Поняття та класифікація нецільового використання бюджетних коштів

Злочини в бюджетній сфері є одним з найбільш пріоритетних напрямів дослідження економічної злочинності в Україні, оскільки більшість кримінальних правопорушень економічного спрямування прямо чи опосередковано пов’язані з бюджетними коштами, що призначені для соціального, економічного та політичного розвитку держави.

Бюджетні злочини досліджували українські та зарубіжні вчені. Серед вітчизняних наукових розробок можна виділити такі праці: «Запобігання злочинам, пов’язаним з незаконним використанням бюджетних коштів» (В. В. Кулаков, В. В. Лень, С. С. Мірошниченко, В. М. Руфанова, О. О. Титаренко) [61], «Криміналістичне забезпечення розслідування злочинів, вчинених у бюджетній сфері України» (Р. Л. Степанюк) [186].

Так, у науково-практичному посібнику «Запобігання злочинам, пов’язаним з незаконним використанням бюджетних коштів», підготовленому авторським колективом у складі В. В. Кулакова, В. В. Лень, С. С. Мірошниченка, В. М. Руфанової, О. О. Титаренка, розкрито кримінологічну та кримінально-правову характеристики злочинів, пов’язаних з незаконним використанням бюджетних коштів (рівень, структуру та динаміку цих злочинів, осіб, які їх вчинили, способи, окремі питання кваліфікації й детермінацію), а також запобігання їм (загальносоціальні та спеціально-кримінологічні заходи, організацію прокурорського нагляду за додержанням законодавства в бюджетній сфері)  [61].

У монографії Р. Л. Степанюка «Криміналістичне забезпечення розслідування злочинів, вчинених у бюджетній сфері України» розглянуто загальну характеристику злочинів, що вчиняють у бюджетній сфері, зокрема їх поняття, криміналістичну класифікацію, наукові передумови, загальні положення, стан та перспективи формування методики розслідування злочинів, учинених у бюджетній сфері, а також криміналістичне запобігання вчиненню зазначеної категорії суспільно небезпечних діянь [186].

Для розроблення проблем розслідування злочинів, пов’язаних з нецільовим використанням бюджетних коштів, важливе значення мають праці щодо протидії злочинності у сфері економіки загалом та окремим видам економічних злочинів зокрема. До такого робіт належать «Злочинність у паливно-енергетичній сфері України: кримінологічна характеристика та запобігання» (Б. М. Головкін, Г. Ю. Дарнопих, І. О. Христич та ін.) [68], «Розслідування злочинів, пов’язаних з умисним знищенням або пошкодженням об’єктів житлово-комунального господарства» (С. С. Чернявський, О. Ю. Татаров, О. В. Таран) [157], «Экономические преступления: криминалистический анализ» (Г. А. Матусовский) [105], «Основні питання розслідування розкрадань (ст. 84, 86-1 КК України), які відбуваються в умовах економічних перетворень» (В. З. Багинський)  [11], «Наукові основи комплексної методики розслідування корисливих злочинів у сфері підприємництва» (А. Ф. Волобуєв) [36], «Теоретические основы методики расследования преступлений, совершаемых организованными преступными образованиями в сфере экономической деятельности» (В. П. Корж)  [85], «Методика розслідування злочинів, пов’язаних з незаконним відшкодуванням ПДВ» (Р. С. Довбаш)  [45], «Фінансове шахрайство: методологічні засади розслідування» (С. С. Чернявський)  [217], «Методика розслідування викрадень бюджетних коштів» (Г. В. Мудрецька) [110], «Протидія злочинам, що пов’язані з порушеннями бюджетного законодавства (ст. 210, 211, 175 КК)» (Д. Й. Никифорчук, О. Ю. Заблоцька, С. І. Ніколаюк)  [125], «Теоретико-правові засади оперативно-розшукової профілактики злочинів у бюджетній сфері» (В. І. Василинчук, Л. П. Скалозуб)  [197], «Злочинність у сфері економіки України: теоретичні та прикладні проблеми попередження» (О. Г. Кальман) [72], «Протидія злочинам у сфері економіки» (Л. П. Скалозуб, В. В. Коряк, В. Р. Сливенко) [152], «Розслідування злочинів у сфері господарської діяльності: окремі криміналістичні методики» (В. Ю. Шепітько, В. О. Коновалова, В. А. Журавель та ін.; за ред. В. Ю. Шепітька) [156], «Экономические преступления: криминалистический анализ» (Г. А. Матусовский)  [105], «Протидія злочинам, що вчиняються у бюджетній сфері» (А. В. Баб’як, З. Б. Живко, А. О. Йосипів та ін.) [153], «Протидія хабарництву у бюджетній сфері підрозділами Державної служби боротьби з економічною злочинністю» (В. В. Коряк, В. І. Василинчук, В. Р. Сливенко, Г. В. Сальков) [154] тощо.

Низку актуальних проблем розслідування злочинів у бюджетній сфері досліджено й на рівні наукових статей [21; 55−57; 75−77; 111; 166; 187; 188; 191; 219], однак у цих працях здебільшого розглянуто кримінально-правові, кримінологічні, криміналістичні та оперативно-розшукові аспекти протидії злочинам у бюджетній сфері. Водночас кожне кримінальне правопорушення у бюджетній сфері має свої особливості, що обумовлюють специфіку його розслідування. Тому поза межами сучасних досліджень залишаються проблеми протидії саме злочинам, пов’язаним з нецільовим використанням бюджетних коштів. До того ж технології цих протиправних посягань зазнають постійних змін з розвитком не лише новітніх технологій, а й у зв’язку з реформуванням кримінального, кримінально-процесуального та бюджетного законодавства.

Окремі питання розслідування нецільового використання бюджетних коштів досліджували й російські вчені (А. І. Александрова, Т. Кривенко, Р. С. Сатуев, Д. А. Шраєр, Н. Ю. Яськова, К. С. Частнов, А. В. Макаров та ін.) [1; 41; 88; 97; 103; 167−175; 212; 214; 225], однак українські та зарубіжні методики розслідування злочинів суттєво відрізняються, що зумовлено різними системами законодавства, структурою та компетенцією органів державної влади.

Таким чином, в українській криміналістичній науці існують окремі розроблення методик розслідування злочинів у бюджетній сфері, однак відсутній комплексний підхід до забезпечення розслідування злочинів, пов’язаних з нецільовим використанням бюджетних коштів.

За даними опитувань, причинами низької результативності  розслідування нецільового використання бюджетних коштів респонденти вважають такі: відсутність сучасних методик (54,3 %), складність встановлення обставин, що підлягають доказуванню (39,7 %), неефективну взаємодію між правоохоронними та контролюючими органами (15,4 %), неоднозначну судову практику щодо юридичної оцінки діянь, які слід вважати нецільовим використанням бюджетних коштів (8,7 %).

Суспільна небезпека злочину, передбаченого ст. 210 КК України, полягає в заподіянні економічних збитків державі, порушенні бюджетного законодавства, бюджетної дисципліни, створенні передумов для вчинення злочинів у сфері службової діяльності, розкрадань бюджетних коштів [61, с. 84]. Через неефективне та нецільове використання коштів бюджетна система щорічно втрачала колосальні обсяги фінансових ресурсів [108, с. 166].

Вся работа доступна по ссылке https://mydisser.com/ru/catalog/view/37615.html