Поняття, генезис та види експертної мови

Правнича професія багатогранна, вона обумовлена предметними особливостями і завданнями спілкування в юриспруденції і відповідно має свою специфічну мову. При викладі науково-правової думки використовуються вироблені спеціально для сфери правотворчості мовні засоби, що вживаються переважно і виключно у даній галузі. Експертна мова є різновидом юридичної мови. Мова завжди обслуговує певну сферу діяльності людини, будь то експертна, або законодавча діяльність. Юридична діяльність в даному випадку, як і будь-яка інша професійна, має свою професійну мову – юридичну [1,с. 114]. Це дає підставу виділяти мову законодавства, теорії права, криміналістики, судової експертизи як самостійний вид літературної мови (в проявах усіх стилів: офіційно-діловому, науковому, публіцистичному, розмовному). Ця мова обумовлена особливими соціальними завданнями, що стоять перед судовою експертизою, предметними завданнями та характеризується специфічними засобами віддзеркалення предметів, спеціальними композиційними і стилістичними засобами, особливим словарним (термінологічним, понятійним) складом для виразу думки (законодавця або експерта).

Для юриста інтерес до мови законодавства визначається функціональною специфікою мови. Ці точки зору відображені у дослідженнях вітчизняних і зарубіжних лінгвістів (Н.Д. Арутюнова, О.Г. Баранова, Л.М. Бойка, Л.Ю. Буянова, В.В. Віноградова, С.А. Мегентесова, Г.П. Німця, Ю.П. Нечая, О.С. Піголкина, О.А. Полікарпова, Л.В. Романа, В.М. Савицького, Дж.Р. Серля, Б.П. Спасова, Н.Ю. Фаняна, Л.В. Щерби, В.Ю. Яблонського, Т.Ю. Пантелєєвої та ін.).

Основним напрямком кожної юридичної науки, її теоретичним і практичним призначенням є мета прогресивного перетворення, яка виражається в формуванні поняттєвого апарату системи юридичних наук, створенні універсальної юридичної мови, що забезпечує однаковість у класифікації та оцінці явищ фахівцями різних галузей права. У зв'язку з даною проблемою особливу зацікавленість викликає про поняття «юридична мова».

Під юридичною мовою, або мовою закону, в найзагальнішому вигляді розуміється певний набір специфічних засобів, призначених об'єктивувати той або інший юридичний зміст.  Проте, в теорії права, і в лінгвістичній науці поки що не вироблено єдиного визначення поняття "мова" стосовно правової сфери спілкування, відповідно немає і термінологічної одноманітності. Її іменують як «юридична мова», «мова права», «мова закону», «судова мова», «мова правників», «мова юристів», «мова законодавства», «мова юрисдикційного процесу», «мова судочинства».

Особливе місце мова займає в професійній діяльності юриста: бути хорошим юристом - означає розуміти мову права і досконало нею володіти.

“Юридический язык — один из видов социальных диалектов, постепенно образуемый в национальном общественном языке через долгие научные и правовые практические процессы, служащий всем правовым деятельностям и обладающий юридическими особенностями” [2, с.34].  Юридична мова є різновидом літературної мови як способу словесного виразу [3, с. 449]. «Юридична мова – це, можна сказати, державна мова», яка повинна забезпечувати реалізацію суспільного призначення і відповідності правовому узусу [4, с. 144-145].

Вся работа доступна по ссылке https://mydisser.com/ru/catalog/view/450394.html