Юридична і експертна термінологія. Особливості формування функціонування

З отриманням Україною статусу суверенної держави постало завдання перегляду питань права і відповідної юридичної термінології українською мовою (за радянських часів провідна роль у цьому аспекті належала російській мові). Останнім часом науковці-юристи часто досліджують проблеми наукової, юридичної термінології української мови, процес розробки юридичної концепції термінотворення.

Серед юристів юридичну термінологію, методологічні проблеми, перспективні напрямки вивчення української юридичної термінології, досліджують багато вчених. Мову права як предмет філософсько-логічного аналізу досліджує С.Е. Зархіна [70, с.3], проблеми термінологічного оформлення правового тексту, цивільного законодавства – Ю.Є. Зайцев [71 с.99-110, 72 с.28-30], унормування мови кримінального законодавства – З.А.Тростюк [73 с.77-80; 74 с.5 ; 396 с.7], унормування мови цивільного права - Є.О. Харитонов [75 с.81-84], О.А. Підопригора [75 с.81-84], проблеми у сфері криміналістичних експертиз мовлення людини О.Ф.Юрчук [76 с.159-162, 8 с.278-284], унормування термінології криміналістики В.Я.Радецька [47 с.1-220, 77 с.299-305], історію української юридичної лексики (кримінально - процесуального права) Б.Р.Стецюк [78 с.21],  лінгвометодичне моделювання юридичної термінології  Г.С. Онуфрієнко [79 с.158-156], мову як фактор правоутворення та законотворення С.П.Кравченко [80, с.3], понятійний апарат криміналістичної сітуалогії – Т.С.Волчецька, практичне значення нових термінів (дефініцій) - В.Ф.Статкус, мовну культури студентів-юристів: теоретичні та прикладні аспекти - Є. І. Федик [81, с.5],  поняття “екологія мови” українські терміни - О.А. Сербенська [82],   та багато  інших.

Мовознавці також активно досліджують юридичну лексику. Так, історію становлення і функціонування юридичної термінології досліджує М.Б. Вербенєц [83, с.7], мову права - Н.В.Артикуца [23 с.170, 83 с.56, 84 с.58], терміносистему міжнародного права у складі правничої лексики української мови - Н.В. Разбєгіна [85], тексти нормативно-правових документів - Н.В. Маланіна (Барнаул, Росія), основи юридичної термінології та латинську мову -  О. А. Ахтерова, Т. В. Іваненко (Москва, Росія) [86], структури екологічної тематики в лінгвістичному і правознавчому аспектах - Хітарова О.Г. (Краснодар, Росія) [87]. Питаннями юридичної термінології в Росії займаються також: Суперанська А.В., Головін Б.Н., Хижняк СП.,  Піголкін А.С., Голев Н.Д., Балихіна Т.М., Мілославська Д.І., Денісова А.А., Єршова Е.Б., Русінова Л.Н., Морщакова Т.В., Кличева Г.В., Паіс'єва Р.І., Риженкова Т.В., Бондирєва Н.А., Дамаданова П.А., Михайловська Н.Г. та інші.

Специфіка юридичних термінів досліджується як лінгвістами, так і юристами, це обумовлене сферою їх вживання.  Пильну увагу як лінгвістів так і юристів  викликають номінативні процеси, що протікають в соціально і професійно обмежених сферах функціонування мови. Це обумовлено необхідністю вивчення способів номінації спеціальних понять, соціальною значущістю цього розряду номінативних одиниць як засоби мовного уявлення і кодування концептуальних знань конкретних сфер діяльності людини. Нерідко проблеми наукової мови зводять до проблем термінології. Це велика помилка [88, с.13]. Термінологія відіграє важливу роль у науковій мові, але не вичерпує всіх завдань, які тут стоять. Спеціальна лексика і її ядро - термінологія є активною частиною лексики, що відображає рух науково-технічного прогресу. Термінологія або термінологічна система кожної галузі знання будується на основі понятійних зв'язків професійних знань, виражених мовними засобами.

Загальні питання створення наукових термінів цікавили мовознавців різних епох і країн, зокрема їх вивчали О.О.Реформатський, В.П.Даниленко, А.В.Лагутіна, Т.І.Панько, І.І.Ковалик, Т.Р.Киян та ін. Систему термінів у мовознавстві іменують термінологією від лат. terminus і грец. logos. Значення цього слова лексикографи трактують як «опис», а лінгвісти під ним розуміють науку про терміни ( І.Ковалик, О.Реформатський), частину словникового складу мови, що охоплює спеціальну лексику, систему позначень наукових і професійних понять від будь-якої однієї галузі знань.

Термінологію зазвичай визначають як: 1) науку про терміни; 2) частину словникового складу мови, що охоплює спеціальну лексику; 3) систему позначення наукових і професійних понять який-небудь одній області знання. Термінологія кожної науки є системою, й яка відрізняється від термінології інших наук не тільки змістом понять, виражених термінами, але і чисто лінгвістичними ознаками.

Виділяючи термінологічний сектор, О.О. Реформатський відзначає, що «терминология - это замкнутый словарный контекст, границы которого обусловлены определенной социальной, организацией действительности. В отличие от обыденной лексики терминология имеет социально-обязательный характер. Хотя термины любой научной терминологии четко противопоставлены общим словам, все же следует опасаться проникновения в терминологию обывательских смыслов слов» [89, с.164-165]. «Область терминологии, с одной стороны, замкнута, с другой - находится в непрерывном взаимодействии с обыденной речью. Всякое обыденное неслужебное слово может стать термином путем включения в специальный словарь по признаку точного соответствия с определенной социально организованной вещью. С другой стороны, всякий термин может вернуться в обыденную речь путем утраты точного соответствия с называемой вещью» [89, с.165]. 

Термінологія –це  сукупність термінів, тобто слів або словосполучень, що висловлюють специфічні поняття з певної галузі науки, техніки чи мистецтва, а також сукупність усіх термінів, наявних у тій чи тій мові. Від звичайних слів терміни відрізняються точністю семантичних меж. Для практичних цілей термінологія  укладається в галузевих термінологічних словниках. Основні терміни  як зведення термінології  конкретної сфери знань видаються у вигляді термінологічних збірників. По рекомендації Міжнародній термінологічній комісії об'єм термінологічних збірників не повинен «набагато перевищувати кількість в 100 термінів». Проблемами термінології займаються спеціалізовані державні комітети, комісії, інститути і ін. організації. Сучасна нормативна термінологія зафіксована у 600-х термінологічних стандартах України (ДСТУ - Держстандарту України – Класифікаторі професій,  який охоплює основні терміни усіх галузей науки й техніки). У  Росії проблемами термінології займаються Технічний комітет ТК-55 «Термінологія» при Всеросійському науково-дослідному інституті класифікації і кодування (ВНДІКІ) Держстандарту Росії і Комітет наукової термінології в області фундаментальних наук Російської академії наук (КНТ РАН).

Розрізняються термінології: що природно склалися сукупності термінів певних галузей знання або їх фрагментів і терміносистеми- впорядковані термінології із зафіксованими відносинами між термінами, що відображають відносини між званими цими термінами поняттями.

Термінологія кожної області знання обмежена певним об'ємом термінів, оскільки словесно відображає систему основних її понять. На думку О.О. Реформатського, термінології і «терміни, як їх складові частини, є інструментом, за допомогою якого формуються наукові теорії, закони, принципи, положення», тобто «в термінах відбивається соціально організована дійсність, тому терміни мають соціально обов'язковий характер».

Словом «термінологія» до недавнього часу позначалася не тільки сукупність термінів якої-небудь спеціальної галузі, але і сама наука про терміни. У даний час існує наукова дисципліна, яка займається дослідженням даних мовних одиниць, яка називається термінознавством.

Наука, що вивчає спеціальну лексику з погляду її типології, походження, форми, змісту (значення) і функціонування, а також використання, впорядкування і створення називається термінознавством [90, с.11]. Термінознавство - це наука про терміни, це зведення, сукупність термінів певної галузі знань, сфери діяльності людини, науки, техніка і тому подібне.  Становлення юридичного термінознавства як науки вимагає від фахівців системного й усебічного дослідження, вироблення концепції юридичного термінотворення, яка повинна засновуватися на національному ґрунті і вміщувати в собі попередній міжнародний досвід і надбання.

Існують різні погляди на закритість або відкритість термінологічних систем, їх ознаки, на спосіб їх утворення, організації та поповнення лексичного запасу. Дискусійним є поняття «терміносистема». Деякі мовознавці стверджують, що терміносистема – це «лексичний пласт, що формується штучно, кожна одиниця якого повинна мати певні обмеження у вживанні та оптимальні умови для свого існування та розвитку [91, с. 8].

Інші, вважають, що терміносистема виникає шляхом упорядкування стихійно складеної термінології, тобто певна сукупність номінативних одиниць окремої галузі науки перетворюється в організовану структуру з визначеними й зафіксованими відношеннями у її межах [92, с. 28].

І.М.Кочан [93 ] вважає терміносистему класифікаційним утворенням, яке складається з певних термінологічних полів та взаємопов’язаних екстралінгвально й інтралінгвально елементів. В.П.Даніленко [ 94]  вважає, що включення слів і словосполучень у терміносистему може відбуватися тільки за наявності якоїсь категорії, що об’єднує, нею можуть бути певні типові категорії та поняття, що номінуються базовим корпусом термінів, а С.В.Гриньов [90, с.17] вказує, що на початковому етапі формування терміносистеми одним з основних джерел поповнення є запозичення слів і словосполучень із сумісних дисциплін та загальновживаної лексики.

Б.Н.Головін виділяє такі ознаки терміносистеми: 1) терміносистема уявляє собою велику чи малу (за кількістю) сукупність термінів, що разом обслуговують комунікативно-тематичне або комунікативно-ситуативне завдання; 2) елементи терміносистеми прямо (безпосередньо) або непрямо (через посередність інших елементів) комунікативно співвіднесені та структурно пов’язані один з одним та з системою в цілому; 3) немає жодного терміна, який не входив би в ту чи іншу терміносистему; 4) межі між термінами можуть бути більш або менш чіткими («розмитими»), терміносистеми можуть накладатися одна на одну, утворюючи в таких випадках перетин терміносистем; 5) терміносистеми, що обслуговують окремі та різні галузі виробництва, техніки, науки управління, можуть виділяти міжгалузевий термінологічний фонд, що також являє собою терміносистему; міжгалузевий термінологічний фонд може мати різну силу узагальнення галузевих терміносистем та різну ступінь відхилення від них. Кожна терміносистема реальна й об’єктивна, історично формується незалежно від науки, що її вивчає [95, с. 3].

Для формування уявлень про юридичні факти необхідно знати найважливіші юридичні поняття, тобто юридичну термінологію.

Юридична термінологія – це інформативний пласт лексики мови законодавства, що сприяє точному і ясному формулюванню правових приписів, досягненню максимальної лаконічності юридичного тексту [96, с.9]. Юридична термінологія є узагальненим найменуванням юридичного поняття, має точний і визначений зміст, відрізняється смисловою однозначністю й функціональною усталеністю [97, с.65]. А.С. Піголкін розрізняє три види термінів: а) загальновживані; б) загальновживані вузького, спеціального значення; в) власне юридичні ( юриспруденції); г) технічні (галузеві) [97, с.70].

Деякі вчені правознавці розглядають юридичну термінологію у складі юридичної техніки як систему юридичних та інших термінів, які використовуються при викладі змісту нормативно-правових актів. Принципи законодавчої  техніки досліджували: А.Ф. Кістяковський, П.І. Люблінський, А.С. Піголкін, В.М. Савицький, Ю.А. Тіхоміров, Д.А. Кєрімов, А.Б. Міренський, Є.А. Прянішников, А.А. Ушаков, І.І. Грязін, В.К. Бабаєв, Л.Н. Завадська, Р.З. Лівшиц, B.C. Нєрсєсянц, С.П. Хижняк., Т.В. Губаєва, П. Астапєнко, С.С. Алексєєв., Г.М. Арєнбєрг та ін., а також зарубіжні учені: У. Проберт, І. Бєнтам, Р. Ієрінг, Є.Хірш, Ш. Монтеськ'є, Отто Гіркє, Ганс Доллє, А. Шнітцєр, В.Гєдєман , Р. Вайдик, Г. Кіндерманн, А. Нашиц та ін.) Деякі вчені відносять юридичну термінологію до суспільно-політичної термінології.

Вся работа доступна по ссылке https://mydisser.com/ru/catalog/view/450394.html