Охорона здоров’я громадян України як пріоритетний напрямок державної політики у соціальній сфері

На сьогодні сфера охорони здоров’я являє собою досить складну сферу суспільних відносин, пов’язаних практично з усіма процесами і явищами, що існують у суспільстві. Будь-яке державне утворення, незважаючи на економічний та військовий потенціал, технологічний рівень або наявність тих чи інших природних ресурсів, як таке може існувати лише за наявності головного ресурсу – людського. Вільна, освічена, здорова людина – це головне, що визначає розвиток країни, її перспективи. Інвестиції в людський капітал є одними з найефективніших і є важливим імпульсом розвитку економіки і суспільства в цілому [300, c. 6]. Це дозволяє говорити про те, що все, що пов’язано зі здоров’ям особистості, набуває особливого значення для життя держави, і рівень охорони здоров’я багато в чому визначає рівень цивілізованості суспільства в цілому.

Значущість сфери охорони здоров’я для суспільства обумовлена низкою чинників. По-перше, це необхідність відтворювання людських ресурсів, що пов’язано не тільки з необхідністю забезпечення життєдіяльності суспільства в даний конкретний історичний момент, а й є запорукою існування відповідної людської спільноти в історичній перспективі. По-друге, сфера охорони здоров’я має безпосереднє відношення до формування та розвитку економічного потенціалу держави, оскільки забезпечує максимальну ефективність використання фізичних та інтелектуальних можливостей людини. По-третє, ця сфера пов’язана із забезпеченням соціальної стабільності та спокою в суспільстві, оскільки очевидно, що хвора людина є більш психологічно вразливою і у відповідних ситуаціях менше схиляється до пошуку компромісів, віддаючи перевагу радикальнішому шляху, пов’язаному з ескалацією конфліктних ситуацій. Разом з тим здорова людина більш спокійно та врівноважено ставиться до певних життєвих труднощів, відчуваючи в собі сили та можливості їх перенести та в майбутньому покращити рівень свого життя. І, нарешті, зазначимо, що стан здоров’я людини та належні умови її життєдіяльності багато в чому залежать від стану навколишнього природного середовища, виваженості та оптимальності екологічної політики держави. Саме тому сфера охорони здоров’я опосередковується і проблемами екологічного характеру.

Одним із найбільш перспективних поглядів на проблеми, що існують у сфері охорони здоров’я, слід визнати погляд крізь призму категорій соціальної безпеки та безпеки особистості, домінуючою характеристикою яких є їх тісний взаємозв’язок. Необхідно погодитися з думкою А. А. Тер-Акопова, що соціальна безпека спрямована на захист як конкретної особистості, так і всієї соціальної спільності, окремої групи, міжособистісних відносин, держави. Захист групового інтересу також у кінцевому рахунку покликаний забезпечити безпеку кожної окремої особистості, однак інтереси особистості представлені у цій спільності в інтегративній якості. Особистість в соціальній спільності підлягає захисту у тій частині властивостей і відносин, в якій вона представлена як член цієї спільності. Особливість соціальної безпеки полягає і в тому, що вона включає захист не тільки людей, які живуть у конкретний історичний період, але і наступних поколінь, піклуючись про екологію, моральні, духовні та біологічні цінності. У відомому сенсі вона має забезпечити і безпеку, захист минулого, історії, попереджаючи її спотворення, які, як відомо, також можуть викликати і психологічні конфлікти. При цьому безпека людини являє собою відносно самостійний блок соціальної безпеки й характеризує умови, які захищають інтереси конкретної особи в усіх її індивідуальних проявах. ЇЇ предметом є не соціум, а індивід з усіма його якостями, властивостями і стосунками [275, c. 12-13]. Така категорія, як безпека життєдіяльності людини пов’язана з виключенням ризиків та загроз для здоров’я індивідів, існування яких, у свою чергу, обумовлене такими чинниками, як екологія, спосіб життя людини, стабільність економічного розвитку та якість медицини [9, c. 104-105]. На наш погляд, життєдіяльність у певному розумінні є категорією універсального характеру і в рівній мірі може бути віднесена до понять соціальної безпеки й безпеки особистості, оскільки й перша, і друга в кінцевому підсумку пов’язані із забезпеченням належних умов існування в суспільстві, у тому числі й в аспекті здоров’я особистості. Вважаємо, що при розгляді питань, пов’язаних зі сферою охорони здоров’я, слід враховувати концепцію безпеки людини, серед завдань якої виділяють визначення пріоритетності соціальних цінностей, де на перше місце поставлені інтереси людини; розкриття сутності, системи і принципів забезпечення безпеки людини; формування системи умов, які забезпечують безпеку людини; визначення факторів, які протидіють безпеці людини, створюють для неї загрози і небезпеки, вказування на шляхи їх вирішення; визначення стандартів і нормативів безпеки людини у різних сферах її життєдіяльності; визначення перспективного змісту і стратегічних напрямів розвитку права в сфері забезпечення безпеки людини [275, c. 14]. Вважаємо формулювання цих задач важливим, оскільки їх конкретизація щодо сфери охорони здоров’я надасть можливість найбільш чітко визначити проблеми, які існують у цій сфері, шляхи їх подолання та напрямки удосконалення правового регулювання відповідних відносин. При цьому особливо важливим убачається розглядати категорії безпеки і здоров’я з позицій того, що вони в сукупності є однією зі складових, що забезпечують життєдіяльність людини. Разом з тим забезпечення життєдіяльності людини можна розглядати як сукупність чинників, які сприяють повноцінному життю людини, задоволенню її потреб, інтересів та формуванню на підставі цього високодуховних, соціально активних та фізично здорових людей. Життєдіяльність – це складний комплекс взаємодії особистості й локальної сукупності людей з навколишнім світом, що стосується всіх сфер людського життя [114, с. 38]. З огляду на те, що безпеку можна класифікувати на два основних види – безпеку особистості та безпеку суспільства, людську життєдіяльність також доцільно поділяти на індивідуальну життєдіяльність та життєдіяльність населення. Життєдіяльність населення виражається у вигляді різних соціально-економічних і соціоприродних відносин, які мають суспільний характер. Ці відносини здійснюються на рівні як окремої особистості, так і людських спільностей, організованих за соціальною чи територіальною ознакою, і втілюються в певного роду діяльність. Кожна соціальна спільність людей вирішує певне завдання суспільного розвитку – виробництво продукції чи послуг, навчання, виховання, управління та ін. Територіальні спільності людей через сукупність різних видів діяльності реалізують суспільну систему відносин [286].

Стосовно індивідуальної життєдіяльності людини, то серед її показників на рівні з трудовою діяльністю, освітою, рівнем життя тощо особливе місце посідає рівень її здоров’я. Більше того, саме стан здоров’я людини є визначальною характеристикою якісного боку життєдіяльності, оскільки здоров’я людини багато в чому визначає її самопочуття, психо-емоційний стан, можливість людини діяти в часі та просторі – навчатися, виконувати трудові обов’язки тощо, до того ж повна і якісна реалізація права людини на здоров’я є передумовою реалізації нею більшості інших прав. У цьому аспекті з розглядуваним правом може конкурувати тільки право на життя.

Разом з тим здоров’я – це одна з основних життєвих цінностей, що робить можливими всі інші (хоча відсутність здоров’я зовсім не обов’язково знецінює всю решту цінностей). Здоров’я є найважливішим чинником, який визначає якість людського капіталу та є однією зі стрижневих конструкцій, що виступають каркасом життєвих сил людини [63, с. 40]. З урахуванням цього, здоров’я необхідно розглядати як ключову категорію в розумінні життєдіяльності людини.

Ведучи мову про категорію здоров’я, треба зазначити, що існують різні підходи до визначення змісту цього важливого поняття. Цю категорію можна аналізувати з філософських позицій, з позицій медиків, а також під кутом певних соціально-правових аспектів.

Вважаємо, що філософські аспекти осмислення категорії здоров’я багато в чому обумовлюють підходи до аналізу цього поняття представниками галузевих наук, у тому числі й правових. У сучасній філософії категорія здоров’я перш за все пов’язується з ієрархією цінностей. До вищих цінностей належать частина матеріальних, духовних та соціально-політичних цінностей, що, як правило, мають загальнонародне й загальнолюдське значення. Це світ; життя людства; цінності суспільного устрою; уявлення про справедливість, волю, права й обов’язки людей; дружба; любов; довіра; родинні зв’язки; цінності діяльності; цінності самозбереження (життя, здоров’я); цінності самоствердження й самореалізації, що характеризують особисті якості [284, с. 565-566]. При цьому, на наш погляд, категорія здоров’я в повній мірі може бути віднесена й до таких різновидів цінностей, як індивідуальні, групові, загальнонародні і загальнолюдські. Треба погодитися з тим, що здоров’я є настільки значущою цінністю, що може диктувати цілі, наміри й дії як окремих людей, так і соціальних інститутів аж до суспільства загалом [304, с. 63-64].

Не викликає сумнівів, що філософські погляди на категорію здоров’я надають змогу осмислити цей феномен не лише з позицій його сутнісних характеристик, а й визначити відповідні взаємозв’язки і взаємозалежності з іншими явищами суспільного життя і тим самим дозволяє більш чітко сформувати уявлення про погляд на проблему з позицій інших наук. Так, з філософських позицій здоров’я може бути оцінене і як об’єктивна цінність, що має соціальну та індивідуальну значущість сама по собі, і як суб’єктивна цінність, що створюється для задоволення певних потреб його суб’єктів. У першому випадку мова може йти про створення нормативної форми орієнтації людини в навколишньому світі у вигляді певних позитивних настанов чи заборон. У другому – про свідоме культивування індивідуальної потреби в здоров’ї [290, с. 147].

Одним із цікавих філософських аспектів проблеми здоров’я, який, на наш погляд, має безпосередній вплив на інші наукові підходи до визначення цієї категорії, є акцентування уваги на зв’язку здоров’я з навколишнім середовищем. У зв’язку з цим здоров’я визначають як стан певної незмінності усіх систем, структур і функцій організму при його безперервній рухливо-рівноважній взаємодії з навколишнім середовищем. При цьому щодо системи організм – середовище взаємодія означає як зміну структур і функцій організму, так і навколишнього середовища, а встановлення (досягнення) рівноваги означає стабілізацію в часі як структур організму, так і функцій всіх його систем, органів, тканин, їх елементів, і в цілому усіх клітин організму [127]. З позицій філософії досить цікавим є також підхід, згідно з яким феномен здоров’я й патології (хвороби) є антиподами, що створюють діалектичну єдність. Аналіз одного здійснюється лише через призму іншого. При цьому здоров’я доцільно розглядати не як синтез хвороби чи патології, а як особливу категорію із своєю сутністю, властивостями, вимірами [143]. Разом із тим необхідно звернути увагу на певні аксіоматичні положення, що стосуються сутності категорії здоров’я. Ці положення можуть бути зведені до такого: по-перше, в абсолютному сенсі здоров’я не існує, абсолютне здоров’я – ідеал; по-друге, кожна людина здорова умовно, оскільки жодна людина не буває в повній мірі здоровою протягом усього життя; по-третє, кожна людина може бути здорова лише за певних умов, оскільки є підходящі та непідходящі життєві умови для конкретної людини. Умови, нормальні для однієї людини, можуть бути абсолютно непідходящі для іншої [244, с. 41]. Не можна залишити поза увагою взаємозв’язок індивідуально-психологічних особливостей індивіда зі станом його здоров’я. Це пов’язано із системним підходом до функціонування індивіда не тільки на біологічному, а й на особистісно-психологічному рівні. Відповідно, якщо здоров’я розглядати крізь призму життєдіяльності людини, то хвороба, як правило, загрожує особам з певними особистісно-психологічними особливостями. Наприклад, таким, які складно пристосовуються до швидко мінливих умов життя, нестійких щодо неприємностей, невдач, агресії зі сторони інших, украй вразливим, тривожним і недовірливим [39, c. 27]. І, нарешті, розглядаючи загальні аспекти категорії здоров’я, необхідно відмітити, що поведінковий аспект багато в чому підсилюється  наявністю у людини певної культури здоров’я. Як зазначають Ю. С. Хоменко та Н. В. Карленко, у вузькому значенні – це якісна характеристика філософських, педагогічних, культурологічних знань і володіння оздоровчими технологіями, у широкому – це частина загальної культури  людини, система її цілісного розвитку. Культура здоров’я в широкому контексті обумовлює спосіб життя окремої людини, тієї або іншої соціальної групи, усього планетарного співтовариства. При цьому суспільство й держава зацікавлені в тому, щоб процес оволодіння культурою здоров’я громадянами був цілеспрямованим й ефективним. Звідси гостро випливає завдання формування культури здоров’я особистості, від вирішення якого значною мірою залежить сьогодення й майбутнє як цивілізації, так і нашої країни [290, с. 150-151]. Очевидно, що культура здоров’я є важливою передумовою не лише профілактики будь-яких захворювань, а й їх ефективного лікування.

Таким чином, філософські підходи до категорії здоров’я надають змогу відмітити, що здоров’я перш за все являє собою найважливішу цінність. Така цінність має усвідомлюватись людиною і впливати на формування відповідної життєвої позиції, сприяти формуванню відповідного ставлення не тільки до особистого здоров’я, а й до здоров’я відповідних соціальних спільнот. При цьому уявлення про особисте здоров’я, конкретні почуття, що пов’язані зі станом фізичного чи психічного комфорту, фактично визначають будь-які параметри світосприйняття особистості і, як результат, рівень задоволеності життям.

Вся работа доступна по ссылке https://mydisser.com/ru/catalog/view/37259.html