Соціолінгвістичні особливості мовної ситуації в Німеччині

У цьому підрозділі визначено поняття "мовна ситуація", наведено
її типологію й надано характеристику мовної ситуації в Німеччині з метою встановлення основних проблем, пов’язаних з наявністю великої кількості мігрантів з інших країн.

Вивчення мовної ситуації в різних макро- й мікросоціумах – це одне з найскладніших і найактуальніших завдань сучасної соціолінгвістики. Аналіз будь-якої мовної ситуації є багатоступеневим процесом, що передбачає синтез численних теоретичних і статистичних даних таких наук, як соціолінгвістика, етнолінгвістика, етнографія, історія, а також урахування геополітичної
та етнографічної ситуацій і проведення польових лінгвістичних досліджень. Значущість цих досліджень полягає в тому, що вони дозволяють виявити залежність розвитку суспільних функцій мов від екстралінгвістичних чинників, які детермінують цей розвиток, а також взаємозв'язок соціальних
та лінгвістичних процесів, що становлять певний інтерес для теорії соціолінгвістики і мають науково-практичне значення в прогнозуванні національно-мовного розвитку в будь-якому регіоні. Таке вивчення мовних ситуацій необхідне для об'єктивної оцінки функціональної взаємодії контактуючих мов різних етнічних груп.

Функціональні відношення між компонентами соціально-комунікативної системи на тому чи іншому етапі існування конкретного мовного суспільства формують характерну для нього мовну ситуацію. У сучасній соціолінгвістиці під поняттям "мовна ситуація" розуміють взаємодію різноманітних мовних форм і мов у процесі обслуговування ними всіх сфер життєдіяльності народу на певній стадії його соціально-економічного розвитку [233, с. 481; 150, с. 97].

Як зазначають В. І. Бєликов і Л. П. Крисін, під час дослідження мовної ситуації важливим є чинник часу, оскільки, мовна ситуація
– це стан соціально-комунікативної системи в певний період
її функціонування [8, с. 26–27].

Значно інший підхід до визначення цього поняття подано в роботі В. О. Авроріна "Проблеми вивчення функціональної сторони мови (до питання про предмет соціолінгвістики)" [2, с. 16]. На думку автора, мовну ситуацію можна вивчати лише за допомогою студій актів мови разом з тими умовами, у яких вони проходять, при цьому слід звернути увагу на чотири важливих об'єкти: форми існування, функції та соціальні умови функціонування мови, сферу і середовище її вживання. "Перші три моменти можуть вважатися обов'язковими для опису будь-якої мовної ситуації, але достатніми – тільки для ситуацій, пов'язаних з одномовністю" [2, с. 120]. Таким чином, В. О. Аврорін визначає мовну ситуацію як складову частину складної структури соціальних відносин у певному суспільстві. Мовна ситуація також є взаємодією своїх різнорівневих структурних компонентів (елементів та умов). Найважливішими з цих компонентів є соціально-історичні умови [2, с. 6–12].

На сучасному етапі розвитку науки з’явилися нові критерії визначення змісту поняття "мовна ситуація". На думку Д. О. Петренка, "сфери життєдіяльності народу, їх набір і характер можуть змінюватися внаслідок історичних і соціальних процесів. Все це безпосередньо відбивається на характері форм існування мови і зумовлює  зміни в мовній ситуації" [154, с. 21]. М. П. Кочерган стверджує, що "мовна ситуація – сукупність форм існування однієї мови або сукупність мов у їх територіально-соціальному взаємовідношенні і функціональній взаємодії в межах певних географічних регіонів або адміністративно-політичних утворень" [110, с. 326].

Мовні ситуації можуть становити сукупність мов або їхніх підсистем;
їх компоненти бувають функціонально рівнозначними або знаходяться в ієрархічних відношеннях [229, с. 102]. У ході дослідженні цього складного питання лінгвісти виокремлюють такі основні групи мовних ситуацій: екзоглосні, чи багатокомпонентні (сукупність різних мов), і ендоглосні, чи однокомпонентні (сукупність підсистем або субкодів однієї мови); збалансовані, чи рівноважні (за умови однакового функціонального значення різних мов або різних варіантів тієї самої мови), і незбалансовані, чи нерівноважні (з неоднаковим розподілом функцій між різними мовами або різними варіантами однієї мови) [232, с. 481–482; 8, с. 24–27; 193; 229,
с. 102–110; 110, с. 326]. Кожен з цих видів ситуацій має свої особливості.
В умовах екзоглосних мовних ситуацій має значення питання вибору
мови-макропосередника, яка використовувалася б як єдиний засіб спілкування для всіх націй, народів і народностей, що населяють цю країну, і яка б могла мати функції та статус державної мови. В ендоглосних мовних ситуаціях головними стають проблеми нормування літературної мови та їх відношення з іншими підсистемами національної (часто державної) мови [8, с. 24–27]. Оскільки суспільство в процесі історичного розвитку безперервно змінюється, то змінюються й функції його мови/мов, її/їх соціально-функціональна стратифікація, відношення між численними територіальними та соціальними діалектами, суспільний статус різних форм існування мови [27, с. 32].

Під час оцінювання будь-якої мовної ситуації дослідникам необхідно звернути увагу на соціально-функціональну стратифікацію мови, тобто, визначаючи ступінь використання і поширення певної мови, варто встановити ступінь її престижності. Проста ієрархія виявляється, наприклад,
у функціональній конфігурації літературної мови, різноманітних соціальних
і територіальних діалектів. З огляду на це мовна ситуація в Німеччині характеризується як екзоглосна незбалансована.

Вся работа доступна по ссылке https://mydisser.com/ru/catalog/view/27687.html