Телеологічна та конструктивна складові виборчої інженерії

Виборча інженерія – це стратегічно осмислена діяльність, заснована на певній системі цілей, орієнтирів, критеріїв, які відображають сутнісно-змістовні конституційно-правові характеристики майбутньої виборчої системи та технологій виборчого процесу.

Телеологічний аспект виборчої інженерії має прояв у таких її сутнісних характеристиках, як цілеспрямованість, доцільність, раціональність. Цілеспрямованість пов’язана з тим, що діяльність у межах виборчої інженерії неможлива без постановки суб’єктами конкретних цілей, орієнтирів, без попереднього прогнозування шляхів та строків їх реалізації, а також майбутніх змін, без ідеального передбачення результатів. Доцільність виборчої інженерії – це відповідність певному (відносно завершеному) стану, ідеальна модель якого уявляється як мета [475], як специфічна форма взаємодії, що дозволяє виявити певну спрямованість процесів, їх зумовленість кінцевими результатами [272]. Раціональність виборчої інженерії пов’язана з відповідністю рішень, що приймаються, тим зовнішнім обставинам, які склалися, їх адекватністю характеру тенденцій розвитку політико-правової ситуації.

Про необхідність телеологічної складової соціальної інженерії писав свого часу К. Поппер: «… прибічники соціальної інженерії вважають, що наукова основа політики … полягає у зборі фактичної інформації, необхідної для побудови або зміни суспільних інститутів відповідно нашим цілям або бажанням» [283, c. 54]. «… Інженер або технолог віддає перевагу раціональному розгляду інститутів як засобів, що обслуговують певні цілі, й оцінює їх виключно з точки зору їх доцільності, ефективності, простоти тощо» [283, c. 55, 56].

Телеологічна складова вимагає наукового обґрунтування сформульованих цілей законодавчих інновацій, визначення основних конституційно-правових орієнтирів суспільного розвитку у виборчій сфері, відсутність чого не дозволяє скласти чіткого стратегічного прогнозу правотворчої діяльності та спричиняє певну залежність процесу правотворчості від політичної доцільності [515, c. 27].

Вибір цілі у виборчій інженерії має важливе значення, тому що зміна сутнісно-змістовних характеристик політико-правових інститутів та обрання шляхів підвищення їх ефективності відбувається відповідно до цілей, визначених суб’єктом. Цілі виборчої інженерії є дуалістичними, вони являють собою єдність суб’єктивного та об’єктивного. Суб’єктивна сторона проявляється в усвідомлено-вольовій природі, в її зв’язку з мисленням та соціальною практикою суб’єктів. З іншого, об’єктивного боку мета законодавчого конструювання має бути зумовлена конкретними тенденціями, закономірностями, протиріччями, потенціалами політико-правової дійсності та ціннісними орієнтаціями сучасного конституціоналізму, які можуть наблизити до оптимального, з точки зору загального блага, результату.

Об’єктивізація цілей суб’єктів виборчої інженерії зумовлена їх органічним та функціональним взаємозв’язком з конкретними правовими засобами та механізмами. Перш ніж втілитися в матеріальний результат, мета проходить декілька етапів розвитку, на кожному з яких вона об’єктивно втілюється у певних правових формах [425, c. 114–115]. Початковим етапом об’єктивації правових цілей виборчої інженерії має стати їх закріплення у супровідних, пояснювальних документах до проекту законодавчого акта, у концепціях проектів законів, прогнозах потенційної ефективності проектів законів, далі у преамбулах або початкових статтях законодавчих актів.

Щодо виборчого законодавства визначення телеологічних орієнтирів не стало традиційним прийомом, у текстах діючих виборчих законів цілі їх прийняття не зазначаються, хоча своєчасна розробка концептуальних, стратегічних орієнтирів розвитку, прогнозування та моделювання наслідків і конкретних результатів використання тих чи інших правових засобів при конструюванні  виборчої системи та виборчого процесу має особливе значення. Як уявляється, вказівка на цілі прийняття закону має стати його обов’язковим структурним елементом, оскільки позбавлений чітких цільових орієнтирів закон виявляється слабко захищеним від досить вільних трактувань його окремих положень органами публічної влади, суб’єктами виборчого процесу на користь суб’єктивістським інтересам і на шкоду виборчим правам громадян, що, безперечно, знижує ефективність його правового впливу.

Сформулювавши мету, суб’єкт виборчої інженерії приступає до збору необхідної інформації. Він має чітко орієнтуватися у проблемі, тому звертається до будь-яких джерел, включаючи наукові дослідження, статистичні дані, дані соціологічних опитувань, які дозволяють уточнити зміст актуалізованих потреб та інтересів різних соціальних груп суспільства [490, c. 23]. Пріоритет надається тим відомостям, в яких зафіксовано сучасний рівень пізнання об’єкта – виборчої системи та технологій виборчого процесу. Крім того, перед обговорюванням нормативно-правового акта є необхідним всебічне науково-правове, соціально-економічне та моральне обґрунтування новацій, що пропонуються в системі законодавчо врегульованих суспільних відносин [490, c. 27].

На базі отриманої інформації визначається завдання конструювання об’єкта виборчої інженерії з описом тих критеріїв, параметрів, яким він має відповідати. Формулювання завдання розглядається як частина концепції законопроекту, що може включати різні варіанти рішення. Концепція проекту закону являє собою сукупність науково обґрунтованих положень, що виражають його зміст. Власне, мета підготовки концепції полягає у детальному визначенні очікуваного результату та точному визначенні предмета регулювання; аналізові сучасної правничої ситуації та урахуванні змін, що мають бути внесені до чинного законодавства; визначення належного рівня майбутнього законодавчого акта та відповідної нормативної щільності [239, c. 61].

В Україні підготовка концепцій законопроектів не є поширеним механізмом забезпечення якісного правотворчого процесу, більше того, їх розробка взагалі не передбачена Законом України «Про Регламент Верховної Ради України», а дефініцію концепції законопроекту закріплено на рівні підзаконного акта. Згідно з наказом Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи «Про методичні рекомендації з підготовки та оформлення проектів законів України, нормативно-правових актів Президента України, Кабінету Міністрів України, МНС та дотримання правил нормопроектної техніки» [341] концепція законопроекту – це документ, який містить опис проблеми, що підлягає новому правовому регулюванню, аналіз чинного правового регулювання у цій сфері та спосіб встановлення чи зміни правового регулювання, що пропонується суб’єктом законотворчого процесу.

Вся работа доступна по ссылке https://mydisser.com/ru/catalog/view/37391.html