Організаційно-методичне забезпечення пропедевтики початкового навчання в другій половині ХХ століття

Результати здійсненого історико-педагогічного аналізу свідчать, що пропедевтика початкового навчання на кожному етапі свого становлення та розвитку вимагала відповідного організаційно-методичного забезпечення підготовки дітей до навчання в школі.

На початку 50-х років ХХ століття, незважаючи на активізацію теоретичних досліджень особливостей організації навчання дошкільників та їх підготовки до школи, широка масова практика виховання та пропедевтики шкільного навчання дітей спиралася на програмно-методичні вказівки „Статуту дитячого садка” (1944) та „Керівництва для вихователя дитячого садка” (1945), „Статут дитячого садка” (1944) націлював на:

- турботу про здоров’я дітей та забезпечення правильного фізичного розвитку;

- розвиток розумових здібностей, мовлення, волі, характеру дитини;

- прищеплення дітям гігієнічних навичок, звички до праці;

- привчання дітей до порядку, виховання вміння поводитися серед дітей і дорослих;

- виховання любов до Батьківщини і свого народу.

У документі зазначалось, що виховна робота дитячого садка сприяє в майбутньому успішному навчанні в школі [289].

„Керівництво...” накреслювало важливі напрями роботи: розумове виховання, художнє виховання, моральне виховання, музичне виховання, гру, знайомство з природою, розвиток мовлення та початкових математичних уявлень, у тому числі таких, що забезпечували б дитині успішне навчання в початковій школі [Там само, с.290-293].

Наприклад, до розділу „Рідна мова” були включені такі підрозділи: виховання правильної вимови, активізація словника і зв’язного мовлення дошкільників. До „Керівництва...” було введено новий розділ, не передбачений „Статутом...”, – „Знайомство з навколишнім”. Його завданням було не тільки дати знання, але й сформувати правильне ставлення дітей до навколишнього середовища. З метою надання допомоги батькам щодо правильного виховання дошкільників в сім’ї, спеціально було введено розділ „Робота дитячого садка з сім’єю” та надано орієнтовний перелік доповідей та батьківських зборів [Там само, с.334].

На першому етапі становлення та розвитку підготовки дітей до школи завдання фізичного, розумового, морального, художнього виховання реалізовувались у „всій педагогічній роботі дитячого садка: ігри, заняття за вибором дітей та обов’язкові заняття” [289].

Не зважаючи на всю прогресивність зазначених документів, у них не вдалось уникнути певних, іноді численних недоліків. Так, А. Люблінська критично висловлювалася стосовно програмово-методичних вказівок щодо організації розумового виховання та шляхів розвитку дитячого мислення. На її думку, все „Керівництво для вихователя дитячого садка” („Статут дитячого садка”) побудовані виключно на „формальному тренуванні окремих мислительних операцій” [177, с.41]. Вчена радила звернути увагу на „методику запитань” і формування в усьому процесі навчально-виховної роботи „методу мислення” дітей, при чому не тільки дошкільного, але і шкільного віку [Там само с.41].

Як уже зазначалося в підрозділі 1.4, основне завдання розвитку мислення дитини А. Люблінська вбачала в оволодінні „методом мислення”, який розвиває у дошкільника „уміння бачити і формулювати проблему”, „шукати і знаходити необхідні прийоми, які ведуть до її вирішення”: „У застосуванні цих прийомів необхідно використовувати аналіз і синтез, індукцію і дедукцію, але перш за все необхідно співвіднести ці операції з кінцевим завданням, яке дитина зможе перед собою поставити” [Там само с.41]. З цією метою вона вважала за необхідне розробити спеціальні дидактичні ігри і посібники, які б використовувалися в освітньо-виховній роботі дитячого садка.

Незважаючи на те, що для покращення освітньо-виховної роботи „Керівництво для вихователя дитячого садка” постійно доповнювалося спеціальними рекомендаціями, методичними листами („Рахунок і число в дитячому садку” (1945), „Знайомство дітей з природою” (1947) та ін.) на практиці рівень підготовки дітей до школи залишався низьким.

Аналізуючи проблему, Л. Литвин зауважував: „У „Керівництві...” слабо підготовлено програмовий матеріал щодо проведення обов’язкових занять, тому рівень підготовки дітей до школи був дуже низьким”. Автор підкреслював, що „обов’язкові заняття по типу вільної діяльності” не розвивали уваги і волі дітей, у них були відсутні елементи організованого навчання, яке б формувало необхідні знання і навички в процесі підготовки дітей до школи [318, с. 334].

У зв’язку з уведенням у дитячому садку систематичного навчання дітей на організованих заняттях у формі дидактичного процесу і за принципами керівних вказівок вихователя „Керівництво для вихователів дитячого садка” (1945) у 1953 році було перероблено і перевидано. Тепер у ньому точніше визначалося коло знань, які діти повинні були засвоїти на організованих заняттях, окреслювалася провідна роль вихователя, вперше було вміщено вказівки щодо навчання – його значення, форм організації, методів, дидактичних принципів організації навчальної діяльності та ін.

Однак, реалізація змісту розумового та естетичного навчання передбачалася виключно в формі організованих занять. Це негативно вплинуло на стан виховної роботи поза заняттями: діти були представлені самі собі. Досвідчені педагоги на свій розсуд збагачували та направляли діяльність дітей. Але для більшості педагогів-початківців було незрозуміло і важко організувати виховну роботу поза організованими заняттями. „Керівництво...” не давало ніяких пояснень з цього питання.

За участю і під керівництвом О.Усової у 1961році була створена і в 1962 році опублікована єдина „Програма виховання в дитячому садку”, яка охопила процес навчання та виховання дітей від народження до семи років. Нова програма була складена на основі досягнень педагогічної науки (проблеми навчання, гри, естетичного виховання, трудової діяльності) чисельних психологічних досліджень та передового досвіду організації навчально-виховної роботи в дитячих садках [193].

О. Усова зазначала, що важливою частиною всієї програми навчання є чітке визначення тих „показників, з якими дитина має вийти з дитячого садка: що повинні знати і вміти діти, як вони повинні бути розвинені і що може бути показником їх розвитку” [304, с.164]. У 1966 році були створені методичні рекомендації щодо оцінки фізичного розвитку дітей дошкільного віку [270].

Започаткований у 1959 році новий тип дошкільного закладу (ясла-садок) спочатку працював за „Керівництвом для вихователів дитячого садка”(1953), а з 1962 року – за єдиною „Програмою освітньо-виховної роботи з дітьми від раннього віку і до вступу до школи”. У програмі вперше проголошено виокремлення підготовчих груп, метою роботи яких було сприяння наступності дошкільної та початкової ланок освіти та організації реальної підготовки дітей до школи в умовах дошкільного закладу [193].

Вся работа доступна по ссылке https://mydisser.com/ru/catalog/view/452288.html