Структура творчої діяльності

Природу творчої діяльності висвітлено в різних психологічних концепціях (Брушлинський О.В., Виготський Л.С., Давидов В.В., Ельконін Д.Б., Леонтьєв О.М., Лук О.Н., Немов Р.С., Рібо Т., Рубінштейн С.Л., Сухотіна А.К., Щербакова Т.М., Якобсон П.М. та ін.). Вони будуються на уявленні про природу діяльності взагалі, що її науковці визначають як “сукупність дій внутрішньої (психічної) та зовнішньої (фізичної) активності, яка відповідає одним і тим самим спонуканням - мотивам і цілям” [293].

У сучасній психології під діяльністю розуміють також процес “практичного перетворення людиною об’єктивної дійсності, в ході якої відбувається перехід об'єкта дії в суб’єктивний образ” [403, с.12].

Проблему теорії діяльності та діяльнісного підходу розвивали у своїх працях Л.С.Виготський, П.Я.Гальперін, В.В.Давидов, Д.Б.Ельконін, О.М.Леонтьєв, С.Л.Рубінштейн та інші провідні вчені. За О.М.Леонтьєвим, будь-яка діяльність має кільцеву структуру: від вихідної аферентації до ефекторних процесів, що реалізують контакти з предметним середовищем, від них до корекції та збагачення за допомогою зворотних зв’язків вихідного аферентаційного образу [197].

В.В.Давидов доповнює схему О.М.Леонтьєва таким компонентом, як потреба (нестача чогось як глибинна основа потреби). На основі потреби функціонують емоції, і все це разом впливає на дії та операції виконання завдання [94]. Якщо потреби становлять суть, механізм діяльнісної активності, то мотиви О.М.Леонтьєв визначає як інстинктивні імпульси, біологічні нахили та апетити, переживання емоцій, інтереси й бажання [198]. О.Б.Орлов вважає мотиви важливим ланцюгом, що пов’язує потреби та об’єкти їх задоволення [285].

З-поміж своєрідних компонентів творчої діяльності науковці називають такі, що виокремлюють її із загальної структури діяльності. На думку О.Б.Орлова, В.М.Ямницького, це - орієнтація мотивації на створення нового продукту, формування нестандартних способів дій на основі нетрадиційного бачення звичайних явищ [285; 403].

За твердженням Т.М.Щербакової, творча діяльність охоплює такі компоненти: аналіз - синтез; взаємозв’язок інтуїтивного і логічного; творчий мотив; асоціації, визначення творчої задачі; евристичні методи і прийоми, а також інсайт; результат-продукт творчої діяльності, перетворювальний внутрішній та зовнішній світ людини; зворотний зв’язок [382].

О.М.Матюшкін визначає у складі творчої діяльності такі компоненти, як мета, спосіб та умови дії, засоби дії та результат, тобто не лише чинники, а й їх взаємозв’язки. Аналогічні компоненти діяльності представлено у працях Н.Г.Алексєєва, В.О.Моляко, П.І.Підкасистого [227; 219; 230].

У працях П.Я.Гальперіна, Н.Ф.Тализіної, З.О.Решетової до структури творчої діяльності введено такий компонент, як орієнтовна основа дій, що є відображенням суб’єктом діяльності її компонентів: мети, предмета, засобів, операцій. Автори аналізують і вивчають добір окремих узагальнюючих дій та операцій, які наявні в різних видах творчої діяльності в різних поєднаннях [285]. П.Я.Гальперін виділяє у структурі діяльності орієнтовну, виконавчу, контрольну частини дій.

Найчіткішу класифікацію механізмів творчої діяльності представлено у працях І.П.Калошиної, яка виокремлює п’ять основних груп:

• пошук невідомого через механізм аналізу через синтез;
• пошук невідомого через асоціативний механізм;
• пошук невідомого через механізм зворотного зв’язку;
• пошук невідомого за допомогою евристичних прийомів та методів;
• пошук невідомого за допомогою механізму взаємодії інтуїтивного та логічного начал.

І.П.Калошина наголошує на таких ознаках творчої діяльності, як пошукова діяльність за умови відсутності способу розв’язування задач, специфічних знань та створення орієнтовної основи для здобуття необхідних знань [144].

Отже, сьогодні не існує ще загального психологічного критерію творчої діяльності. Водночас, як показує аналіз психологічних досліджень, загальною для всіх визначень незалежно від підходу є ознака новизни. Сама здатність відчути новизну стає мірою, що допомагає людині оцінювати предмети та явища навколишньої дійсності, характеризує її готовність вносити нове в життя та працю.

Справді, творчість протистоїть наслідуванню, імітації, копіюванню у прямому значенні цих слів. Однак поняття нового потребує уточнення. Одні дослідники вважають, що якими б незначними не були зміни, їх уже можна оцінити як нововведення (Виготський Л.С., Тютюник В.В.). Другі автори у поняття “новизна” вкладають не особистісний, а соціальний сенс (Рубінштейн С.Л.). Треті - поряд з ознакою новизни називають іншу неодмінну ознаку творчості - цінність (Гольдентріхт С.Ч.).

На нашу думку, не можна абсолютизувати новизну як істотну характеристику творчого продукту. Основою будь-якої творчої діяльності є суспільний і власний досвід людини. Тому досвід є каталізатором прояву творчої уяви, що дає матеріал для уявлень, вражень. Між досвідом та уявою справді існує взаємозалежність, що й проявляється у творчій діяльності (Венгер Л.А., Дяченко О.М., Поддьяков М.М., Ямницький В.М.). Має рацію О.М.Коршунов, який робить висновок, що “репродуктивна діяльність мислення не тільки не суперечить завданням творчого освоєння об’єкта, але є неодмінною умовою творчої діяльності” [166, с.118].

Переважна більшість науковців визнає суперечливість творчого процесу, в якому діалектично поєднуються продуктивне й репродуктивне, традиційне й нове, адже репродуктивне - не просто протилежне продуктивному, а й одна з умов його прояву. Репродуктивна діяльність не обов'язково приводить до творчості. Вона може лишатися незмінною, замкнутися у собі, а може сприяти прояву нового, стимулювати продуктивний процес розумової діяльності. Творча дія народжується на основі репродуктивної діяльності. “Репродуктивна діяльність є необхідним, але недостатнім чинником для творчості” [381, с.38]. “Продуктивне і репродуктивне - необхідні сторони будь-якого творчого процесу, оскільки одне неможливе без другого” [332, с.38].

Вся работа доступна по ссылке https://mydisser.com/ru/catalog/view/461267.html