Сутність та значення регіональної політики забезпечення продовольчої безпеки

Продовольча безпека населення затверджена на найвищому законодавчому рівні основним Законом України – Конституцією країни. Виходячи з положень статті 3 Конституції України: «Людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження та забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави». Тобто, держава є гарантом забезпечення прав громадянина та реалізації основних соціальних стандартів забезпечення якості життя, в тому числі, стаття 48 «…права на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім'ї, що включає достатнє харчування», стаття 50 «… права вільного доступу до інформації про якість харчових продуктів» [54].

У доповненнях до конституційних норм, відповідно до ЗУ «Про стимулювання розвитку регіонів», метою регіональної політики є «додержання визначених державою соціальних гарантій для кожного громадянина незалежно від місця його проживання» [55]. Тому право на забезпечення продовольчої безпеки має кожна людина незалежно від регіону її проживання. В таких умовах, особливо актуальним є дослідження продовольчої безпеки у кожному регіоні країни з метою дослідження реалізації визначених державних соціальних гарантій («право на достатнє харчування») на усій територій країни відносно кожного громадянина.

У силу існування природно-кліматичних умов, земельних особливостей, виробничих та інших відмінностей у регіонах України, регіон є обмежений у виготовленні усіх необхідних видів продукції, які потребує населення. Купівельна спроможність населення в регіонах, де локалізуються мегаполіси або індустріальні центри,  відрізняється від  її рівня в аграрних регіонах. Неможливо стверджувати, що рівень якості харчової продукції також різниться у регіональній ретроспективі, однак необхідно враховувати і цей чинник. Тому в даних умовах важливим завданням є формування регіональної політики для створення однаково достатнього життєвого рівня населення в кожному регіоні. Це й підтверджують дослідження Суперсона В.І., який вказує, що важливим напрямом структурної перебудови і реалізації економічних інтересів нашої держави повинна стати розробка науково обґрунтованої регіональної політики, в основу якої необхідно покласти принципи розвитку продуктивних сил регіонів, підвищення ефективності використання їх природно-ресурсного потенціалу, можливості виробництва конкурентоздатної продукції, у першу чергу, товарів продовольчої групи [56, с. 53].

Формування змісту регіональної політики забезпечення продовольчої безпеки, на наш погляд, доцільно розпочати з визначення особливостей предмета дослідження, тобто розгляду наукових підходів до поняття «регіональна політика», що дозволить виявити змістовні характеристики та спрямованість політики саме у сфері продовольчої безпеки.

Панухник О.В. регіональною політикою називає систему заходів організаційного, правового та економічного характеру, що здійснюються державою у сфері регіонального розвитку країни відповідно до її поточних і стратегічних цілей. Головне їхнє спрямування – це забезпечення раціонального використання природних ресурсів регіонів, нормалізація життєдіяльності населення, досягнення продовольчої та екологічної безпеки [57, с. 134]. Правильно підмітивши основу політики, як систему заходів, здійснюваних відповідно до поточних та стратегічних цілей, що, безперечно, слід взяти до уваги і під час формування регіональної політики забезпечення продовольчої безпеки, автор вбачає реалізацію регіональної політики, як обов’язок держави. Однак, така політика поєднує не лише діяльність держави, але й самих регіонів.

Тому Долішній М.І. наголошує на необхідності тлумачення терміна «регіональної політики» в широкому та вузькому розумінні. В першому випадку, це – політика, яку здійснює держава у відношенні до регіонів, і самі регіони в межах наданих їм прав і повноважень; у другому – регіональна політика зводиться виключно до дій держави [58, с. 46]. Тобто, регіональна політика передбачає, включно в контексті продовольчої безпеки,  реалізацію державної регіональної політики (діяльність держави щодо регіонів) та внутрішньої регіональної політики (власне політика самих регіонів).

Симоненко В.К. під регіональною політикою розуміє поєднання практичної діяльності держави в усіх регіонах країни та соціально-економічної політики, яка здійснюється на базі загальнодержавного законодавства, самими регіонами для досягнення тих чи інших регіональних і місцевих цілей та завдань [59, с. 31]. Вірно визначивши суть регіональної політики як єдності дій держави і регіонів, автор у діяльності регіонів вбачає лише реалізацію соціально-економічної політики, що охоплює не весь спектр регіонального життя. Адже, у сфері продовольчої безпеки, потрібно враховувати екологічну політику, що передбачає збереження навколишнього середовища з метою виробництва якісних продуктів харчування.

Кноглер М. та Сєкарев О. під регіональною політикою розуміють «сукупність заходів, спрямованих на усунення відмінностей в економічній дієздатності та життєвому рівні, наявних між територіально відокремленими частинами країни»    [60, с. 65]. У визначенні сформульована мета регіональної політики, а зміст самого поняття так і не розкрито. Регіони України дійсно володіють вищезазначеними відмінностями, серед яких: купівельна спроможність населення, питома частка витрат на харчування в структурі загальних витрат, калорійність спожитого раціону, рівень виробництва та споживання продукції в регіоні та інші. Тому з метою зменшення існуючих регіональних відмінностей необхідно реалізовувати регіональну політику економічного розвитку територій для забезпечення однаково високого рівня якості життєдіяльності населення на всіх територіях. ЗУ «Про основні засади державної аграрної політики на період до 2015 року», до головних стратегічних цілей державної аграрної політики відносить гарантування продовольчої безпеки [61]. Тобто, державна аграрна політика відповідає за виробництво продукції, що необхідна для забезпечення продовольчої безпеки.

Скидан О.В. регіональну аграрну політику продовольчої безпеки трактує, як комплексне явище, яке полягає у тісному взаємозв’язку між сільськогосподарською, агропромисловою, зовнішньоекономічною, продовольчою політикою у сферах якості і безпеки продовольства та харчування населення [62]. Наголосивши на узгодженості політики в сферах, що пов’язані з продовольчою безпекою, автор спрямовує її на забезпечення якості харчової продукції, що є основою здорової життєдіяльності населення. Однак, вчений у даному визначенні не конкретизував суб’єкти регіональної політики, що повинні реалізовувати дане завдання.

Чумаченко М.Г. вважає, що під час розробки регіональної продовольчої політики потрібно керуватися знаннями основ економіки регіону, його матеріальною базою, особливостями господарчої діяльності, насамперед, врахуванням особливостей регіонів у вирівнювання рівнів їх соціально-економічного розвитку, забезпеченням для всіх регіонів однакових умов розвитку, дотриманням закономірностей й стабільністю розподілу владних повноважень між центром і регіонами [63, с. 99]. Автор вдало підкреслив необхідність врахування основ економіки та особливостей регіонів, що необхідно використати в процесі формуванню регіональної політики забезпечення продовольчої безпеки. Важливість реалізації регіональної політики з урахуванням основ економіки регіону полягає в тому, що однією із головних функцій економічної системи є виробництво продукції. Тому Нижник В.М. наголошує на тому, що регіональна економічна система повинна функціонувати на основі спеціалізації, міжрегіональної інтеграції, зміст яких реалізується через галузеві, міжгалузеві та міжрегіональні економічні зв’язки            [64, с. 27].

Таким чином, регіональна політика реалізовується з урахуванням спеціалізації регіону та міжрегіональних зв’язків у забезпеченні економічного, соціального та екологічного розвитку. Зокрема, спеціалізація регіону у виробництві продукції визначається на основі врахування особливостей регіону, насамперед, природньо-кліматичних умов, земельних та виробничих ресурсів. Оскільки кожен регіон володіє певними особливостями, що зумовлюють його спеціалізацію на ефективному виробництві основних видів продуктів харчування.

Узагальнюючи вищенаведені визначення поняття «регіональна політика», пропонуємо виділити наступні змістовні характеристики даного терміна, щоб використати їх для формування змісту категорії «регіональна політика забезпечення продовольчої безпеки»:

• система заходів, здійснюваних відповідно до поточних та стратегічних цілей;
• поєднання державної політики (діяльність держави щодо регіонів) та регіональної політики (власне політика самих регіонів);
• усунення відмінностей в економічній дієздатності та життєвому рівні, наявних між територіально відокремленими частинами країни;
• врахування спеціалізації регіонів та формування міжрегіональних зв’язків у виробничих, економічних та екологічних сферах розвитку.

На основі досліджених теоретичних засад регіональної політики забезпечення продовольчої безпеки, спрямованість такої політики полягає у:

• забезпеченні раціонального використання природних ресурсів регіонів на основі врахування природньо-кліматичних, земельних, виробничих та інших особливостей регіонів;
• регулюванні соціально-економічно-екологічних регіональних процесів;
• гарантуванні однаково високого рівня якості життєдіяльності населення у всіх регіонах;
• досягненні якості і безпеки продовольства, що є основою харчування населення;
• здобутку не лише продовольчої, але й екологічної безпеки.

Таким чином, на основі досліджених змістовних характеристик та із врахуванням усієї сукупності перерахованих напрямків, на які повинна бути спрямована регіональна політика в контексті забезпечення високого рівня якості життєдіяльності населення на всій території країни, в нашому розумінні, регіональна політика забезпечення продовольчої безпеки – це система тактичних та стратегічних заходів, спрямованих на стабільне забезпечення населення регіону якісними та доступними продуктами харчування на раціональному рівні за нормальних умов, і в разі надзвичайних ситуацій – на мінімальному, що базується на ефективній спеціалізації регіону та міжрегіональних зв’язках.

Вся работа доступна по ссылке https://mydisser.com/ru/catalog/view/39455.html