Сучасний стан розробки проблем кримінально-правової охорони трудових прав людини

На сучасному етапі розвитку науки кримінального права кримінально-правова охорона трудових прав людини може (і повинна) розглядатися як самостійна складова предмета вітчизняної теорії кримінального права. Проте комплексні монографічні праці зі зазначеної проблематики в Україні наразі відсутні. Щоправда, останніми роками науковці присвятили чимало робіт дослідженню злочинів проти трудових прав людини, здійснивши відтак вагомий внесок у науку кримінального права. Водночас варто зауважити, що з урахуванням реалій сьогодення деякі теоретичні та практичні питання щодо визначення системи кримінально-правової охорони трудових прав людини як одного зі способів захисту цієї категорії прав загалом потребують подальших ґрунтовних досліджень.

Попри певну поширеність наукових досліджень окремих засобів кримінально-правової охорони трудових прав людини, питанню комплексного аналізу кримінально-караних діянь у сфері праці людини не присвячено жодного. Найбільш відомими працями, в яких повно чи частково висвітлено цю проблему, є роботи О. М. Готіна, С. Я. Лихової, М. О. Лиськова, В. І. Павликівського, В. В. Топчія. З-поміж наукових робіт, присвячених вивченню злочинів у сфері охорони праці, варті уваги розвідки О. О. Бахуринської, В. І. Борисова, Г. С. Крайника, І. П. Лановенка, О. О. Пащенка та інших.

І хоча перелік таких наукових публікацій чималий, проте він не містить робіт комплексного характеру, в яких би вивчалися кримінально-правові засоби охорони трудових прав людини, передбачені V та Х розділами Особливої частини КК України (зокрема ст.ст. 172–175 та ст.ст. 271–274). Відтак необхідність такого дослідження є очевидною, оскільки це дасть змогу з’ясувати позицію законодавця щодо меж кримінально-правової охорони трудових прав та визначити місце відповідних норм у системі Особливої частини КК України.

Аналіз використаних під час написання дисертації джерел засвідчив, існують різні позиції щодо визначення, зокрема:

1) системи злочинів проти трудових прав людини;

2) суб’єктів цих злочинів, потерпілих; 3) вирішення інших кримінально-правових питань, що стосуються охорони трудових прав людини  в Україні.

У радянський період розвитку кримінального права значний внесок щодо характеристики злочинів проти трудових прав людини зробив у своїх працях І. П. Лановенко (1961 р. [176], 1972 р. [175], 1989 р. [174]).

Але й і у цих роботах, за змістовного вивчення простежується розгляд лише окремих аспектів, що стосуються кримінально-правової охорони трудових прав, зокрема системи злочинів проти трудових прав людини, аналізу складів злочинів проти трудових прав, співвідношення їх зі суміжними складами злочинами, суб’єктів цих злочинів тощо.

Водночас наведені роботи доволі застарілі та ґрунтуються на радянському кримінальному законодавстві. Відтак висновки, які містяться у зазначених працях, не позбавлені певних недоліків та суттєвих дискусійних моментів, що зумовлено, зокрема, тим, що вони є першими, а, отже, стали підґрунтям для подальших теоретичних досліджень із урахуванням тенденцій слідчої та судової практик.

Проблемні аспекти кримінально-правової охорони трудових прав часто висвітлювалися на сторінках наукових видань, науково-практичних коментарів до КК України, частково обговорювалися на наукових та науково-практичних заходах, досліджувалися на монографічному та дисертаційному рівнях.

До найбільш суттєвих наукових розробок із вивчення цих злочинів варто віднести докторську дисертацію В. І. Борисова «Основні проблеми охорони безпеки виробництва в кримінальному законодавстві України» [78]. Проте, як засвідчує предмет дослідження цієї роботи, присвячена вона лише частині посягань на трудові права людини, оскільки тут розглядаються проблемні питання кримінальної відповідальності за злочини проти безпеки виробництва. Зокрема, на основі дослідження складів злочинів, передбачених Розділом Х Особливої частини КК України, сформульовані пропозиції щодо удосконалення кримінального законодавства та викладене власне бачення найбільш дискусійних питань кваліфікації злочинів проти безпеки виробництва.

2006 року С. Я. Лихова захистила докторську дисертацію з проблем кримінально-правової охорони громадських, політичних та соціальних прав і свобод людини. Згодом вийшла друком монографія вченої «Злочини у сфері реалізації громадських, політичних та соціальних прав і свобод людини і громадянина (Розділ V Особливої частини КК України)» [184]. Наведені праці охопили найбільш проблемні аспекти кримінально-правової охорони прав людини, з-поміж яких – проблеми об’єкта злочину, систематизації кримінально-правових норм, що передбачають відповідальність за порушення соціальних правовідносин.

Досліджуючи склади злочинів проти громадських, політичних та соціальних прав людини, автор запропонував власне визначення змісту Розділу V Особливої частини КК України, а також передбачив пропозиції вдосконалення диспозицій кримінально-правових норм, які встановлюють відповідальність за порушення зазначених прав людини, зокрема і трудових.

Науковими роботами з питань кримінально-правової охорони трудових прав людини, зокрема у сфері охорони праці, є монографія В. І. Борисова та О. О. Пащенка «Злочини проти безпеки виробництва: поняття та види. Кримінальна відповідальність за порушення правил ядерної безпеки або радіаційної безпеки» (2006 р.) [76]. Монографія присвячена дослідженню проблем кримінальної відповідальності за злочини проти безпеки виробництва, охопивши ґрунтовний юридичний аналіз складів цих злочинів, зокрема склад злочину, передбаченого ст. 274 КК України «Порушення правил ядерної або радіаційної безпеки».

В сучасній літературі існує також низка дисертацій, присвячених кримінально-правовій характеристиці окремих складів злочинів проти трудових прав людини. До прикладу, серед захищених кандидатських робіт це дисертація В. І. Павликівського «Кримінальна відповідальність за порушення законодавства про працю, не пов’язані з посяганням на життя та здоров’я» (2004 р.) [240]. У роботі висвітлено результати дослідження стану, причин та умов порушення законодавства про працю в Україні, проаналізовано підстави криміналізації таких діянь, запропоновано нову назву Розділу V Особливої частини КК України, яка б узагальнювала широкий перелік прав людини, які охороняються нормами, що містяться у цьому розділі, а також сформульовано низку висновків, пропозицій та рекомендацій щодо кримінально-правової заборони порушень трудових прав людини, передбачених ст.ст. 170–175 КК України.

Вся работа доступна по ссылке https://mydisser.com/ru/catalog/view/461266.html