена, талановита людина [116].

За тлумачним словником російської мови за редакцією С. Ожегова та Н. Шведової, етимологічно слово «інженерія» далеке від соціальних та політико-правових процесів і безпосередньо відноситься до технічних наук та природознавства. Воно визначається як: 1) творча технічна діяльність; 2) конструювання нових, не існуючих в природі органічних одиниць [256, с. 247].

Залишаючи умовними константами такі елементи визначення «інженерія» як «…діяльність … з конструювання … нових одиниць», спробуємо додати визначальних епітетів: «соціальна», «політична», «конституційна», «електоральна», «виборча», які привнесуть нового сенсу, значеннєвого відтінку та розширять спектр застосування категорії «інженерія».

Претензії на правоволодіння зазначеним терміном пред’являють майже всі прикладні суспільні науки: психологія, соціологія, політологія, політичний маркетинг та менеджмент, юриспруденція, кожна з яких надає йому свого змістового забарвлення.

Однією з перших термін «інженерія» з технічно-виробничої сфери запозичила соціологія з метою підкреслення відмінності практичних функцій, виконуваних фахівцями у сфері управління, від діяльності фахівців фундаментальної науки, що виконують когнітивну функцію [433].

У науковий обіг термін «соціальна інженерія» уперше увів Р. Паунд у 1922 р. працею «Вступ до філософії права» (за іншими відомостями, зазначений термін з’явився раніше, його застосування приписують С. і Б. Веббам) [283, с. 262]. На теренах колишнього Радянського Союзу питання про «соціальну інженерію» як нову комплексну прикладну науку про працю та управління поставив О. Гастев, який вважав соціальну інженерію відносно самостійною галуззю досліджень. Її відмінна риса полягала у переважній спрямованості не стільки на соціальне пізнання (відкриття наукових фактів або емпіричних закономірностей), скільки на зміну соціальної дійсності (впровадження інноваційних і практичних рекомендацій) [172]. Соціальне прогнозне проектування, стратегічне планування, соціальна інноватика, ігрове моделювання – от лише деякі з назв, за якими найчастіше приховувався зміст соціоінженерної діяльності у радянські часи.

У науковій літературі поняття «соціальна інженерія» використовується здебільшого для позначення сукупності підходів прикладних соціальних наук, які орієнтовані на цілеспрямовану зміну організаційних структур, що визначають людську поведінку та забезпечують контроль за нею [431]; а також для позначення комплексного підходу до вивчення та зміни соціальної реальності, заснованого на використанні інженерного підходу та наукомістких технологій [394]. Більшість визначень соціальної інженерії виокремлюють дві її істотні ознаки. По-перше, створювані у процесі соціоінженерної діяльності організаційні структури покликані регулювати людську поведінку та здійснювати контроль за нею. На цій підставі ряд авторів розглядає соціальну інженерію як різновид управлінської діяльності, здійснюваної соціологами, психологами, іншими фахівцями разом з керівниками підприємств, організацій, адміністративних структур. По-друге, соціоінженерна діяльність реалізується за допомогою спеціальних засобів, технологій, що створюються та використовуються для вирішення соціальних проблем, адаптації соціальних груп та інститутів до умов, що змінюються, впровадження соціальних нововведень.

К. Поппер визначав соціальну інженерію як діяльність з проектування нових соціальних інститутів, а також перебудову та управління уже існуючими соціальними інститутами шляхом поступових реформ та змін. Необхідними вихідними умовами соціальної інженерії він вважав формулювання, хоча б у вигляді начерку, кінцевої мети та одержання чогось подібного до проекту суспільства, до якого прагнемо. Тільки після цього можемо починати аналіз найкращих способів і засобів утілення цього проекту й намітити план практичних дій [283].

Варто погодитися з думкою Ю. Резніка [394] про те, що соціальна інженерія – це галузь знань, практичних дій, орієнтованих на створення та обслуговування соціальних систем, які є цілеспрямованими, такими, що виникають та функціонують на базі спільної діяльності людей, які переслідують спільні цілі та інтереси. Такі соціальні системи характеризуються нормативним або ціннісно-нормативним способом регуляції як внутрішніх, так і зовнішніх зв’язків. Відношення всередині системи інституційно закріплені та певним чином регламентовані за допомогою правових та інших норм, правил. Зазначені соціальні системи мають певні конструктивні можливості та обмеження. Переконструювання цих систем є можливим лише на базі науково обґрунтованого проекту з урахуванням логіки їхнього розвитку. Соціальну інженерію слід визначити як галузь міждисциплінарного знання. До неї включають сукупність підходів прикладних соціальних наук, орієнтованих на вирішення практичних проблем. Специфіка предметної області соціальної інженерії міститься в її нормативному характері. Цим вона принципово відрізняється від наукового пізнання, з одного боку, і форм управлінського впливу, з іншого. Предметна область соціальної інженерії лежить у сфері «належного» стану  та розвитку соціальних систем. Належний стан задається за допомогою нормативних моделей, які враховують об’єктивну логіку розвитку соціальних систем, їх якісну самобутність та особливості функціонування. На відміну від дослідника соціальний інженер орієнтований не на вивчення сутнісних характеристик, а на виявлення їх конструктивних можливостей, тобто можливостей їх перетворення відповідно до заданих параметрів.

У середині ХХ ст. окремі вчені пропонували відмовитися від поняття «соціальна інженерія» у зв’язку з тим, що воно стало предметом ідеологічних спекуляцій. Так, Ф. А фон Хайек заперечував використання цього поняття, вбачаючи в ньому намагання провести ідею централізованого планування суспільних процесів з боку держави. Він вважав соціальну інженерію спробою побудувати суспільство відповідно до певної визначеної раціональної моделі (схеми), в якій нема місця індивідуальній свободі [479]. Ф. А. фон Хайек стверджував, що реальна влада неминуче починає зосереджуватися в руках вузької групи «експертів». Централізоване планування встановлює ієрархію чітко визначених цілей, і концентрація влади виступає необхідною умовою їх досягнення. Рішення приймаються, виходячи з міркувань вигідності у кожному конкретному випадку, без оглядки на які-небудь загальнообов’язкові стабільні принципи права, виявляють собою царство голої доцільності. Тверді юридичні правила та норми змінюються конкретними приписами та інструкціями, верховенство права – верховенством політичної влади, обмежена форма правління – необмеженою. Так само несумісне царство доцільності з існуванням будь-яких абсолютних етичних правил і норм: моральним визнається все, що служить досягненню поставлених цілей, незалежно від того, яких засобів та методів доводиться для цього застосовувати [479, с. 241].

На думку Н. Стефанова і К. Рихтаржика, поняття «соціальна інженерія» допускає та виправдовує можливість маніпуляції людською поведінкою. Ці автори вбачають у концепціях соціальної інженерії прагнення буржуазних ідеологів замаскувати часткові зміни у суспільному житті при збереженні капіталістичного ладу загалом. Щоб виключити ідеологічну інтерпретацію поняття, вони пропонували замінити його «соціальною технологією» або «соціотехнікою» [9, с. 128–129 ]. 

На впровадження терміна «інженерія» у соціальній сфері певний вплив здійснила психологія та прикладна антропологія, що займаються описом змін у сфері людських відносин і розробкою принципів організаційної культури (Б. Скіннер, Е. Чеппл, Г. Телен, Р. Парсонс та ін.).

Психолог Б. Скіннер запропонував оригінальну концепцію «поведінкової інженерії», що ґрунтується на програмуванні життя кожного індивіда та на формуванні відповідного «репертуару поведінки». У своїй книзі «Уолден-два» Б. Скіннер створює утопічне суспільство за допомогою «поведінкової інженерії», яку застосовує Рада проектувальників, тобто уряд експертів, які не обираються, оскільки Б. Скіннер не вірить у виборчу систему [241]. Утопічне уявлення про психологів, які спрямовують людство до щастя та злагоди, поділяється далеко не всіма фахівцями, нині все частіше соціальна інженерія розглядається як одна з неприйнятних форм суспільного контролю [169].

Політологи, що спеціалізуються на підготовці та проведенні виборчих кампаній, розглядають «виборчу інженерію» як область прикладної політології, що вивчається політичним маркетингом. При цьому поряд з терміном «виборча інженерія» використовуються також поняття «політична» та «електоральна інженерія», «інституціональний» та «електоральний дизайн», деякі автори їх ототожнюють, інші розширюють зміст одного за рахунок характеристик іншого.

Вся работа доступна по ссылке https://mydisser.com/ru/catalog/view/37391.html