Зміст і структура професійної майстерності викладача графічного дизайну

Розвиток професійної майстерності викладачів графічного дизайну у вищих навчальних закладах мистецького профілю є складним динамічним процесом, який доцільно розглядати крізь призму професійного розвитку особистості.

Професійний розвиток особистості є об’єктивною закономірністю розвитку цивілізації. Це поняття відображає історичну тенденцію переходу людства до стійкого і кваліфікованого розвитку, до нової цивілізації, заснованої на знаннях, пов’язаної з інтенсивною фаховою стратифікацією. Іншими словами, процес особистісного розвитку і становлення професіонала від початківця до творця є залежним від історичного розвитку системи професій як соціального інституту, від існуючих освітніх систем, від соціально-економічних умов здійснення професійної діяльності [51, с. 60]. Чим складніші професійні функції передбачає певний вид людської діяльності, тим більш складними й тривалими є процеси еволюції особистості до стану відповідності цим функціям. Навколо змісту і результату цього процесу і відбувається головна дефініційна творчість.

Теоретичні підвалини розгляду професійного розвитку особистості на всіх етапах її активного життя (як у періоди фізичного та соціально-психологічного дозрівання, розквіту і стабілізації життєвих сил та здібностей, так і в періоди старіння організму) висвітлено в дослідженнях К. Альбуханової-Славської [4], О. Асмолова [7], Л. Виготського [43], В. Давидова, Д. Ельконіна, І. Зязюна [80], С. Рубінштейна [207], А. Маслоу [144], Л. Туріщевої [234], В. Шадрикова [247].

Останнім часом з’явилися праці (О. Єрмолаєва [66], А. Ткаченко [231], А. Галактіонов [45], В. Вавілов [35] та ін.), у яких простежується спроби систематизації змісту категорії професійного розвитку. Дослідники, здійснюючи категоріальний аналіз, виділяють і описують зміст, соціально-психологічні детермінанти, стадії, пов’язують етапи становлення професіонала з рівнями розвитку його компетентностей, окреслюють особистісну і соціальну професіогенетичну феноменологію взаємодії особистісного і професійного розвитку людини.

Окрім того, у процесі аналізу взаємодії змісту поняття професійного розвитку з педагогічними, психологічними, акмеологічними, соціологічними та іншими категоріями проявляються нові аспекти його змісту. Професійний розвиток особистості, як справедливо зазначає А. Ткаченко, стає міждисциплінарним феноменом, проблематика якого одночасно знаходить своє місце як у предметі педагогічного, так і психологічного вивчення [231, с. 265].

У контексті загальнонаукової тенденції вивчення проблеми професійного розвитку сформувалися окремі „фахові” теоретичні і прикладні школи, в межах яких розробляються технології розвитку представників відповідних професійних груп: педагогів (Л. Антропова, Н. Волянюк, І. Гончарова, Н. Гузій, Н. Кузьміна, А. Маркова, Л. Мітіна та ін.), практичних психологів (І. Бондаренко, М. Пов’якель, Т. Сікорська та ін.), лікарів (В. Вербенко, Л. Лебєдєва та ін.), управлінців (Г. Гнеушева, А. Козлова, О. Чирковська та ін.) тощо.

Серед відомих сучасних теорій професійного розвитку, характерною методологічною основою яких є суб’єктний і особистісно-діяльнісний підходи, варто відмітити теорії Е. Зеєра, Є. Климова, А. Маркової, Г. Нікіфорова, М. Пряжнікова, В. Рибалки. У цих дослідженнях прослідковуються спроби сформулювати дефініції так, щоб якомога точніше відобразити об’єктивний аспект змісту цього поняття.

Проаналізуємо декілька найбільш цитованих сьогодні визначень цього поняття. Так, А. Галактіонов пропонує розглядати професійний розвиток як формування соціальних якостей особистості, які забезпечують задоволення потреб суспільного розвитку на основі висококваліфікованої праці і загальнолюдських цінностей [45, с. 22].

Під іншим кутом зору зміст цього поняття трактує О. Єрмолаєва,– не як процес, а як систему внутрішніх закономірностей розвитку особистості, що описують професійну динаміку. Завдяки цьому позиція дослідниці так і залишається досить відокремленою у загальній тенденції „процесного” підходу до визначення сутності професійного розвитку. Характерним є те, що вона представляє професійну динаміку у різних „координатах” – не лише „по вертикалі” (індивідуальне формування професіонала), але й „по горизонталі” (соціальна й галузева структура професій) та по етапах (історичне становлення професійних типів і інститутів), тобто виводячи дане поняття за суто особистісні межі [66, с. 80].

Натомість В. Гордієнко і Л. Копець розуміють професійний розвиток як розвиток особистості, зміни і перетворення її психологічної структури, зумовлені засвоєнням і здійсненням професійної діяльності, метою якого є формування особистості професіонала як суб’єкта, що повинен самостійно і якісно виконувати професійні функції з оптимальними психологічними затратами [51, с. 60]. Хоча така точка зору є продовженням традиційного „процесного” підходу, але, на відміну від визначення А. Галактіонова та В. Вавілова, тут уже мова йде про формування не окремих якостей, а особистості в цілому, проте не акцентується увага на суспільному аспекті даного явища.

Аналіз змісту поняття професійного розвитку в своєму автономному існуванні ставить нас перед необхідністю, по-перше, актуалізації динамічної і генетичної сутності професіоналізму, по-друге, розгляду професійної діяльності людини як фактора онтогенезу. У зв’язку із цим, Е. Зеєр розглядає процес професійного розвитку у двох площинах – особистісній і суб’єктній, використовуючи при цьому два близьких за змістом терміни: професійне становлення особистості і професійне становлення суб’єкта діяльності, визначаючи перший із них як процес прогресивної зміни особистості під дією соціальних впливів, професійної діяльності і власної активності, спрямованої на самовдосконалення і самоздійснення. Професійне ж становлення людини як суб’єкта діяльності, тобто „рух особистості у просторі і часі професійної праці”, на його думку – це частина онтогенезу, безпосередньо пов’язана з професійною діяльністю [76].

Підняту Е. Зеєром важливу тему самодетермінації як одного із чинників професійного розвитку продовжує Л. Мороз. Однак у змісті професійного розвитку він убачає не лише складний багатоплановий процес розвитку та саморозвитку особистості в навчальній і професійній діяльності, але одночасно й процес становлення компетентного суб’єкта професійної діяльності [151, с. 12].

На важливу особливість професійного розвитку особистості вказує А. Маркова, яка поряд з появою у психіці людини нових якостей професіонала та оволодінням цими новими професійно важливими якостями ставить зміну співвідношення професійно важливих якостей, що склалися раніше [141].

Вся работа доступна по ссылке https://mydisser.com/ru/catalog/view/452283.html