Особливості об’єктивної сторони злочинів проти трудових прав людини

Людина як соціальна істота потрапляє до сфери, що належить кримінальному закону, тільки внаслідок своїх діянь. Лише зовні виражена активність людини, її вчинки у формі конкретної дії чи бездіяльності можуть бути об’єктом правової оцінки [225, с. 25].

Діяння людини, яке підпадає під дію кримінального закону, розглядається як об’єктивна сторона складу злочину, без якої не існує і самого злочину. У разі виявлення злочину ми насамперед стикаємося з його об’єктивними ознаками: конкретним актом поведінки суб’єкта у виді дії чи бездіяльності, що завжди здійснюється за певної об’єктивної обстановки, певного місця і певного часу. Тому злочин – це своєрідний факт, наявність якого необхідно встановити та з’ясувати, чи підпадає здійснений акт під заборону його вчинення, що визначається кримінальним законом.

В юридичній науці об’єктивна сторона складу злочину, яка, незважаючи на чималу кількість термінологічних визначень у літературі, має один і той самий зміст, і її прийнято називати зовнішньою стороною злочину.

Дефініції об’єктивної сторони складу злочину були і є доволі різноманітними, зокрема, об’єктивна сторона складу злочину – це описана законом зовнішня форма поведінки людини (дія або бездіяльність), якщо вона створює небезпеку через заподіяння або загрозу заподіяння шкоди, тобто це зовнішній акт суспільно небезпечного посягання на охоронюваний законом об’єкт, яким цьому об’єкту заподіюється шкода або створюється загроза її заподіяння [206, с. 106] або це сукупність передбачених законом про кримінальну відповідальність ознак, що характеризують зовнішній прояв суспільно небезпечного діяння, що посягає на об’єкти кримінально-правової охорони, а також об’єктивні умови цього посягання [276, с. 170].

Об’єктивна сторона складу злочину розкривається через такі ознаки, як діяння (дія або бездіяльність), наслідки, причиновий зв’язок між діяннями та наслідками, місце, час, спосіб, обстановка, знаряддя та засоби.

Залежно від того, чи злочин є з формальним, чи з матеріальним складом, у теорії кримінального права ознаки об’єктивної сторони складу злочину поділяють на обов’язкові та факультативні.

Діяння – це обов’язкова ознака, яка наявна у будь-якому без винятку складі злочину і яке повинне бути суспільно небезпечним, протиправним, конкретним, свідомим та вольовим [156, с. 105]. Коло обов’язкових ознак об’єктивної сторони з матеріальним складом доповнюється наслідками та причиновим зв’язком. Окрім цього, якщо місце, час, обстановка, спосіб, знаряддя та засоби вчинення злочину передбачені в конкретній кримінально-правовій нормі, то вони виступають як обов’язкові ознаки. Тобто кількість обов’язкових та факультативних ознак у злочинах із формальним та матеріальним складом різна.

Кримінально-правове значення поділу злочинів на злочини з матеріальним і формальним складом полягає в тому, що: а) залежно від цього встановлюється момент закінчення конкретного злочину; б) у злочинах із формальним складом не повинно поставати питання про причинний зв’язок, тоді як у злочинах з матеріальним складом встановлення причинного зв’язку між діянням винного і злочинними наслідками є обов’язковим; в) у злочинах із матеріальним складом умисел і необережність повинні встановлюватися щодо дії (бездіяльності) й наслідків, що настали, а у злочинах із формальним складом — лише стосовно вчиненого діяння (бездіяльності); г) такий поділ важливий для визначення об’єктивних меж готування і замаху, з’ясування можливості добровільної відмови від учинення злочину, вирішення питань відповідальності за співучасть та інше [283, с. 105].

Злочини проти трудових прав людини передбачені КК України як злочини із формальним та матеріальним складом. Так, злочини проти трудових прав людини, передбачені ст.ст. 172–175, є злочинами із формальним складом і вважаються закінченими з моменту вчинення діяння, а злочини, передбачені ст.ст. 271–274 КК України, – із матеріальним складом та є закінченими з моменту настання суспільно небезпечних наслідків у вигляді шкоди здоров’ю, створення загрози загибелі людей, загибель людей або інші тяжкі наслідки.

Злочини аналізованої категорії можуть учинятися і шляхом дії, і шляхом бездіяльності, проте законодавець не наводить чіткого переліку діянь, які становлять їх об’єктивну сторону. А тому для з’ясування змісту ознак злочину треба звертатися до відповідних законодавчих актів, які регулюють трудові відносини.

Відповідно до диспозиції основного складу злочину, передбаченого ст. 172 КК України «Грубе порушення законодавства про працю», таке порушення виявляється у двох формах об’єктивної сторони: 1) незаконне звільнення працівника з роботи з особистих мотивів чи у зв’язку з повідомленням ним про порушення вимог Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції» іншою особою; 2) інше грубе порушення законодавства про працю.

Таку думку підтримують більшість науковців. Однак М. Й. Коржанський [139, с. 221], окрім перелічених діянь, до об’єктивної сторони цього злочину відносить невиконання рішення суду про поновлення працівника на роботі. Видається, що невиконання рішення суду про поновлення працівника на роботі кваліфікується за відповідною частиною спеціальної норми, передбаченої ст. 382 «Невиконання рішення суду» КК України і додаткової кваліфікації за ст. 172 КК України не потребує. Річ у тім, що невиконання рішення суду про поновлення працівника на роботі порушує насамперед відносини, пов’язані із неухильним виконанням судових рішень, що є частиною родового об’єкту злочинів проти правосуддя, а не забезпеченням трудових прав людини.

Для з’ясування питання про незаконність звільнення працівника з роботи з особистих мотивів або вчинення іншого грубого порушення законодавства про працю необхідно керуватися нормами КЗпП України та іншими нормативно-правовими актами, які містять окремі норми, що регулюють трудові відносини. Такі нормативно-правові акти визначають порядок та загальні і спеціальні підстави звільнення працівника (наприклад, ст.ст. 36, 40, 41 КЗпП України), недодержання яких призводить до визнання звільнення незаконним. Відтак незаконне звільнення працівника з роботи має супроводжуватися особистим мотивом винної особи чи у зв’язку з повідомленням ним про порушення вимог Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції» іншою особою, суть яких ми висвітлимо під час дослідження суб’єктивних ознак злочинів проти трудових прав людини у наступних підрозділах дисертації.

Вся работа доступна по ссылке https://mydisser.com/ru/catalog/view/461266.html